Вибори–2014: як здобути перемогу після перемоги?

Правила гри та поправки до них

Закон про вибори Президента практично не змінювався з виборів 2010 року — тих самих, на яких у драматичному фіналі Віктор Янукович переміг Юлію Тимошенко.

Висування кандидатів — політичними партіями та шляхом самовисування громадян — почалося з 25 лютого й триватиме до 30 березня включно. Офіційна агітація на дострокових виборах стартує всього за 35 днів до дня голосування (із 20 квітня), а остаточний вигляд виборчого бюлетеня з’ясується 24 квітня.

Застава для участі у виборах становить 2,5 млн. грн. із людини. Її повернуть кандидатові тільки у випадку виходу до другого туру.

Склад окружних виборчих комісій формує ЦВК iз числа претендентів, яких подають зареєстровані кандидати в президенти. Кожен кандидат має право на двох членів у кожному окружкомі. Кандидатури до ОВК мають бути внесені до 19 квітня. На другий тур кількість членів комісій зменшують до 14 осіб — їх призначають порівну від двох «фіналістів». Такий самий принцип застосовується й до формування комісій найнижчого рівня — дільничних. При цьому голова, заступник та секретар комісії не може представляти одного кандидата.

У законі вказано, що між кандидатами відбуваються дебати — не більш ніж по два учасники в одній дискусії.

У чинному законі про вибори Президента прописана норма, яка ще в 2009 році викликала масу нарікань громадських організацій: офіційними спостерігачами можуть бути тільки представники кандидатів або міжнародні спостерігачі. Найпотужніші українські організації зі спостереження на виборах — КВУ та «Опора» — не зможуть офіційно спостерігати за виборчим процесом, якщо не зможуть обійти цю норму або якщо закон не буде змінено. Раніше, нагадаємо, спостерігачам із Комітету виборців і т. ін. доводилося реєструватися в комісіях у статусі журналістів.

Громадянська мережа «Опора», Комітет виборців України та Інститут медіа–права вже заявили, що Закон «Про вибори Президента України» по­требує невідкладних технічних удосконалень, метою яких є уникнення зловживань під час виборів, забезпечення прозорості процесу, ефективна робота виборчих комісій, рівність можливостей кандидатів. Згідно із приписами згаданих громадських організацій, слід змінити й удосконалити, зокрема, такі норми:

— право виборчої комісії в день голосування та при підрахунку голосів приймати рішення більшістю від присутніх її членів, зокрема третиною від повного складу комісії;

— право ДВК вносити зміни до уточнених списків виборців до дня голосування включно;

— відсутність чітких критеріїв для надання виборцю права голосувати за місцем перебування;

— відсутність права голосу у виборців, які тимчасово перебувають за межами місця проживання;

— незадовільне регулювання процедур повторного голосування: зміна складу виборчих комісій, складання та уточнення списків виборців;

— кримінальну відповідальність за чинним законом несуть лише ті виборці, що неодноразово голосували на одній виборчій дільниці. Така норма Кримінального кодексу позбавляє покарання тих, хто не раз голосував на різних дільницях;

— відсутність права на громадське спостереження в неурядових організацій, що по­збавляє їх можливості забезпечувати повноцінний контроль за виборчим процесом.

Пропонованих правок чимало, серед них — пропозиція знизити розмір грошової застави для кандидатів у президенти з двох тисяч до однієї тисячі мінімального розміру заробітної плати та передбачити повернення застави тим, хто набере в першому турі більше 10% голосів.

Громадські організації пропонують узяти за основу проект змін до закону, підготовлений колишнім членом ЦВК, а нині — нардепом із ВО «Батьківщина» Русланом Князевичем. Зокрема, йдеться і про потребу встановити максимальний кількісний склад ОВК й ДВК. Адже наразі закон визначає лише мінімальний склад цих комісій — 12 осіб, а досвід попередніх президентських виборів засвідчив, що велика кількість членів виборчкомів, поданих від «технічних кандидатів», дестабілізує процес підготовки та проведення голосування. За аналогією з виборами до Верховної Ради пропонується формувати комісії шляхом жеребкування по кожній ОВК й ДВК.

«Зараз багато правок до закону не пройде, — каже в коментарі «УМ» заступник голови Центрвиборчкому Андрій Магера, призначений свого часу за квотою націонал–демократів. — Але в пропозиціях громадських організацій немає нічого страшного».

Два мільярди з шансом зекономити

За словами Магери, ЦВК визначала орієнтовну вартість виборчої кампанії з прицілом на 20 імовірних кандидатів. «Слова Олександра Турчинова про те, що на президентські вибори потрібно як мінімум 1,9 млрд. грн., — це правда. Майже 2 мільярди. Ці цифри об’єктивні. Кошти вже виділені в держбюджеті (рішенням ВР від 24 лютого. — Авт.). Але цю суму можна зменшити. Для цього треба внести ще деякі зміни до ви­борчого закону — тоді економія може скласти приблизно 500—600 млн.», — зазначає Андрій Магера.

Сенс простих змін, потрібних для заощадження майже чверті виділених ВР бюджетних коштів, уже озвучив на брифінгу голова ЦВК Михайло Охендовський, свого часу призначений від «Регіонів». Технічні поправки, напрацьовані Центрвиборчкомом і передані в парламент у вигляді законопроекту, передбачають зменшення кількості членів дільничних виборчих комісій від кожного кандидата з двох осіб до однієї. «Уже такі зміни дозволять заощадити близько 300 млн. грн.», — каже голова ЦВК. Із тією ж метою, за його словами, Центр­виборчком ініціює зменшення терміну повноважень членів дільничних виборчих комісій.

У ЦВК знищують документи — люструвати її є за що

На тому ж брифінгу донеччанин Охендовський зазначив, що члени ЦВК готові виконувати свої обов’язки до закінчення терміну їх повноважень, який настає 1 червня 2014 року.

І ось тут маємо першу значну колізію в організації виборчого процесу. Справді, згідно з чинним законодавством, каденція 12 із 15 членів Центр­виборчкому має тривати аж до початку літа. Але маємо два «але». По–перше, загальновідомо, що Віктор Янукович, будучи Президентом, підтасував і нормативну базу, і кадровий склад ЦВК так, щоб мати якнайбільші преференції для себе та залишити на голодному пайку тодішню опозицію. Тож «регіональна» більшість слухняно благословляла масові фальсифікації на виборах, що відбувалися в проміжку між 2010–м і 2014 роками. Тепер, після перемоги повстанців та кардинальної зміни влади, революційна доцільність диктує потребу переформатування і складу Центрвиборчкому.

«Так, однозначно, будемо міняти», — каже в коментарі «УМ» БЮТівець Микола Томенко. «І дуже швидко!» — додає «свободівець» Ігор Швайка.

Продажних членів Центр­виборчкому є за що люструвати, а їм самим — вочевидь є що приховувати. Позавчора, коли фотокор «УМ» прибув на зйомку на площу Лесі Українки, бійці Самооборони Майдану «спільної справи», які охороняють спільний офіс ЦВК й Київської облдержадміністрації, засвідчили, що зранку з будівлі виносили знищені різаком шредера документи.

Власне, проект розподілу владних посад, який намалювався після позавчорашнього засідання ради ВО «Майдан», передбачає зміни в Центрвиборчкомі та на його чолі. Серед варіантів — уже згаданий Андрій Магера, авторитетний фа­хівець із виборчого права та перевірений часом висуванець опозиції, а також керівник «Опори» Ольга Айвазовська й колишній заступник голови КВУ Євген Радченко.

Деякі спостерігачі заявляють, що ротація у складі ЦВК (а значить — і зміна голови ЦВК) до 1 червня не буде легітимною. Утім є нюанс, який є суттєвим аргументом прихильників кадрової зміни комісії. Річ у тім, що цих 12 із 15 «центрвиборчкомівських» «коней», за законом, слід було б міняти акурат посеред «переправи» — між першим і другим турами президентських виборів. Ясна річ, такий підхід неабияк дезорганізував би виборчий процес, якщо взагалі не поставить його під загрозу зриву. Тож — «або–або»: слід відмовитися від ротації в ЦВК взагалі чи знайти юридичні лазівки, щоб радикально переформатувати склад Комісії. Очевидно, спрацює другий варіант. Що вже там вагатися, якщо нова більшість у ВР і Президента відставила без дотримання такої незручної процедури імпічменту.

«Саме тому, що термін повноважень Комісії закінчується між першим і другим турами виборів, ЦВК треба міняти негайно або продовжити повноваження до кінця виборів. Тим більше, довіри до діючого складу немає, і суспільство потребує змін», — констатує голова КВУ Черненко.

Цікавий факт: поки Рада заносить свою нову мітлу над Центрвиборчкомом, у ньому вже спостерігаються ідеологічні хитання на кшталт парламентських. Навряд чи в ­цьому сенсі варто опускатися до особистостей — варто зважити на такі слова Андрія Магери: «Я віддавна стверджував, що Юлія Тимошенко має право балотуватися в президенти (ще коли вона, згідно з вироком суду, перебувала в ув’язненні і проти неї розслідувалися інші кримінальні справи. — Авт.). Кожен юрист мав би це розуміти. Закон про вибори не може суперечити статті 103 Конституції. Відчуття таке, що колеги по ЦВК [тепер] погоджуються з цим».

На уточнююче запитання Магера відповідає дипломатично: «Перебіжчиків у нас немає. Оцінювати колег вважаю некоректним. Я особисто готовий до будь–яких рішень. Більше того, якщо комусь заважатиму, то готовий подати у відставку».

Найбільша небезпека — зрив виборів у певних регіонах через інтервенцію Росії

«Вибори Президента, та й вибори в Києві будуть проходити в екстремальних умовах», — передбачає голова КВУ Черненко. «Найбільша небезпека — непроведення виборів у певних регіонах через потенційне іноземне втручання. Хочу вірити, що цього не станеться», — додає заступник керівника ЦВК Магера.

Під ризикованим регіоном мається на увазі передусім Крим. Перемога революції та кадрові зміни на рівні Києва обернулися в автономії й Севастополі силовим протистоянням та спробами не визнавати центральну владу.

Крім того, на півострові взагалі традиційно низька явка на виборах — скажімо, голосувати за депутатів Верховної Ради України в 2012 році прийшло 49,4% кримчан. Якщо населення АРК не захоче обирати нового Президента України (приміром, дасть явку менш як 25%) — знайдуться охочі говорити про нелегітимність нового центрального керівництва принаймні для Криму. Хоча, скажімо, Андрій Магера зараз заявляє: «Такий варіант якраз далеко не найгірший. Низька явка це не страшно...»

Щодо перебігу виборів на Донбасі, то, припускають політологи, там оргпроблем буде менше — олігархи регіону не зацікавлені в дестабілізації ситуації, адже гроші й підприємства «люблять тишу». Очікуються домовленості чи принаймні перемир’я з новою владою.

Тимошенко сплутує всі карти

«Є велика інтрига, хто візьме участь у виборах як із боку нинішніх переможців, так і з боку колишньої влади. Очевидно, що на вибори підуть Тимошенко, Кличко, можливо, Порошенко. На електорат Сходу і Півдня претендуватимуть Тігіпко, Добкін, можливо, ще хтось із колишньої Партії регіонів. Обов’язково буде кандидат від комуністів. Очевидно, ми станемо свідками жорсткої конкуренції колишніх союзників з обох боків», — прогнозує Олександр Черненко.

Якщо так — то зарано вважати вибори Президента–2014 грою в одні ворота. Пофантазуймо: у 2004 році, якби Вікторові Ющенку протистояв не двічі судимий «проФФесор» Янукович, а більш імпозантний представник східного електорату — скажімо, той самий Сергій Тігіпко, підсумок виборів міг бути зовсім інакшим. Навіть такий негативний типаж, як Янукович, зібрав у «третьому турі» — навіть уже після фактичної перемоги Помаранчевої революції — понад 44% голосів. А тепер, якщо кандидат від Сходу буде єдиний і більш–менш позитивний, конкуренція Кличка, Тимошенко, Порошенка, Тягнибока між собою може зіграти на користь їхнього супротивника.

Політолог Олександр Палій припускає, що Юлія Тимошенко може пропустити цю кампанію: «Її час минув. Її рівень щирості не відповідає тому, до якого доросло суспільство завдяки Майдану. Однак, можливо, вона пересидить і ще спробує поборотися згодом. Але не думаю, що вона колись візьме більше 10%».

Утім, схоже, сама ЮВТ думає інакше і свідомо йде на розпорошення голосів Майдану. Тож його (Майдану) лютнева перемога, полита кров’ю, цілком може обернутися травневою поразкою. На думку деяких оглядачів, це буде можливо, якщо в другий тур вийдуть Тимошенко й Тігіпко, люди Дніпропетровської області. Адже антирейтинг Юлії Володимирівни ну дуже високий, і чимало націонал–демократичних виборців, обираючи між Леді Ю та «регіоналом», як і в 2010 році, або знову стануть «противсіхами», або просто не підуть голосувати.

Експерти прогнозують, що ставленик Сходу Тігіпко вестиме кампанію під гаслами помірної євроінтеграції й отримає голоси і в Центральній Україні, і в Києві. Нагадаємо, на виборах–2010 він, назвавши себе «спокійною силою» та «новим обличчям», несподівано набрав аж 13%. А от Юлії Тимошенко з її послужним списком та судимостями навряд чи доводиться розраховувати на приріст кількості симпатиків на Півдні й Сході.

Та Юлія Володимирівна палає жагою реваншу. За даними видання «Інсайдер», на зустрічі з лідерами опозиції ввечері в понеділок Тимошенко прямо заявила про свій намір іти в президенти. Решті топ–політиків, які досі будували стратегію своїх кампаній без участі Леді Ю, Тимошенко порадила або підтримати її й погодитись на нижчі посади, або стати до неї в опозицію. При цьому, свідчить джерело, Юля вже не сиділа в інвалідному візку, як на сцені Майдану, де потрібно було «тиснути на жалість» натовпу. Вона, ніби й не було проблем із хребтом, швидко пересувалася по кімнаті на своїх двох, та ще й на підборах.

Віталій Кличко, який досі вважався безперечним фаворитом президентських перегонів, після слів ЮВТ неабияк роздратувався й пішов геть. Зрештою, його «УДАР» не взяв участі у формуванні нового уряду (хоча й увійшов до коаліції) та висунув жорсткі умови: надалі фракція Кличка голосуватиме лише за ті проекти, що є на сайті Верховної Ради і пройшли необхідну процедуру обговорення.

Наразі доводиться говорити про майже однопартійний уряд «Батьківщини», підпертий кількома «свободівцями» — в обмін на входження до коаліції — та розбавлений для показухи громадськими активістами на другорядних посадах. Втім, з іншого боку, Кличко, якого не буде в цьому «уряді смертників» у розпал економічної кризи, не перетягне на себе й зайвий негатив від провалів Кабміну та його непопулярних рішень.

Тут також слід враховувати, що учасники виборів–2014 боротимуться за посаду Президента з повноваженнями Ющенка, а не Януковича. І, можливо, заздалегідь прицілюватимуться на інші порт­фелі, не лише президентський. Так, Палій припускає, що Петро Порошенко може балотуватися й бути конкурентом для Віталія Кличка в націонал–демократичному полі. «Але, можливо, Порошенко схоче стати Прем’єром при Кличкові, тому що, схоже, в них неконфліктні відносини», — каже Палій.

Водночас він зазначає: «Коректна конкуренція — це не завжди погано. Україна не може бути немудрою, не може бути дурною в такий час. Тому цей час треба використовувати максимально ефективно. Зараз парламент України підтримує більшістю у 300 голосів усе, що завгодно. Треба за ці три місяці протягти через нього всі реформи, а політикам — іти на президентські вибори з гаслом не «що я зроблю», а «що я зробив за ці три місяці».

Що ж до суперника з іншого боку, то Палій — оптимістичний і дає такому висуванцеві небагато шансів: «Краєвиди Межигір’я сильно підкосили «регіоналів», тому що їхній електорат особливо вразливий до матеріальних речей. Але хтозна. Чимало ще в нас в країні людей з «крєпостним мишлєнієм». Головні труднощі кампанії пов’язані з тим, що на неї впливатимуть дестабілізуючі дії Росії та економічні проблеми».

Чи виключена участь у ви­борах Віктора Януковича? Так, сходяться на думці опитані «УМ» експерти. «Я взагалі не впевнений, що він ще живий. «Он слишком много знал». Не виключаю, підвели його агенти й попи московські і під смертний гріх, і під смерть», — робить припущення політолог Палій.