Дорогою в потойбіччя

21.02.2014
Дорогою в потойбіччя

Розстріляних протестувальників знаходили просто посеред вулиці.

Коли в середу по обіді Президент Янукович оголосив 20 лютого в Україні днем жалоби, але водночас продовжив стягувати до Києва силовиків і провадити «антитерористичну» кампанію, одна наша колега з гірким сарказмом припустила: це щоб відразу відспівувати і тих, хто загинув учора, й тих, кого вб’ють завтра? На горе, справді вранці 20 лютого Київ умився ще більшою кров’ю. Тільки в районі Майдану вчора всі камери зафіксували, щоб показати людям і світові, 31 тіло: десятеро небіжчиків лежали просто неба за кількадесят метрів від Лядських воріт, ще 12 занесли у зайнятий повстанцями готель «Україна», ще одного — у будівлю консерваторії, ще восьмеро молодих чоловіків лежали просто неба на вулиці Городецького. Усі — вбиті з вогнепальної зброї. Невідомі кілери стріляли прицільно — у шию, голову, в область серця. Люди на Майдані впевнені: це «робота» снайперів. Невдовзі в інтернет–ЗМІ з’явилося й відеопідтвердження цим здогадкам.
У перші години загострення протистояння взялися за «калаші» міліціонери, чому є фотопідтвердження та, власне, й офіційний дозвіл — міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко заявив, що перемир’я порушене, «екстремісти продовжують нападати», тому «правоохоронцям видано бойову зброю, і вона буде застосована у відповідності до Закону України «Про міліцію».
Убитих учора важко порахувати. Керівник медичної служби Майдану Олег Мусій заявив про 70–100 убитих. Морг на вулиці Оранжерейній не встигав приймати машини, які підвозили і підвозили мерців. Медики ще говорять про десятки тяжко поранених, які балансують на межі життя та смерті.

Постріли вже не гумовими, а справжніми бойо­вими почалися відразу по восьмій ранку. Журналісту Ігорю Захарченку з «Радіо «Свобода» вдалося зняти, як два снайпери на Інститутській (це вулиця вгору від площі, і Майдан з неї видно, як на долоні) ціляться, стріляють, перезаря­джають гвинтівки і знову стріляють. Чоловіки на Майдані стверджують, що приблизно в той же час «працював» снайпер й iз зайнятої тоді силовиками консерваторії та висотки готелю «Україна». «Усіх, хто був на першій барикаді на вулиці Ін­ститутській, — розстріляли», — розповів «УМ» «свободівець» Юрій Сиротюк.

Прицільна стрільба не вщухала й пополудні, потому, як силовики відступили. Кореспондент ТСН Олександр Завгородній приблизно о 14–й став свідком, як за кількадесят метрів від нього, на досить–таки віддаленій від передової частині Майдану куля влучила в шию дівчині–волонтерці медичної служби та юнаку. Важкопоранених, їх затягнули в карету «швидкої». Снайпери, за деякими даними, працювали й на вулиці Грушевського, прострілювалася зона на відтинку між Кабміном і Верховною Радою. Чиї це бійці — ніхто нi з силовиків, ні МВС, ні СБУ не давали відповіді.

На Майдані ситуація — як на фронті. Втім, чому «як»? Але, попри смертельний ризик, оборонці не розходяться. «Зберігайте спокій» — закликають промовці зі сцени. З цим важко погодитися, коли йдеш по Хрещатику. Кожної хвилини їде «швидка» з мигалкою, чоловіки просять усіх звільнити шлях і йти винятково по тротуару. Біля барикад із мішків, дощок та колючого дроту між Головпоштамтом і вулицею Городецького, о 13.00 на ковдрах лежать вісім розстріляних молодих чоловіків. Їхні тіла вкриті синьо–жовтими прапорами, пробитими кулями бронежилетами, з відкритими восковими обличчями, залитими кров’ю. Замість іконки і свічечки в руках, яку, за християнською традицією, дають покійнику в руки, у вбитих воїнів на прапорі лежать листочки з зошита, де вказана інформація з іменами і назвами населених пунктів, звідки приїхали герої. Правда, не всіх убитих вдалося розпізнати, документів при деяких не знайшли.

У ногах небіжчиків священик без упину читає «Отче наш» і «Богородице». Воїнів з усіх боків оточили активісти. Познімавши шапки, вони моляться зі священиками за упокій побратимів. У головах убитих у пляшці палахкотить свічка. Біля неї — аркуш iз написом «Яник, ти наступний».

«Коли принесли першого вбитого, в його кишені в куртці задзвонив телефон. Витягнули мобілку. Це був тато. Не встиг на пару хвилин. Довелося сказати, щоб приїжджав по сина», — каже чоловік, який із восьмої години стоїть біля барикад.

Кількість убитих, поранених, у тому числі важко поранених, годі порахувати, адже їх доставляють не тільки в геть переповнені столичні лікарні, а й у польові медпункти, що в Михайлівському Золотоверхому, а також у відкриті вчора на вулиці Гончара та Прорізній. Приймати важких почала вчора й комерційна клініка «Борис».

Офіційні дані, наведені вчора МОЗ України станом на 12.00, видаються нам дуже неповними. Міністерство звітує про 35 загиблих за останні дві доби, з них семеро — «беркутівці» та солдати ВВ. Рiч у тім, що тільки за 18–19 лютого офіційно повідомляли про 28 загиблих з обох боків! Але це теж був далеко не остаточний мартиролог, адже слід урахувати ще троє обгорілих тіл, виявлених волонтерами в спаленому «Беркутом» Будинку профспілок (ці тіла на очах телекамери ТСН медики віднесли до ґанку столичного главку МВС, що розташований навпроти Михайлівського собору, адже дороги були заблоковані, і машина з моргу не мала змоги прибути на місце). Врахуймо й дві жертви протистояння біля СБУ в Хмельницькому: вдень 19 лютого там смертельно поранили з вогнестріла жінку–протестувальницю, яка стояла за десяток метрів від дверей оточеної будівлі, а під ранок есбеушники застрелили 23–річного юнака, що переліз через паркан у дворик спецслужбістів. Є ще одна жертва протистояння влади з народом. Це 40–річний мешканець села Подібна на Уманщині, яке повстало, щоб на трасі Одеса—Київ зупиняти автобуси з «тітушками», що рухалися у столицю. Чоловіка на смерть збила автівка. Отже, тільки до вчорашнього дня внаслідок протистоянь по всій країні загинуло 34 особи. І тільки на одному майдані Незалежності вчора до 16–ї години журналісти зафіксували 31 загиблого. Тобто 65 осіб за трохи більш як дві доби!

Щодо поранених, то, за офіційними даними МОЗ, станом на 12.00 учора було доправлено до лікарень загалом 505 осіб. Цікаво, що МВС у своїй статистиці, розміщеній на сайті, говорить про 500 своїх співробітників, що потрапили до лікарень. Щось десь не сходиться.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>