Любов на барикадах

«Чим знайомство на Майдані гірше за зустріч у парку?»

Безліч молодих людей кажуть, що іскру почуття між ними запалив Майдан. «Тепер коли відчуваю запах дров, він мені нагадує про моє перше знайомство зі Стасом», — розповідає студентка Київського національного університету ім. Шевченка Марина Яремчук, яка знайшла собі коханого на барикадах. «УМ» зустріла цю пару на Грушевського, коли вони роздавали протестувальникам їжу. Навіть говорячи з кореспондентом «УМ», молоді люди тримаються за руки. Їхні очі світяться. Видно, що їм добре ось так, разом, сплівшись пальцями.

Адріан Буковинський, психолог, експерт у сімейних відносинах, бачить у знайомствах на Майдані багато позитиву. «Людей, які туди приходять, об’єднують спільні погляди, цілі й мета. Врешті, чим Майдан гірше, аніж парк або ж інші місця?» — каже експерт.

«Та яке там кохання, ми постійно зайняті», — віджартовується від допитливої «УМ» координатор медичної служби Майдану Олег Мусій. Утім нам не довелося довго ходити в пошуках закоханих медиків–волонтерів. Це Павло і Катерина. Вони приїхали з Луцька до столиці ще 13 грудня і до цього часу вже жили три роки разом. Проте тепер вирішили, що будуть офіційно одружуватися — «після перемоги». «Я багато відкрив для себе нового про Катерину, хоч і давненько вже зустрічаємось, — розповідає Павло. — Раніше не міг подумати, що у неї настільки вольовий характер, що під час боїв на Грушевського вона, нічого не боячись, допомагатиме пораненим на передовій. Завдяки таким урокам життя уже остаточно розумієш, що таку жінку мати поруч — це щастя».

Майдан повний історій кохання. Є й такі, що існують всього кілька тижнів. Киянка Олександра і рівненчанин Вадим саме на Майдані провели своє перше побачення. «У нас зовсім коротка історія взаємин. Але думаю, що саме події в країні допомагають нам ще більше відкривати для себе один одного», — ділиться Олександра.

Утім для декого політичний розріз подій став лінією розтину його особистих взаємин. Як от, наприклад, для 20–річного Івана. Цей красивий статний юнак часто чатує при вході до Будинку профспілок, допомагає Самообороні. Свою історію викладає неохоче, вона невесела: через розбіжність у поглядах на Майдан Іван недавно розлучився зі своєю дівчиною. «Вона, — каже, — не розуміла, чому я тут стою, коли в мене забезпечена родина, і я маю все необхідне для хорошого життя. Спершу я намагався оминати цю тему, але потім зрозумів, що якщо вона байдужа до таких подій, то як iз нею надалі зустрічатися?!» Проте, дивлячись, якими поглядами молоді дівчата, котрі проходять повз, огортають Івана, розумієш, що самотнім цей хлопчина не довго залишиться.

Стануть до «шведської стінки»

Якщо на Майдані–2004 весілля були ледь не щоденним ритуалом (ситуація тоді була переможною, мирною, Майдан наприкінці грудня — в січні не так боровся, як просто «стояв»), то нині маємо тільки одну пару, яка «пішла під вельон».

Про славнозвісне вінчання Богдана і Юлі в революційній КМДА знають усі на Майдані і поза ним. Дружки в камуфляжі, гості в балаклавах, репортери, софіти — хто б не хотів саме такого неординарного весілля — є чим пишатися і що згадати! «Я відразу зрозумів, що після нас почнеться сезон весіль на барикадах», — пророкує Богдан, з яким «УМ» зустрілася в тій же обстановці, тобто в КМДА. Юля тут працює волонтером у медчастині, тож час від часу навідувалася і додавала своє до нашої розмови.

У свої 21 хлопець вважає, що «вже нагулявся» — до знайомства з 25–річною Юлею він уже жив громадянським шлюбом і навіть має дитину. Тепер, каже, з Юлею — все серйозно, невдовзі офіційно оформлять стосунки, хоча яка різниця, головне ж — вінчання, а не штамп у паспорті. Цікаво і трохи дивно те, що жити молодята вирішили не в Києві, де проживає Богдан, і не в Рівному, звідки родом Юля, а... у Швеції. «У мене є змога одержати громадянство у цій країні, Юля підтримала цю ідею. Багато моїх родичів уже давно там живуть і працюють, тому проблем iз цим не буде, — розповідає Богдан. І цілком прагматично мотивує: — Для нас там перспектив буде більше».

Адріан Буковинський, психолог, експерт у сімейних відносинах, вважає, що надто швидкі рішення про одруження не є правильними: «Пізнавши людину всього місяць, ви не можете відразу дізнатися про неї, яка вона у різних життєвих ситуаціях... Майдан — це зовсім не те життя, яке чекатиме молодят після завершення всіх буремних подій. У побуті може виникати дуже багато суперечностей... Я раджу не поспішати з такими важливими рішеннями, як шлюб, а все обдумати і точно вирішити, щоб не приймати емоційних рішень, після яких шкодуватимете». За статистикою, пари, які одружуються після місяця знайомства, не існують довго, 80% iз них розпадаються. «Та все–таки не хочу вас повністю засмучувати, оскільки 20% живуть–таки щасливо», — сміється пан Буковинський.

Аскеза на «Січі»

«УМ» завітала і до четвертої сотні Самооборони, куди «приписаний» знаний козак Михайло Гаврилюк. Кому як не козакам знати, яке ж то життя без жінок. Кореспондент «УМ» завітала сюди, щоб попитати, а що ці суворі чоловіки думають про кохання на Майдані і чи думають узагалі? Зустріли мене привітно, нагодували козацьким обідом та ще й посватати пропонували.

«Наша ідея і мета допомагають жити без жінок. Адреналін ми черпаємо від чогось іншого», — сміється Степан. Свого прізвища чоловік не називає, як більшість людей Майдану, просить називати його Сагайдачний. «Ми тут жінкам завжди раді. Вони коли приходять у гості, то аж на душі легше стає. А після інциденту з Михайлом Гаврилюком, дівчата до нас частенько навідуються», — розповідає Сагайдачний під час обіду за козацьким столом.

Багато чоловіків з цієї сотні кажуть, що «не за тим сюди приїхали». «Мене вдома ні дівчина, ні дружина не чекає, тож я і не проти тут зустріти справжню козачку», — оптимістично говорить, поправляючи козацьку шапку, молодий Олександр. «Важко нам тут без жінок, але що ж поробиш. Це ж як на Січі. Нічого, певний період потерпимо без дружин, але після перемоги будемо ще більше їх кохати», — зі сміхом додає вартовий Андрій.