Перший напад стався увечері 11 січня. Після вечірньої молитви камери зовнішнього спостереження синагоги на Подолі зафіксували дві пари молодиків із прикритими обличчями. Коли з синагоги вийшов викладач івриту Гілель Вертхаймер, молодики посунули за ним. Вони напали на чоловіка у під’їзді його будинку, втім побити не встигли, бо крики Вертхаймера почули сусіди. 17 січня скоєно другий напад. Пізно вночі з тієї ж синагоги вийшов студент релігійної школи–єшиви, громадянин Росії Дов–Бер Глікман. За ним ступали три молодики у високих черевиках і капюшонах. Двоє накинулися на спудея і стали бити. Вірогідно, в носки їхніх черевиків були вмонтовані леза — удари спричиняли глибокі порізи. Чоловік гукав на допомогу, хтось став кричати з вікна. Молодики побігли до машини неподалік і втекли з місяця злочину. Глікман, стікаючи кров’ю, зумів дійти до синагоги, де йому викликали «швидку».
Відразу ж, без жодних доказів, чимало ЗМІ заявили, що то справа рук протестувальників з Майдану. Інтернетом блискавично поширили панічний лист від імені якоїсь «Бойової єврейської організації». Мовляв, почалися погроми по всій Україні, є жертви. Звернення цієї організації до прем’єр–міністра Ізраїлю та Кнесету з вимогою чимшвидше організувати евакуацію єврейських родин цитували єврейські ЗМІ різних країн. Кнесет скликав нараду представників багатьох солідних організацій і працівників посольства України. Міністр алії Софа Ландвер повідомила, що її відомство вже розробляє програму прийняття репатріантів. Утім, дізнавшись про реальну ситуацію, уряд Ізраїлю скасував наступне засідання, що планувалося на 3 лютого.
«Я був, мабуть, першим, кому спало на думку з’ясувати, що то за «єврейські бойовики», — пише відомий фахівець iз питань ксенофобії й антисемітизму В’ячеслав Ліхачов. Виявляється, автор звернення, який підписувався як Меїр Ландау, — це активіст проросійського казачєства Ніколай Целіцький, він же — Микола Ганжа, що проживає у смт Малинівка Чугуївського району на Харківщині. Він — «організатор» багатьох вигаданих угруповань, у тому числі й неонацистських. «Усе це було б смішно, якби заяви цього чоловіка не цитували і не коментували світові ЗМІ» — каже пан Ліхачов, зазначаючи, що панічні крики таких «пустушок» цільово фінансуються, тому їхній голос добре чути в Ізраїлі, в США і в Європі.
У заяві Вааду України йдеться, що антисемітські напади біля синагоги Роенберга на Подолі скоординовані з прийняттям 16 січня пакета репресивних законів «антифашистського спрямування», а відповідальність за загострення ситуації в країні лежить на органах державної влади. «Владі бракує радикалізму в суспільстві, вона намагається роздмухувати його провокаціями, аби отримати привід застосувати силу і ввести надзвичайний стан», — переконаний голова Вааду України Йосиф Зісельс. «Аналізуючи дані, я схильний до версії, що це організовані владою провокації», — заявляє і фахівець iз питань ксенофобії В’ячеслав Ліхачов. За його словами, 16 січня стартував новий етап системної і масштабної, орієнтованої на Захід медіа–кампанії з дискредитації протестного руху як нібито фашистського (на противагу «фашистам» влада задіює символіку «перемоги над фашизмом», зокрема «георгіївські стрічки», які пов’язують тітушки). Перший етап цієї кампанії почався ще навесні минулого року, коли в Черкасах на опозиційний мітинг прийшли агресивні молодики нібито з партії «Свобода» у футболках iз написом «бий жидів».
Після 16 січня ж Євромайдан готувався до розгону. «У «страшних бандерівців» достатньо справ, крім полювання на єшиботників, — написав у Фейсбуку відомий художник Олександр Ройтбурд. — Невже комусь із них спаде на думку їхати в інший кінець міста, щоб побити єврея, коли їх повно на самому Майдані?». До того ж є синагога, ближча до протестувальників — Бродського. Утім, за однією з версій, синагогу на Подолі вибрали тому, що тамтешній рабин Гілель Коен 29 грудня узяв участь у міжконфесійній молитві на Майдані.
Ізраїльський бізнесмен, що працює в Києві, Карл Волох на своїй сторінці в Фейсбуку, ознайомившись із багатьма публікаціями і поспілкувавшись із співробітником ізраїльського посольства, відзначає на диво професійний рівень «скінів» і надзвичайну холоднокровність, незрозумілу, поки не припустити, що «вони просто не бояться міліції — приміром, через те, що у самих якесь посвідчення в кишені або ж «дах» із такою ксівою сидить у сусідній машині». Дивно також, що бойовики не вигукували ксенофобських гасел. Пан Волох припускає, що вони не знали української мови або володіли нею недостатньо, аби справити враження «кровожерливих галицьких бандерівців».
«На київському Майдані є багато євреїв, я не чув, щоб когось із них образили чи, не дай Боже, побили», — каже голова Вааду України Йосиф Зісельс. Як зазначають експерти, за два місяці на Майдані було всього два інциденти, які можна розцінити як антисемітські. Перший стався на початку грудня, коли зі сцени прочитала антисемітського вірша самодіяльна поетеса, раніше засуджена за вбивство нігерійця. Другий інцидент — це підкреслено зневажений через гру Богдана Бенюка образ «Жида» у Вертепі в новорічну ніч на Майдані. Бенюк — нардеп у першій п’ятірці «Свободи». Утім, за сценарієм, коли Ірод голосом Януковича наказав повбивати немовлят, його персонаж відмовляється і стає на бік українського народу.
У ЗМІ намагалися розтиражувати ще й «третій інцидент»: 14 січня одна з користувачів Фейсбуку написала на своїй сторінці, що помітила на Майдані жахливий антисемітизм. Мовляв, її чоловік запропонував свою допомогу в КМДА, а там ніби сказали, що «жидов нам нє надо». «Це — нацизм. Тупий, нецивілізований, неєвропейський», — переконувала жінка. «Якось так сталося», що 16 січня її пост передрукували понад 20 інтернет–видань із заголовками на кшталт «Лідери Майдану і перспективи антисемітизму в Україні». З’ясувалося, що насправді чоловікові ніхто такого не говорив. Жінка просто тривожилася за нього (бо рік уже не може влаштуватися на роботу через дивність характеру) і, як досвідчений маркетолог, взялася йому «допомогти», не подумавши, що її «маленькою хитрістю» скористаються для великої підлості.
Поза тим, на Майдані трапляються і антисемітські написи, і зображення нацистських знаків. Їх швидко помічають і знищують майданівці. До речі, вивчивши ситуацію, Посол Ізраїлю в Україні Реувен Дин Ель заявив, що в Україні антисемітизм рішуче відсікається. А 4 лютого німецький політолог, експерт iз питань українських і російських ультраправих рухів Андреас Умланд оприлюднив заяву, підтриману понад 40 вченими з Німеччини, Канади, США, України та інших держав, де йдеться: немає підстав ототожнювати Євромайдан із фашизмом чи екстремізмом, а от матеріали прокремлівських ЗМІ, які виявляють надмірну зацікавленість ультраправою складовою протестів, «не мають нічого спільного з антифашизмом».
«Українські олігархи другого плану, серед яких чимало євреїв, побоюючись втратити все разом iз Януковичем і сподіваючись хоча б на «нейтралітет» Сім’ї, намагаються через ізраїльські ЗМІ виступити адвокатами Януковича, — вважає одеський журналіст Леонід Штекель. — Ізраїльські російськомовні ЗМІ, переважно, намагаються максимально «голосно» подати позицію офіційного Києва і «приглушено» — опозиції». Таку ж позицію мають і проросійські ізраїльські політики.
В Україні такий самий розподіл. 19 січня один iз головних рабинів України Моше Асман і президент Всесвітнього форуму російськомовного єврейства Олександр Левін направили послу США в Україні Джеффрі Пайєтту листа, де скаржилися на зростання антисемітської пропаганди і насилля проти євреїв. 22 січня, в розпал протистояння на Грушевського, у синагозі Бродського відбулася зустріч авторів листа з помічником сенатора США. Американець запевнив, що його країна і надалі буде ретельно пильнувати за дотриманням прав людини на теренах України. 3 лютого у Верховній Раді влаштували «круглий стіл» «Демократичний процес та загроза радикалізму в Україні», на який з’їхалися «провідні антифашисти» з усього пострадянського простору, зокрема керівники кремлівського політтехнологічного проекту «Світ без нацизму» Валерій Енгель та Борис Шпігель.
23 січня київські євреї звернулися до Януковича та керівника МВС Віталія Захарченка з проханням захистити їх від антисемітизму «Беркута». Редакція часопису «Київ єврейський» з’ясувала, що на сторінці «Беркута» в Фейсбуку повно антисемітських «випадів». Скажімо, беркутам роз’яснюють, що євреї — це поплічники нацистів, а герб їхній — «нацистсько–сіоністський». Під посиланнями на ці тексти вказано: УВАГА! Цей матеріал про зв’язки нацистів і сіоністів публікується винятково з освітньої метою. Окрім цього, сайт «Українського вибору» Віктора Медведчука волає: «Майдан організували євреї! Лідери опозиції — крадії і євреї». У той же час російські ЗМІ нашпиговані текстами з заголовками на кшталт «Ізраїльські вуха державного перевороту в Україні: хто і як ділитиме Україну», «Невидима Хазарія. Що зближує сіонізм з українським неонацизмом?». Не надто освічених читачів переконують, що «державний переворот в Україні організовується на ізраїльські гроші», і що «бандерівці вже воювали проти Росії — в Південній Осетії, під керівництвом ізраїльських офіцерів»… Дивна схожість проглядається, чи не так?
В’ячеслав Ліхачов, історик, політолог, керівник програми моніторингу й аналізу проявів ксенофобії Конгресу національних громад України:
«У рамках радянсько–конспірологічного мислення чимало стратегів влади цілком упевнені, що саме західна підтримка живить протести, і намагаються її підірвати. Тому подібні пропагандистські кампанії не в останню (а можливо, і в першу) чергу орієнтовані на «зовнішнього споживача».
На десятому Київському безпековому форумі, організованому фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», молодь поставила запитання різного характеру українському публіцисту, письменнику й журналісту Віталію Портникову. >>
На передовій захищаючи Україну загинув актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка Петро Великий. >>
Відеоролики, які презентують в інформаційному просторі Сновську громаду Чернігівської області, досить видовищні й змістовні, тому можуть сміливо претендувати на статус професійних. >>
Згідно офіційної статистики ООН, щонайменше, 12,1 тисячі цивільних українців загинули від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, ще понад 26,8 тисяч отримали поранення, втім реальні цифри можуть бути набагато більшими. >>
«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — цей вірш знайомий кожному українцю змалечку, більшість вважає його народним, інші приписують його авторство Олені Пчілці — матері нашої славної Лесі Українки, а насправді його написав царський генерал Володимир Александров. >>
В справі про напад на військового у Дніпрі охоронець Миколи Тищенка визнав свою провину та погодився свідчити проти народного депутата. Тому суд звільнив Костянтина Цуберу від відбування покарання. >>
