Ринковий сеґмент дитячої літератури останніми роками розвивається без ривків і стрибків, а проте стабільно. Помітне зростання уваги й поваги видавців до дитини, як особистості, як людини зі своїм, особливим і цікавим світом. Педагоги всіх часів і народів говорили про цілковиту здатність дитячого розуму осягнути будь–яку сферу дорослого життя, що немає явищ, про які заборонено говорити з дітьми. Схоже, книгарі потрапили в унісон з педагогічною думкою.
У попередні роки надрукувано казки чи не всіх народів світу і твори казкарів–класиків. Нині бачимо більшу увагу до авторських казок сучасних письменників, які вдаються до розмови з малими читачами про нинішні життєві колізії. Бачимо цілий масив літератури, що дає поживу дитячій спразі самопізнання, поштовх до осягнення будови світу, до розуміння причинно–наслідкових закономірностей вчинків, до усвідомлення етичних правил у книжках Олега Майбороди, Марії Ткачівської, Марини Рибалко, Анни Люлько. А надто — у повісті «Хто зробить сніг». Тарас Прохасько, відомий у «дорослому» літературному істеблішменті, в дуеті з Мар’яною народив навдивовижу гарну зворушливо–ніжну казочку для малечі. Розворот відомих письменників у бік дитячої літератури — тенденція останнього часу, яку літератори пояснюють — «готуємо собі читача». Тому до авторів «дитячого» корпусу щороку додаються нові імена, добре знані у «дорослій» літературі. У нинішньому рейтинґу це і Андрій Кокотюха, і Дмитро Білий, і Володимир Аренєв. Навіть Мирослав Дочинець зладнав зі свого бестселера «Криничар» версію для підлітків «В’язень замку Паланок».
Варто відзначити збільшення якісних (у суто літературному сенсі) творів з акцентом на національно–патріотичні елементи, що свідчить про відгук письменників і видавців на виклики доби. Поєднання в сюжетах фактів з давньої й недавньої української історії, з елегантним включенням у тексти української містики й міфології, вже можуть бути ознакою національного стилю. Письменники звертаються до популярних нині жанрів, виписуючи свої твори у форматах карколомних пригод, мандрів, захопливих детективів або фентезі й тих самих всіма улюблених казок. Тобто українські письменники поступово опановують і вводять у національну літературу для дітей нові для цього напряму жанри й набувають все більшої майстерності, з одного боку. З іншого — здобувають право виходу на світовий літературний подіум. Романтика козацького життя, перекази й бувальщини вільних захисників рідної землі й простих «гречкосіїв» — невичерпне джерело натхнення майстрів авантюрно–пригодницького жанру, серед яких перед ведуть Володимир Рутківський, Олександр Гаврош, Вадим Карпенко, Андрій Кокотюха. Продовжує започатковану минулоріч (перше місце в рейтинґу–2012) серію дотепних і вигадливих коміксів Олександр Ком’яхов («Чуб. Книга перша: Зоряна байка про козака Чубенка»).
У підномінації «Література для підлітків» побільшало книжок з сюжетами про дитячо–дорослі сімейні стосунки. Збірка оповідань «Мама по скайпу» вибухнула на Ляйпцизькому книжковому ярмарку низкою дискусій на «круглих столах» та прес–конференціях, збурила емоційну хвилю відгуків у інтернеті. Трудова міграція й проблеми, пов’язані з цим явищем, не вперше описувалися у творах українських письменників, але вперше вийшли книжкою з 11 оповідань 11 письменників з пронизливо–щемливими драматичними, навіть трагічними історіями родин заробітчан. Болюча тема дитячої самотності відлунила в рейтингу’2013 кількома книжками, присвяченими проблемам підлітків і покинутих дітей: Сергій Гридін, «Не такий»; Оксана Сайко, «Кав’ярня на розі»; Віктор Терен, «Хлопчик з планети «Ч». Не можна сказати, що більшість творів цієї підномінації сягнула рівня високих літературних зразків, але сам факт спроби опанування теми — явище оптимістичне. Писати для підлітків зовсім не просто, бо «підлітки змінюються весь час і змінюються з часом», — висловився автор чотирьох книжок для дітей Сергій Гридін. Видавці не встигають отямитися від подоланих проблем і опанованих тем, а вже заявлені нові виклики часу: перший секс, зустріч із кримінальними елементами, стосунки між різними молодіжними групами, батьки і вчителі очима дітей — теми, до яких автори поки що або не торкалися зовсім, або підходили занадто обережно. Теми складні, а втім украй актуальні. І найбільш похмурі з них — дитячий алкоголізм і наркоманія. Це — завдання письменникам на майбутнє.
Здорова конкуренція на ринку дитячої літератури підвищує якість видавничої пропозиції. Навіть видавництво «Веселка», яке колись було єдиним продуцентом дитячої книжки в Україні, а потому різко втратило усі свої принади, нині пробує відновити свої колишні лідерські позиції. Узяти бодай вишукану у художньо–поліграфічному виконанні книжку Володимира Кобзаря «Гуси і лебеді», з чудовими малюнками Федора Лагна, як також повісті й оповідання Віктора Терена «Хлопчик з планети «Ч» та Вогняні пси». Прогрес «Веселки» відзначили всі експерти. Напевне, книжки посіли б вищі позиції у рейтинґу, аби видавці не зіпсували враження нафталіновими передмовами й нав’язливо–дидактичними порадами типу: «Юний друже! Не забудь, прочитавши ці оповіданнячка, замислитись над тим, які думки хотів донести до читача автор».