Мистецтво, що вижило. Твори з колекції родини Гриньових представляють у харківському «ЄрміловЦентрі»
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
Час вимагає «віршів-потягів»
11.08.2004
Книга накладом по 500 примiрникiв кожного тому з'явилася у київському видавництві «Ярославів вал» завдяки Лізі українських меценатів. Знаковим для збірника справді можна вважати число «чотири»: у книзі чотири розділи, які символізують чотири пори року: «Зелені дзвони», «Іменини літа», «Медова осінь» та «Завесніли сніги», чотири вежі були на козацьких оборонних спорудах на Січі, щоб «спостерігати» за чотирма сторонами світу.
«Вивчаючи літературну біографію поета сьогодні, бачиш, що він — «пізній овоч», — пише про автора Михайло Слабошпицький. — Його дозрівання потребувало часу». Що вже похвали наслухався того вечора Перебийніс — вчора завідувач відділу преси ЦК комсомолу, працівник відділу культури ЦК партії, керівник журналу «Київ» та «Літературної України», а сьогодні — вдруге її редактор, член президії Національної спілки письменників України. І свободолюбивий, і талановитий, друзі люблять, Батьківщина пам'ятає, а давнє предківське коріння («Батькове серце затулило собою Європу», «Хоробрий мій прапрадід вертається з війни», «Перебийніс. Кривоніс. Імена. Козацькі лиця») Володимир Моїсеєвич зберіг, не зважаючи ні на що... «Це справжня поезія, — говорить прозаїк Анатолій Дімаров, — не те що оце зараз молодь пише, оці витребеньки, коли читаєш і незрозуміло, що хотів сказати». Але, можливо, мені і таким, як я, хоча б тому більше подобаються імпрези чи презентації книжок, які робить ота нехлюйська молодь, що вона не провадить патетичних висновків про авторську геніальність на всі кілька годин презентації?!
Отож після виступів актора Бориса Лободи, поетів Петра Осадчука, Станіслава Зінчука, гостя з Австралії Михайла Гояна та інших, один тільки критик Віктор Грабовський якось намагався втягнути автора в дискусію і слушно зауважив, що серед усіх поезій не видно красивих віршів про партію, які, вочевидь, були в попередніх збірках, а з них узято деякі рядки і цього разу... «Тоді вимагали віршів-паровозиків, а зараз вимагають — і в цьому велика різниця між тодішнім і теперішнім — віршів-потягів», — пояснював автор. То, мабуть, уже час усвідомити, що між «тодішнім» і «теперішнім» таки є різниця і молодь нехлюйська не тому, що вона молода, а тому, що інша?
