Якби в Україні все робилося як слід, анулюванням диктаторських законів, прийнятих 16 січня, справа не обмежилася би. Логіка подій вимагає оцінки рішень тих, хто ці закони підтримав. Оцінки того, в який саме спосіб вони були прийняті. І, зрештою, висновків відносно осіб, що стояли за «парнокопитним голосуванням» «чорного четверга».
У той день, як пам’ятає наш читач, опозиціонери заблокували Голову ВР Володимира Рибака в його робочому кабінеті. Аналогічна доля спіткала і заступника Рибака — першого віце–спікера Ігоря Калєтніка. Але бізнесмен від КПУ зміг вийти з оточення і з’явитися на гальорці сесійної зали. Тож вікопомне засідання від 16 січня тривало під його головуванням.
Після голосування за держбюджет — єдиний документ, прийнятий за допомогою системи «Рада», решта 11 законів (серед них превалюють ті, які згодом парламентаріям довелося скасовувати) була прийнята без використання електронних карток. Просто підняттям рук, які насправді ніхто не рахував. Підрахунок реальних рук, зафіксованих багатьма фотокореспондентами, засвідчував, що до 226 голосів бракує більш як 80 (!) присутніх депутатів. Керував процесом фальсифікації, сидячи в секторі Партії регіонів, якраз обраний за списком Компартії екс–голова Державної митної служби Ігор Калєтнік. Очевидне порушення Регламенту кандидата юридичних наук Калєтніка, мабуть, не бентежило.
Можливо, замислитися над зробленим Калєтніку доведеться тепер. І навіть не тому, що внаслідок прийнятих законів пролилася людська кров. Такий аргумент не діє на представників провладної більшості. Ганна Герман, приміром, відповідаючи на запитання «хто воскресить мертвих», каже, що зробить це Господь Бог у друге своє пришестя. «Регіоналам», вочевидь, здається, що Страшний суд можна підкупити так само, як який–небудь Печерський, а комуністи — в силу своєї ідеології — не вірять у нього й поготів.
Однак буває й так, що справедливість (чи то в божественній, чи то в людській подобі) хапає за карк найзарозуміліших циніків. Відомо, що в Раді вже наявний проект постанови авторства позафракційного депутата Віктора Тимошенка. Ним пропонується відкликати Ігоря Калєтніка з посади заступника Голови ВР. На підставі перевищення службових повноважень під час ухвалення законів, що «відбулося з порушення норм Конституції і призвело до загибелі людей», — йдеться в проекті постанови Тимошенка.
Немає сумнівів, що коли парламент розглядатиме цей документ, три опозиційні фракції віддадуть голоси за відставку Калєтніка. Ба більше: «Батьківщина» вимагатиме порушення кримінальної справи щодо Калєтніка — як щодо учасника антиконституційного шабашу і посадовця, причетного до фальсифікації рішень ВР. Так принаймні анонсує прес–служба цієї партії.
Наразі пан Калєтнік може зауважити, що підтримки самих лише опозиційних нардепів забракне для голосування за його відставку. Однак сподіватимемося на те, що рацію має Юрій Луценко, коли заявляє, що парламент стоїть на порозі кардинальних змін. «На сьогоднішній день вулиця зробила майже все, що могла, і центр подій перемістився в парламент. На моє глибоке переконання, завдяки західним санкціям і безглуздому терору влади склалася нова парламентська більшість», — цитує його слова «5–й канал». Луценко має на увазі останній візит до Ради Віктора Януковича, а також ту неспростовну тезу, що кожна дія породжує рівну їй за силою протидію. Навряд чи депутатам від більшості сподобалося ламання їх через коліно, здатність до якого продемонстрував Президент. Їхнім контрвипадом дійсно може стати нова більшість. І вже без баласту у вигляді Рибака та Калєтніка.
«Я знаю, що існує підпис більшості депутатів про зміну керівництва Верховної Ради. І це план на наступний (починаючи з 3 лютого. — Ред.) тиждень: створення нової більшості, повернення демократичної Конституції, створення уряду народної довіри — нейтрального або опозиційного — і встановлення дати президентських перевиборів», — заявляє Луценко.
Водночас учора після погоджувальної ради ВР спікер Володимир Рибак заявив, що постанови про відкликання його та Калєтніка з посад не розглядатимуться у парламенті, бо вони «не підкріплені підписами».
У «Регіонах» засвідчують факт пресингування їхніх нардепів. Але навіть БЮТівець Арсен Аваков визнає, що «з точки зору підрахунку голосів не слід форсувати ситуацію» і заявляти про переформатування більшості.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
