Прокляте місце

04.02.2014

Побитого активіста Майдану Ігора Луценка зловмисники викинули в лісі неподалік села Гнідин, що в Бориспільському районі. Там же невдовзі знайшли і тіло замордованого львів’янина Юрія Вербицького. Село Вишеньки, куди дійшов Дмитро Булатов, розташоване зовсім поруч, менш ніж за кілометр від Гнідина. Вочевидь, Дмитра викинули напризволяще в тому ж лісі, що й Луценка. «Від того лісу веде дорога до помістя з величезним парканом. Нещодавно там перегоріло світло, і коли електрики підняли вежу для ремонту, в них стріляли з автоматів», — розповів днями каналу ТВі екс­мінiстр внутрішніх справ Юрій Луценко. Екс­міністр каже, що вже має дані про те, хто є офіційним власником цього помістя, але «поки що не можу сказати». Зауважує лишень, що «всі ниточки ведуть до нинішнього керівництва столичної міліції».

А Станіслав Речинський, прес­секретар СБУ (2005 р.) вважає, що «місце, де залишали катованих активістів, розташоване поблизу бази відпочинку «Беркута» в Бориспільському районі».

Чому ж тоді Дмитро Булатов чув, що його кати говорили з відчутним російським акцентом? Колишній депутат ВР Тарас Чорновіл припускає, що тут підтверджується версія, нещодавно висунута політологом Тарасом Березовцем, про те, що багато «беркутівців» тривалий час мешкали і служили в Росії, брали участь в операціях у Чечні, а кілька років тому переїхали до України і найнялися в підрозділи спецпризначенців. «Можливо, саме від них можна почути нехарактерний для українських росіян, суто російський акцент», — припускає Чорновіл.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>