МВС уперто не бажає визнавати, що 22 січня в результаті зіткнень на вулиці Грушевського в Києві трьох протестувальників застрелили саме силовики, а не хтось інший. Власне, в міліцейському відомстві розглядають версію, що в трьох загиблих — вірменина Сергія Нігояна з Дніпропетровщини, білоруса Михайла Жизневського та львів’янина Романа Сеника (помер від вогнепальних поранень за кілька днів) — стріляли співробітники міліції, але схиляються до інших версій, серед яких — і хуліганські мотиви, і вбивство з метою провокації.
«Зараз проводять усі можливі необхідні слідчі дії, як гласні, так і не гласні, з метою розкриття цих жахливих убивств, — каже начальник Головного слідчого управління МВС Олег Татаров, який за останній місяць уже неодноразово засвідчував власну некомпетентність. — Швидше за все, це була вогнепальна гладкоствольна зброя. Хочу зазначити, що патрони, якими завдано тілесні ушкодження всім трьом громадянам, органи внутрішніх справ не використовують і на озброєнні їх немає. Ще раз наголошую: немає таких патронів».
За словами Татарова, Нігояна вбито пострілами картечі 8–9 грамів. А от Жизневський i Сеник отримали поранення від куль 12–го калібру. Перший заступник начальника Головного слідчого управління МВС Віталій Сакал додає, що слідство до кінця не виключає того, що ці постріли зробили співробітники міліції. Але «дослідження, які вже провели фахівці, не дають можливості говорити про те, що це були співробітники міліції», одразу виправляється пан Сакал. І додає, що «якщо буде встановлено, що використовували картеч органи внутрішніх справ, буде передано всі ці матеріали в Генеральну прокуратуру й буде прийнято рішення щодо співробітників».
Водночас у мережі iнтернет невідомі виклали відео, де видно, як бійці «Беркута» того дня стріляли з рушниць у бік активістів. Знавці зброї кажуть, що сила віддачі рушниці та шум при пострілах вказують на те, що стріляли не гумовими кулями, а, ймовірно, картеччю. Адже гвинтівка Форт 500 Т, яку використовують спецпризначенцi на Грушевського, має саме 12–й калібр. А ще в неї можна запросто зарядити металеву картеч.
Але в МВС є й інше заперечення: мовляв, слідчі досі не змогли встановити місце вбивства активістів i його свідків, оскільки тіла загиблих неодноразово переміщували. Зокрема, за словами Віталія Сакала, Нігояна у так званий «медпункт» принесли четверо чоловіків, «однак досі невідомо, де стався злочин».
Тим самим міліція воліє дотримуватися версії, раніше озвученої одіозним «регіоналом» Олегом Царьовим, на переконання якого, застрелених активістiв Євромайдану вбили не на вулиці Грушевського, в епіцентрі сутичок, а деінде, мовляв, їхні тіла принесли туди в ніч на 22 січня.
Натомість друг загиблого Михайла Жизневського Тарас Кобялко розповів в інтерв’ю «ТСН», що його товариш на вулиці Грушевського захищався від гумових куль дерев’яним щитом, але впав від металевої кулі. Пан Кобялко каже, що його друг упав на спину в напрямку Українського дому. На щиті, котрим він захищався, є чимала дірка. Свідок переконаний, що куля летіла з боку силовиків. А от щит Жизневського вже поїхав разом із тілом убитого в Білорусь. Якщо вірити свідченням Ігоря Ількіна, який намагався реанімувати Жизневського, то постріл було зроблено з сектору, де нікого, крім спецпризначенців, бути не могло.
Генпрокуратура заявила, що за час масових акцій затримано 234 особи, з яких 140 було заарештовано. Згідно з даними слідства, загинули 4 особи, у тому числі працівники органів внутрішніх справ, тілесні ушкодження отримали більше 500 осіб, iз них — 253 правоохоронці. Водночас лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк під час інформаційного мітингу в неділю заявив, що наразі затриманими залишаються 116 активістів Майдану.
«Станом на зараз уже 122 наших героїв звільнено з казематів Віктора Януковича. Це зроблено за останні кілька днів. Але ще 116 людей, які незаконно утримує режим Януковича за ґратами, лишаються зараз по тюрмах. Наше завдання — звільнити всіх», — заявив Яценюк. Тим часом зростає чисельність зниклих активістів Євромайдану: відтепер протестувальники розшукують уже 36 своїх побратимів.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
