Людські серця схожі на глечики

04.02.2014

Напередодні Дня Святого Валентина взимку 2014–го мало кому в Україні йдеться про червоні сердечка з віршиками про кохання. Натомість ідеться про звичайні людські серця й те, скільки вони вміщують у собі різних почуттів — від любові до ненависті. У сьогоднішній добірці «України молодої» — сім дитячих і підліткових книжок про любов і кохання, адже любов — це чи не перше, чому має вчити дитяча книжка. Якщо вона, звісно, взагалі має чомусь учити.

Найперша книжка у списку — «Казки П’ятинки» Дзвінки Матіяш («Грані–Т», 2010) — нагадує про любов у християнському і загальнолюдському сенсі цього слова. Це — збірка мудрих і повчальних оповідань–притч, побудована у формі абетки. За сюжетом П’ятинка, або ж християнська свята Параскева П’ятниця, розповідає казки своєму другові, хлопчикові Антону. Тут є переспіви історій із Нового Заповіту, а також оригінальні сюжети, основними мотивами яких є добро, людяність, життя і смерть. Читати дошкільнятам та дітям молодшого шкільного віку найкраще вголос, адже є тут речі, про які не завадить нагадати й дорослим: «...Людські серця дуже схожі на глечики. Так само, як глечики, вони можуть бути порожні, а можуть бути наповнені, можуть бути з тріщиною, надщерблені чи розбиті. Поки людина живе, її серце наповнюється добрими й поганими вчинками, знаннями, любов’ю, добротою, мудрістю, тугою, радістю, спогадами. Деякі глечики повні по вінця, деякі — переливаються через край і діляться з іншими тим, що мають, а декотрі — повні тільки до половини, а то й менше. Не можна, щоб наші глечики були порожніми, адже свого часу Бог попросить нас напоїти Його з нашого глечика, і буде шкода, коли ми у відповідь тільки похнюпимося, бо глечик порожній».

Дітям середнього шкільного віку неодмінно слід прочитати «Пригоди короля Мацюся» Януша Корчака («А–Ба–Ба–Га–Ла–Ма–Га», 2011, з польської переклали Богдан Чайковський і Богдана Матіяш). Відомий педагог написав десяток книжок про дітей і виховання, саме йому належить знаменитий вираз «Право дитини на повагу» і саме він закликав любити дітей такими, які вони є. «Пригоди короля Мацюся» — роман у двох частинах про право кожної дитини на мирне й безтурботне дитинство, про маленького хлопчика, який був змушений гратися в серйозні і зовсім недитячі дорослі ігри, — політику, війни, інтриги. Хоча насправді юному королеві просто хочеться бути дитиною і дружити зі звичайними дітьми. Книжка має трагічну історію і стане приводом поговорити не тільки про життя малого Мацюся, а й про долю Януша Корчака, про єврейських дітей, які загинули під час Другої світової війни, і про людяність і любов, яка попри все існує у світі.

Любов до свого міста не дається разом із пропискою, її треба відчути плекати в собі так, як і звичку щоранку вставати й робити зарядку. Допоможе в цьому свіжа пригодницька книжка Галини Ткачук «Вечірні крамниці вулиці Волоської» («Темпора», 2014), яку радимо читати молодшим школярам. Виявляється, в центрі Києва є таємничі крамниці, що відчиняються лише ввечері й лише для тих, кому вони потрібні. Творяться в цих крамницях незвичайні речі: червоні півні перетворюються на лебедів, та й загалом ідеться про справжні дива. Спокійне життя київських звірів завершується тоді, коли ці чари, а точніше — чарівні предмети — викрадають чужинці, четверо коричневих котів і хом’як. Не проти отримати накрадене добро й знамениті київські відьми. Попри те, що викрадачів читачі знають уже з перших сторінок, книжка тримає в напрузі до останньої сторінки. Адже найцікавіше не те, хто викрав чари міста, а те, як вони працюють — усі чари всіх міст світу. Але про це ви дізнаєтеся самі, прочитавши цю мудру й по–своєму філософську дитячу книжку.

Для тих, хто дорослішає і починає пізнавати іншу грань слова «любов», для підлітків, які вперше закохуються, — книжка норвезької письменниці Ніни Е. Ґрьонтведт «Привіт, це я» («Грані–Т», 2012, переклала з норвезької Наталя Іваничук). Розповідає головна героїня, 12–річна Уда. Місцями дівчина вкраплює записи зі свого приватного щоденника, де відверто ділиться думками й переживаннями. Героїня — звичайна юнка, у якій не одна українська читачка упізнає рідну душу. Часом Уда робить дурниці, але хто ж їх не робив. Живе дівчина у звичайній сім’ї і має купу проблем: молодшу сестру, яка діє їй на нерви, вірну подругу, з якою якраз уперше серйозно посварилася, й ненависного сусіда, до якого почуває чи то відразу, чи то... Ну, так, дівоче серце мінливе, особливо, якщо йдеться про перші почуття. Не бракує тут і соціальної проблематики (тато Уди втрачає роботу, це позначається на атмосфері в сім’ї), і суто людської (у дівчини помер дідусь). Усе, як у житті.

Наприкінці минулого року вінницьке видавництво «Теза» і відома письменниця Марина Павленко порадували читачів п’ятою книжкою з серії про Русалоньку з 7–В. «Русалонька із 7–В плюс дуже морська історія» («Теза», 2013) — найбільш «приземлена» книжка з життя семикласниці, чи то пак уже восьмикласниці Софійки Щербань. Тут майже немає містики й детективної інтриги, як у попередніх книжках із серії, зате є багато знайомих підліткових конфліктів. Цього разу Софійка їде разом із іншими школярами на море, пізнає красоти Криму й Поділля, а заодно намагається розібратися у власних почуттях. Любить вона Сашка чи таємничого знайомого на прізвисько «Козирний Туз»? Буде також — увага! — перший поцілунок. Але з ким? Радимо дарувати дівчатам–підліткам у комплекті з чотирма попередніми «Русалоньками з 7–В».

Британка Джаклін Вілсон здавна пише «дівчачі» історії. Настільки здавна, що в одному з українських видавництв навіть є окрема серія «Дівчата Джаклін». Проте «Дівчата закохані» («Навчальна книга — Богдан», 2013, переклав із англійської Володимир Чернишенко) — перша книжка письменниці для старших дівчат, підлітків, у яких на перший план проблемності виходять хлопці, побачення, стосунки. Це історія трьох дівчат, подруг із дитинства, однокласниць Еллі, Маґди та Надін. Звичайні тринадцятирічні дівчата: в Еллі комплекси з приводу фігури й відсутності хлопця, Маґда також не має хлопця, але натомість володіє зовнішністю супермоделі, у Надін, милої готичної дівчини, єдиної є залицяльник, але хтозна, чи можна йому довіряти... Книжку написано від імені Еллі, стиль легкий і жвавий, жарти дотепні, психологічно все виправдано. Єдиний мінус — це книжка–одноденка, читається за раз і більше не перечитується. Хіба що передається далі тим закоханим дівчатам, яким вона дуже на часі.

Дві книжки польської письменниці Йоанни Яґелло — «Кава з кардамоном» і «Шоколад із чилі» («Урбіно», 2013, переклала з польської Божена Антоняк) — радимо читати старшокласникам — як дівчатам, так і хлопцям (бодай для того, щоби краще розібратися в особливостях дівочої психології). «Кава з кардамоном» — повість із детективною інтригою, купою сімейних таємниць, підліткових проблем і легкою сексуальною напругою (якраз у такій мірі, в якій не потрібно вішати ярлик «16+»). Головна героїня обох романів — молода й симпатична дівчина з Варшави, Лінка. Дівчині 15 років, вона закінчує ліцей, мріє стати фотографом і не зовсім упевнено, проте йде до своєї мети. Закохується в художника Адріана й разом із ним розплутує одну сімейну таємницю. «Шоколад із чилі» — друга книжка з життя Лінки. Тепер їй сімнадцять, і життя не стало легшим. Мало того, що вона сама мусить заробляти собі на навчання, то ще коханий їде вчитися до Лондона... Книжка водночас дає надію й не дає далеко відірватися від реальності: так, у дорослому житті є багато приваб, але й проблеми ростуть і стають дорослішими. І єдине, що не змінюється, — це наша чудодійна здатність любити в будь–якому віці.