Амністія, помножена на нуль

Спроба здолати громадсько–політичну кризу мирними парламентськими методами зазнала фіаско. Пізно ввечері в середу Верховна Рада прийняла закон–«пустушку» про так звану «амністію», який не тільки не «розрулить» ситуацію, а, навпаки, ймовірно, доведе її до ще гіршого загострення.

«Помилування» повстанцям не світить

До трьох законопроектів про амністію, які виносили на розгляд Ради позавчора, Партія регіонів несподівано додала четвертий. Авторство опусу належить представнику Президента в ВР Юрію Мірошниченку.

Згідно із законом, за який проголосували 232 нардепи (пізніше «регіоналка» Ганна Герман стверджувала, що теж тиснула кнопку «за», хоча сайт ВР цього не відображає), мітингарі можуть бути амністовані, але є одне «але». Протягом 15 діб має відбутися «розблокування транспортних комунікацій на вулиці Грушевського у місті Києві учасниками масових акцій протесту; розблокування інших вулиць, площ, провулків, бульварів тощо у місті Києві й інших населених пунктах України, крім тих, на яких відбуваються мирні акції протесту». І лише коли це станеться та Генпрокуратура зафіксує відступ («прокурор напише на сайті, що «все о’кей, рєбята», іронізує нардеп від «Батьківщини» Володимир Бондаренко), можна буде вважати, що амністія набула чинності. Якщо ні — на 16–й день після публікації закон втратить чинність.

Але й це ще не все. «Під дію цього закону підпадають тільки мирні протестувальники», — зазначив його автор, Юрій Мірошниченко. (Цікаво, звісно, яким дивом мирні протестувальники взагалі загриміли за ґрати, але це питання риторичне). Межу мирного і немирного протесту владці визначатимуть на свій розсуд. «Ви ж розумієте, що таке суб’єктивізм оцінки прокурора? Немає чіткості, тому й жодної певності в тому, що закон взагалі буде виконуватись. В законопроектах Ємця та Дерев’янка не містилося жодних відкладальних умов», — коментує для ситуацію «УМ» БЮТівець Бондаренко. Його колега по опозиції Ірина Геращенко («УДАР») називає прийнятий позавчора акт «законом про 300 заручників», яких зробили з наявних політв’язнів.

Ще один штрих: на момент голосування депутати з обох ворогуючих таборів тексту закону не бачили. «Розвод котят» іде по плану», — сумно жартували в соцмережах, згадуючи знамениту фразу Михайла Чечетова. Текст закону з’явився на сайті ВР лише через кілька годин після голосування.

Але справу зроблено: із порушенням регламенту (законопроекти ставлять на голосування по мірі надходження, тобто документ Мірошниченка мали б розглядати останнім) Рада проголосувала за амністію, яку ніколи не буде втілено у життя. Бо Майдан на умовах «вдень — гроші, ввечері — стільці» нікуди не піде. Про це по гарячих слідах заявив і комендант Майдану Андрій Парубій.

Дивіться, хто прийшов «строїти»

Утім, здається, головне — не сенс ухваленого в середу ввечері, а те, як його ухвалювали. Питання амністії нардепи в другий день позачергової сесії мусолили близько 12 годин. Тривали консультації, і в певний момент часу шальки підступних парламентських терезів хитнулися ніби в бік опозиції. «За нашою статистикою, 52 депутати від більшості готові були голосувати за законопроекти про амністію без жодних умов, — розповідає Бондаренко. — Але приїхав Президент, приїхав розгублений, просто з лікарні, і «регіонали» після зустрічі з ним вийшли з кінозалу ВР червоно–синього кольору».

«Президент учора був дуже переконливим. Наприклад, Тігіпко із групою з 15 осіб збирався голосувати за законопроект Дерев’янка, але коли він вийшов після зу­стрічі з Януковичем, то мало того, що проголосував за закон Мірошниченка, так ще й сказав, що цю Раду треба розпускати», — ділиться з «УМ» враженнями депутатка від «УДАРу» Наталія Новак.

Факт прибуття «гори до Магомета» (та ще й о дев’ятій вечора) є річчю безпрецедентною. Переговори Віктора Януковича з фракцією, яка надумала демонструвати фронду, тривали на підвищених тонах, стверджують свідки. Це було свідченням того, що під натиском вулиці «Регіони» почали хитатися.

Можливо, Януковичу і не вдалося би переконати непокірних не голосувати за опозиційний законопроект. Та фракція ПР — складний організм, пронизаний внутрішніми протиріччями. Значну роль відіграло те, що депутати, підконтрольні олігархам Дмитру Фірташу та Рінату Ахметову, були «вмотивовані» своїми сюзеренами відкинути проекти Ємця та Дерев’янка. Промислових магнатів налякала загроза нового витка торгівельних війн із Росією — якраз 29 січня Москва призупинила розмитнення українських товарів. Зловісна «рука Кремля» вкотре вхопила за горло наших олігархів, а ті, після відповідної вимоги Януковича, натиснули на потрібних людей у парламенті. Остаточно «переконав» усіх «Батя», коли пригрозив розпуском парламенту. «Регіонали», котрі витратили на ці мандати по 3–5 млн. доларів, злякалися перспективи втратити недоторканність та доступ до ресурсів. Адже перевибори в такій ситуації повернули б у сесійну залу далеко не всіх нинішніх членів фракції ПР.

Пат триває

Конституційних підстав для розпуску ВР у Януковича нема. Але президентський блеф мав позавчора другорядне значення. Головне — те, що Кремль дійсно притиснув своїх українських друзів–можновладців, заявивши, що призупиняє переговори про фінансову допомогу Києву та поставки газу аж до формування нового уряду. Відповідну заяву озвучив тандем Медведєва—Путіна, і для офіційного Києва це прозвучало як ультиматум: без зачистки Майдану не буде й економічних зисків. І хай пропрезидентська фракція засвідчила, що справді наближається до межі розколу, «а нова більшість, не контрольована Януковичем, все одно скоро виникне» (коментар «свободівця» Андрія Іллєнка), втішає це мало.

Переговори між владою й опозицією, які починалися досить обнадійливо, завершились новими побитими глеками. Єдиний зиск від них — відставка Азарова, яка запізнилася місяця на півтора, та скасування диктаторських законів від 16 січня. Учора спікер Рибак підписав і скасування законів 16 січня, і закон про «амністію» від 29 січня. Але починався Майдан не з подібних вимог. По суті, опозиція (як вулична, так і парламентська) не просунулася ні на йоту. Єдина її відмінність від самої себе кінця листопада — це семеро загиблих, сотні поранених та ув’язнених активістів. Як витягати заарештованих із тюрем — на сьогодні не зрозуміло.

Майдан тримається, незважаючи на 20–градусні київські морози і знову очікуючи можливого розгону. На вулиці Грушевського — затишшя, бунтівники грають у міні–футбол, а бійці ВВ катаються на своїх щитах із пагорбів навпроти Кабміну.

Опозиціонери, за словами «свободівця» Іллєнка, готуються до заздалегідь безсенсової дії — оскаржувати голосування «за амністію» в суді. Над Радою, як і раніше, нависає загроза розпуску в разі проявів непокори значної частини нинішніх більшовиків, і цю загрозу повторно озвучив учора вірний Президентові спікер Володимир Рибак. Примножуються питання без відповідей, і як ніколи гостро відчувається відсутність харизматичного опозиційного лідера.

Позавчорашнє голосування, за словами БЮТівця Андрія Шевченка, анітрохи не наблизило розв’язання політичної кризи, хоча частина «регіоналів» у сесійній залі обіймалися й аплодували так, ніби зірвали джекпот. Із тим Рада розійшлася до 4 лютого.

«Життя триває, точиться війна»...