Спільна розправа

30.01.2014
Спільна розправа

Націоналісти відбили МінАПК у нібито куплених владою екстремістів.

Не вельми парламентські методи дискусії продемонстрували вчора опозиціонери під будівлею Міністерства агрополітики на Хрещатику, що входить до «території Майдану». Приміщення міністерства під обід штурмували «свободівці» і, за деякими даними (які спростовує комендант Майдану Андрій Парубій), представники самооборони Майдану. Було застосовано зброю, пролилася кров. Мета штурму — звільнити дім від «своїх» же. Точніше — від умовно своїх. У будівлю вчепилася «Спільна справа» та лідер цього руху Олександр Данилюк.

Раніше «Спільна справа» зайняла МінАПК та ще два відомчі приміщення — Мін’юст і Міненерго. Інцидент із Міністерством юстиції обернувся вкрай жорсткою реакцією керівниці цієї структури Олени Лукаш, яка завповзялася грозити і майданівцям, і всім українцям введенням надзвичайного стану. Так само «яструбом» став очільник Міністерства енергетики Едуард Ставицький.

Оцінка дій «Спільної справи» у зв’язку з цим є не надто схвальною: в середовищі опозиції на цей рух дивляться вже не просто як на екстремістів, а як на «засланих козачків». Адже потреби в захопленні міністерств не було, а найманець влади Данилюк і раніше відзначався умінням «зливати» протести — починаючи з «Податкового майдану», максимально радикалізуючи та маргіналізуючи вимоги.

Коментуючи ситуацію з Мін’юстом, у вівторок Олександр Данилюк заявив, що «раз така істерика здійнялася з цього приводу», його люди залишать приміщення, але продовжать його блокування. Станом на ранок 29 січня і Мін’юст, і Міненерго дійсно були звільнені. Останнім форпостом «Спільної справи» лишалося Міністерство агрополітики.

Напередодні, 28–го, у Будинку профспілок відбулося засідання «Народної ради» (органу, створеного рішенням Майдану на минулому тижні — він складається переважно з опозиційних народних депутатів). НР говорила про потребу звільнити Мінагрополітики і перейти до поступового згортання барикад на Грушевського — до повного відновлення руху по цій вулиці.

Депутату від «Батьківщини» Андрію Шевченку, до якого по коментар звернулась «Україна молода», ані про засідання Народної ради, ані про долю МінАПК нічого не було відомо. «Я не в процесі», — заявив він.

«У процесі» натоміть виявився колега Шевченка по парламенту, «свободівець» Юрій Сиротюк. «Майдан не ухвалював рішення захоплювати будівлю Мінагрополітики. Це була самодіяльність Данилюка, — каже він. — У вівторок відбулося засідання Народної ради, на якому були присутні і народні депутати, і представники сотень «Самооборони», і всі бажаючі. Обговорювали подальші дії й ті повноваження, які Майдан надає опозиції для ведення переговорів з владою. Одностайно було ухвалено рішення про переведення людей iз Мінагрополітики до Українського дому. Сьогодні це рішення виконується».

На запитання «УМ», а чи не зарано почалася «капітуляція» опозиції перед владою (адже на ранок 29 січня жодне рішення щодо амністії для майданівців парламент іще не ухвалив), речник «Свободи» відповів, що назустріч затриманим пішла прокуратура — «на місцях» було звільнено до 50 активістів. «Без жодних умов», — підкреслив Сиротюк. Подробиць щодо того, кого саме звільнено, він, на жаль, не повідомив — сам, мовляв, не в курсі. Голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок натомість пояснив у парламенті, що Генпрокурор погодився не підтримувати держобвинувачення у справах визначення міри запобіжного заходу 40 затриманих активістів.

Тим часом події під Мінагрополітики буди драматичними й травматичними. За непідтвердженою інформацією, постраждали шестеро «спільносправників», яких забрала «швидка». В одного з поранених, за даними свідків, нібито зробили аж п’ять пострілів гумовими кулями, відтак бідака потрапив на операційний стіл. У будівлі міністерства — повний безлад та хаос. На перших чотирьох поверхах розбиті двері, розкидані вогнегасники та пожежні рукави («СС» захищалася потоками води).

«УМ» намагалася з’ясувати, хто стріляв і чому. Але протягом першої половини всі нардепи від опозиції переймались законом про амністію. Нам відомо лише те, що «Самооборона» Майдану від стрілянини відмежувалася, зазначаючи, що в розблокуванні Мінагрополітики брали участь активісти ВО «Свобода». Коли нам вдалося вдруге додзвонитися до Юрія Сиротюка, той запевнив «УМ», що йому нічого невідомо про постріли під міністерством. «Не знаю. Але на Майдані багато хлопавок — може, хтось щось переплутав?» — сказав Сиротюк.

Завершилося все тим, що «спільносправівці» таки залишили будівлю Мінагрополітики. Агенство «Інтерфакс–Україна» передає, що активісти організації передислокувалися в Український дім. Вони відзначили в коментарях журналістам, що сподіваються обміняти будівлю на «кілька сотень арештованих учасників акцій протесту».

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>