Після «кривавої неділі» 26 січня у Дніпропетровську відбувається «розбір польотів». Нагадаємо, тоді влада активно задіяла під стінами облдержадміністрації проти мітингувальників місцевих озброєних «тітушок». Зрештою, все вилилося у гру в одні ворота. Бабушкінський районний суд, який працював у ніч із неділі на понеділок, вирішив залишити під вартою 15 активістів (при тому що в прокуратурі наразі говорять про 19). Ще декільком десяткам молодих людей знадобилася медична допомога.
Представник Координаційного центру правового захисту на території Дніпропетровської області Оксана Томчук повідомила про 31 факт відкриття кримінального провадження, з яких 17 — кримінальне і 14 — адміністративне. «Частина людей взагалі на час скоєння ними нібито злочину перебувала в іншому місці, і тому є свідки. У нас є один випадок, коли чоловік, батько чотирьох дітей, єдиний годувальник у родині (його дружина не працює і вагітна п’ятою дитиною) до вечора перебував з родиною вдома на житловому масиві Клочко–6, після цього виїхав з дитиною в центр, де був затриманий — після 18–ї години, коли мітинги вже не відбувалися», — розповідає Томчук.
Нікого з «тітушок» — найнятих і озброєних владою молодиків — ніхто притягувати до відповідальності не подумав. Більше того, очільник обласної міліції Віктор Бабенко заявив, що вони лише встановлюють особи «тітушок», котрі в приміщенні ОДА насправді почувалися як удома і саме звідти вийшли до протестувальників з бейсбольними битками, палицями й металевими трубами. На одному з відеозаписів видно, як відповідальні особи під дахом ОДА гуртують цих найманців, позначених пов’язками на руках, і відправляють на розправу.
Прокурор Дніпропетровської області Наталя Марчук звинуватила в масових заворушеннях батьків молодих людей — звісно ж, батьків не «тітушок», а тих, хто вийшов протестувати проти влади.
Тим часом влада вдалася до посиленої охорони будівель облдержадміністрації та обласної ради, розташованих одна навпроти одної. Підходи до них перекрили не лише металевим парканом, а й... колючим дротом у два ряди, що сприйнялося за доволі промовистий символ. Як не як, ОДА — за колючим дротом. Решітки металевого паркану для більшої переконливості змазали солідолом.
Минулого понеділка тут організували Антимайдан — переважно силами підневільних бюджетників, які телефонували до корпункту «УМ» і не могли стримати свого обурення. Повідомляли навіть про цілодобове наметове містечко Партії регіонів, але в реальність такого справді сміливого задуму у Дніпропетровську мало хто вірить.
«Тітушки» ж, відчувши власну безкарність, продовжують про себе заявляти новими кримінальними витівками. Так, позаминулої ночі дев’ятеро молодиків увірвалися до будівлі по вулиці Шевченка, 37, де розташований офіс обласної організації ВО «Свобода». Двоє з них утримували сторожа, а інші взялися трощити буквально все — двері, вікна, комп’ютери, меблі.
«Я заявляю про численні провокації режиму в Січеславі (патріотична назва Дніпропетровська. — Ред.) з метою ескалації конфлікту. Бандити, які поки що утримують владу, роблять усе, аби спровокувати націоналістів на безрозсудливі дії у відповідь на агресію. Наголошую, що всі злочини перед громадянами України невдовзі бандити будуть тяжко спокутувати», — заявив з цього приводу народний депутат України від ВО «Свобода» Андрій Міщенко.
Мішенню для «тітушок» стали й дніпропетровські журналісти. Причому настільки, що правління обласної організації Національної спілки журналістів України звернулося до прокурора Дніпропетровської області з відкритим листом, у якому йдеться про сімох журналістів та відеооператорів, постраждалих під стінами ОДА 26 січня — від побиття дерев’яними палицями, поранень у спину з травматичної зброї, травм кінцівок і голови до пошкодження відеокамер, ноутбука, інших особистих речей. Винуватцями цього називають винятково «тітушок». Але в прокуратурі цього вперто «не помічають».
Зі стрічки новин випливає, що «регіональні» керівники низки центральних та південно–східних областей отримали «згори» «темник», у якому йдеться про потребу нагнітати істерію та гуртувати провладних активістів для захисту обласних держадміністрацій. Влада вважає (чи запускає таку пропагандистську кампанію), що в Запоріжжі, Дніпропетровську та інших традиційно «синіх» областях ОДА брали в облогу й намагалися взяти штурмом не місцеві мешканці, а прибулі із західних областей легіонери. І це при тому, що в багатьох регіонах під ОДА збиралися 10–тисячні мітинги, на яких тон задавали місцеві патріоти та футбольні фанати.
То пусте, що, за іншою легендою влади, всі бойовики–галичани вже роблять політичну погоду в Києві. Голови облрад — від Херсона до Луганська — виступають зі зверненнями, в яких оголошують рішучий намір дати відсіч «чужакам із заходу» та порівнюють нинішню політичну ситуацію з «нацистською навалою». Маразм доходить до того, що в Севастополі пікет за участю чотирьох євромайданівців розганяють сотні проросійських мітингарів на чолі з головою МДА Яцубою. У Луганську, де не було ніякого наступу на ОДА, місцеві ідейні активісти на 20–градусному морозі патрулюють місто та ночують на центральній площі. А в Миколаєві ОДА... забарикадувалася зсередини, забивши вікна дошками та постеливши матраци для своїх оборонців.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
