Провідні юристи країни створили комісію, яка домагатиметься покарань за порушення прав людини «під час реалізації громадянами права на мирні зібрання, починаючи з 30 листопада 2013 року. До комісії увійшли дванадцять осіб — правники, правозахисники і колишні політв’язні: Олег Березюк, Микола Сірий, Станіслав Шевчук, Йосип Зісельс, Євген Сверстюк, Василь Кисіль, Микола Козюра, Василь Овсієнко, Мирослава Антонович, Станіслав Батурин, Данило Курдельчук.
«Я був свідком трьох українських революцій: 1989—91–го років, 2004–го і нинішньої, — зазначив голова комісії Володимир Василенко, Надзвичайний і Повноважений Посол України, доктор юридичних наук, колишній представник України у Комісії ООН iз прав людини. — У вісімдесят дев’ятому кількасот тисяч громадян на той час ще УРСР збиралися на демонстрації, але навіть тоді влада не застосовувала таких нелюдських методів і настільки грубо не порушувала права людини. Цинізм і підступність таких дій і спонукали створити цю комісію. Її основне завдання — узагальнити злочинну практику влади та інформувати про неї громадян України і міжнародну спільноту». Пан Василенко припускає, що «на нашу владу може чекати мiжнародний трибунал».
Комісія збиратиме і класифікуватиме за видами злочинів і групами постраждалих усю основну інформацію про правопорушення проти майданівців. По кожному окремому випадку буде складена карта, у якій зазначатиметься факт злочину, речові докази, свідчення очевидців, повідомлення ЗМІ та офіційні заяви. Крім інформаційної діяльності, юристи зобов’язалися надавати кваліфіковану правову підтримку не лише протестувальникам, а й правоохоронцям, якщо вони її потребуватимуть. За словами Володимира Василенка, перш за все, допомагатимуть потерпілим подавати позови до українських судів. Вичерпавши всі можливості в Україні, звертатимуться до Європейського суду з прав людини.
А першою буде справа Михайла Гаврилюка, над яким правоохоронці прилюдно знущалися на морозі. Вже сьогодні «комісія Василенка» звернеться до Генпрокурора із заявою, у якій викладе оцінку цієї події з точки зору національного і міжнародного законодавства, закликатиме негайно взяти під варту людей, що безпосередньо вчиняли катування, і почати кримінальне переслідування тих, хто спостерігав і не перешкоджав здійсненню злочину.
Через недовіру до корумпованої української Феміди надій на вирішення справ всередині країни наразі мало, а шлях до Європейського суду лежить через терени української бюрократії. Тому правозахисники сподіваються на міжнародну підтримку. Згідно з 33–ю статтею Європейської конвенції, інші країни також можуть подати позов проти української влади. Ініціаторами подань можуть бути, зокрема, іноземні журналісти, які були свідками подій на Майдані, Банковій чи Грушевського, або ж самі постраждалi від рук правоохоронців чи «тітушок».