Забули Врадіївку?

24.01.2014
Учора, незадовго до обіднього часу, перед будівлею Дарницького райуправління столичної міліції ще лишався закривавлений сніг. А рідні затриманих автомайданівців, які шукали чоловіків і синів по всіх райуправліннях Києва, навіть знайшли поблизу шматок закривавленого одягу. Сама ж міліція зачинилася від преси і рідних. За словами очевидців, перед цим їм вдалося побачити купи одягу в крові просто поблизу чергового. Лише згодом розгублені прес–офіцери намагалися зберігати обличчя, повідомляючи, хто саме із затриманих перебуває у їхньому РУ, а кого слід шукати деінде.
«Невже так швидко забули Врадіївку? Завтра теж сам може бути і зі столичними райвідділками!» — кидає в бік міліцейської будівлі по вулиці Кошиця чи то перехожий, чи то хтось із родичів затриманих. Відшукати своїх людям важко ще й через те, що кілька райуправлінь у центрі не здатні оформити таку кількість затриманих активістів, тож їх у порушення принципу територіальності розвозять по всіх відділках столиці.

Заклики «влаштувати ментам Врадіївку в Києві» вже ширяться соціальними мережами.

«Усе, що з нами відбувається, — давно вже поза межами будь–якої правової системи, за межами права як явища. Тепер очевидно, що ми — на війні, притому наші полонені не захищені ніякими конвенціями, бо наші вороги не визнають ніякого права, — пише друзям на «Фейсбуцi» Євген Д. — Питання нашої честі та нашої перемоги — не кидати своїх у лапах ворога... гуртуймось у бойові загони і йдемо визволяти наших бранців! Віддадуть без бою — добре, чинитимуть опір — ну що ж, райвідділки та ізолятори чудово горять, а для переможців там ще й запас штатної зброї, між іншим, є... Якщо вдаримо одночасно у всі місця утримання — у них фізично нема сил їх боронити, всі основні сили стягнуті на Грушевського та Банкову».

 

 

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>