Не так давно, під час генерального домашнього прибирання, знайшла в закутку антресолей підшивку майже 20–річної давнини — першої всеукраїнської еротичної газети «Пан+Панi». Зберегла її не з якоїсь особливої любові до друкованої еротики, а як пам’ять про роботу в цьому виданні. Погортала сторінки, поусміхалася спогадам і раптом подумала: «А це ж уже історія!

Старі плівки, до яких торкнутися можна хіба в рукавицях, а переглянути під пильним наглядом архівіста, ожили на великому екрані. Як Шевченка прославляли 1918 року, за часів, коли його поетичні рядки не могла вхопити беззвукова камера?

«У неділю, коли почали кидати гранати в урядовому кварталі на Грушевського, я була в музеї. Надихалася газом. Мені було не дуже добре. Картини теж це відчувають. У нас немає герметичного захисту, щоб можна було захистити експонати. Вібрації, вибухи шкодять музейним цінностям», — каже заступник генерального директора Національного художнього музею України Марина Скирда.