Андрій Парубій: Влада зрозуміла — Майдан вона не візьме

Окрім Руслани Лижичко, Майдан має ще одного «енерджайзера» — Андрія Парубія. В день, коли записувалось це інтерв’ю, Парубій їздив у «Межигір’я», тож першим ділом «УМ» поцікавилась, чому комендант Майдану «стаціонарного» зрадив його з Автомайданом. «Так не можна розділяти. Це одне середовище. Ми — соратники», — відповів нардеп. За його словами, заслуга Автомайдану полягає ще й у тому, що його активісти «здійснюють розвідку по дальньому периметру», завдяки чому «ми й дізнаємось про будь–які переміщення «Беркута» чи внутрішніх військ».

«Щоденно на потреби Майдану витрачається близько 300 тисяч гривень»

— Пане Андрію, після новорічної перерви ви знову заступили на пост коменданта Майдану, а до того залишали протестний табір на Арсена Авакова. Ось ви повернулися з вакацій і що можете сказати: впорався колега по фракції чи ні?

— О, то такі своєрідні «вакації» були. У мене бронхіт перейшов у запалення легенів, тож лікарі порадили бодай кілька днів провести в теплому приміщенні. Арсена Авакова я рекомендував як людину, яка прекрасно відчуває Майдан. Про нього я можу тільки позитивні, добрі речі говорити. Майдан функціонував, як злагоджений механізм, всі конфліктні ситуації вирішено, всі інформаційні атаки відбито.

Якщо говорити про подібні «ротації», то ми намагаємось робити так, щоб не тільки керівники, а й сотники і добровольці «Самооборони» по черзі несли чергування. Ми дуже наполегливо рекомендуємо тим, хто днів двадцять відстояв на Майдані, хоч на короткий термін поїхати додому.

— Наскільки Майдан кінця листопада відрізняється від Майдану середини січня?

— Майдан на всіх етапах був цілковито різним. Перші три дні взагалі нічого не було — жодної організації, жодних служб. То була одна атмосфера. Атмосфера дуже близьких людей, які стояли поруч під зливою. Іншою була Європейська площа, коли на ній почало рости наметове містечко, — там вражала висока організованість людей. Ще іншою — напівмістичною — була Михайлівська площа після 30 листопада — вона нагадували часи навали Батия, коли кияни шукали прихисток у Десятинній церкві. Майдан цього разу мандрівний, він не такий, як під час Помаранчевої революції.

— Харчів чи грошей на харчі повстанцям зараз вистачає?

— Для мене важливі не так фінансові справи, як прозорість процесу. Щовечора о 9–й годині всі скриньки, що стоять на Майдані, розпечатують і в присутності як політиків, так і громадських діячів, перераховують купюри. Ще й складають протокол, який затверджують усі присутні. Це по–перше. Тепер по–друге. На жаль, на сьогодні кошти, які збирає Майдан, не перекривають навіть третини потреб. Щоденно на потреби Майдану витрачається близько 300 тисяч гривень. Був день, коли ми зібрали лише 40 тисяч... І це не лише витрати на їжу. Це також оренда сцени, оренда Будинку профспілок.

— Решта докладається з партійних кас?

— Переважно — так. Ми встановили чергування: перші кілька тижнів потребами Майдану опікувалась «Батьківщина», минулого тижня — «Свобода», цього тижня — «УДАР». За час «чергування» партія намагається максимально залучити спонсорів, підприємців...

Так, питання харчування — одне з найбільш болючих. Бо бували випадки, коли ми просто не могли довезти продукти — працівники ДАІ блокували наші автомобілі. Тобто тут проблема не лише у фінансах. Це буденщина, з якою ми стикаємося щодня: якийсь намет недоотримав харчування, десь бракує дров...

— Спочатку так не було?

— У перші дні з ресторанів привозили вже готові порції. Хтось приносив величезну кількість піц, ставив коробки і казав: «Розбирайте», хтось віз салати в одноразових судочках. Зараз таке трапляється рідше. Буває й так, що ми закуповуємо харчів менше, ніж треба, адже кількість людей варіюється. Після побоїща під судом кількість людей на Майдані зросла відразу вдвічі. А їжу закупили з розрахунку на ті 5–7 тисяч, які були до того. Але це не ті питання, які кардинально впливають на життя Майдану. Люди ж розуміють, що їдуть вони не в ресторан і не на курорт.

«Було б добре, якби збереглася структура, яка зможе при потребі прибути в «гарячу точку»

n Може бути таке, що з часом політичні партії дистанціюються від Майдану? Адже це — «задоволення не з дешевих».

— Таке питання навіть не обговорюється. Щоб хтось відійшов від Майдану тільки тому, що не вистачає коштів... Ні, такого бути просто не може. Значить, кошти будемо збирати. Вихід знайдеться.

Усі запитують про їжу, а скільки людей потребують інших елементарних речей — черевиків, наприклад?.. Але й це не ключове. Люди, які їздили на «Межигір’я», які ходили на Банкову, які блокували Верховну Раду, — це люди з дуже високими та світлими почуттями. Вони формують образ Майдану і досить по–бойовому переносять нестачу харчів, теплого одягу тощо.

— Тобто ви не виключаєте, що Майдан протримається навіть до виборів 2015 року?

— Я вже не раз казав, що Майдану за графіком не буває. Якби хтось сказав 21 листопада, що на Майдані стоятиме мільйон, в це важко було б повірити. Як і в те, що на Майдані виникне наметове містечко, оточене барикадами... Можу сказати одне: боротьба триватиме доти, доки не буде виконано всі наші вимоги. І боротьба ця триватиме не лише у формі Майдану. Він лише координує супротив, як колись — Запорізька Січ.

— Про координацію зусиль. Як «Батьківщина», «УДАР» та «Свобода» розподіляють між собою сектори роботи?

— Не лише ці три партії присутні на Майдані. Та й, власне, не лише представники політсил там стоять. Хоча на партії лягає, звісно, найбільша відповідальність. Мені здається, що нам якраз вдалося добитися відсутності розподілу зобов’язань і працювати на паритетних умовах. Між собою політичні партії налагодили достатньо ефективну систему взаємодії. На відміну від давнішого періоду, коли внутрішні сварки відволікали від боротьби з Януковичем.

— На Майдані створено «Самооборону». Що буде з нею після Майдану? І які ще партії, організації, утворення чи спілки він може породити?

— Є також і Автомайдан, не забувайте про нього. Щодо партій... Коли я збираю сотників Майдану, то бачу, як мало серед них членів партій чи громадських організацій. Майдан, з одного боку, привносить політичний досвід, а з іншого — робить людей дуже щирими та світлими. З приводу «Самооборони»: це дуже позитивне явище. Є в нас підрозділ професійних військових, «афганців». Саме завдяки ним люди, які не мають жодного досвіду, змогли навчитися корисних речей. І зараз усі вони виконують неч лише охорону периметра, а й постійно проводять навчання добровольців, які приходять до нас.

— І все–таки, повертаючись до мого запитання...

— Знаєте, я б не ставив запитання — «що буде після Майдану»... Можливо, вибори будуть саме у 2015 році й наш спротив триватиме до того часу. Можливо також, що протистояння матимуть місце і в інших регіонах. Як у Первомайську, наприклад, де нас відразу по приїзду зустрічали «тітушки» (Парубій має на увазі довибори до ВР 15 грудня 2013 р. — Авт.). Тож було б добре, якби збереглася структура, яка зможе при потребі прибути у проблемну, «гарячу» точку...

— То ви готуєте своєрідну парамілітарну структуру?

— Ні, звичайно. У складі «Самооборони Майдану» є люди з професорським званням, керівники підприємств, успішні підприємці, багато студентів, виховані та інтелігентні. Цих людей повів на барикади насамперед не мілітарний дух, а почуття власної гідності, бажання захистити жінок і дівчат. І зайняли вони ту нішу, яка була найбільш потрібною — нішу народної самооборони. Так народилась «Самооборона Майдану».

«Нас не цікавить, що робить Герега. Нині Київрада виконує єдину правильну функцію — допомагає киянам»

— Ви розповідали про випадок у Будинку профспілок, де було вчасно попереджено пошкодження ліфта, який міг обірватися і забрати життя людей. Тож, окрім «Самооборони», на Майдані діє й ще якась служба внутрішньої безпеки?

— Звичайно. Створено спеціальну групу, яка займається безпекою комунікацій у Будинку профспілок. Треба віддати їй належне: після тих двох інцидентів (із зіпсованим ліфтом та загрозою підпалу) подібних випадків більше не було. Ситуацію ми контролюємо.

— До речі, чи вдалося продовжити оренду Будинку профспілок після 30 грудня?

— Ми вносимо орендну плату, вони її отримують. Це означає фактичне продовження оренди.

— А мерію маніфестанти ще довго блокуватимуть?

— А мерія не є заблокованою. Це раніше вона якраз була заблокована — для киян. Нині кожен може туди зайти. Це і є реалізація принципів самоврядування.

— Даруйте, але який сенс у таких «ходіннях»? Секретар Київради Герега та її чиновники, якщо матимуть бажання, зберуться на виїзне засідання Київради й ухвалюватимуть рішення хоч би й у «Межигір’ї»...

— Та хоч у Швейцарії... Київська міська рада є нелегітимною, і кожне її рішення є незаконним. Тож нас не цікавить, що робить Герега. Нині Київрада виконує ту функцію, яку вона мусила виконувати від самого початку — допомагає киянам.

— А вас не дратує бізнес на Євромайдані? Магнітики на холодильник із відповідною символікою виглядали ще більш–менш зворушливо, але «Повітря Майдану» в баночках — чи не блюзнірство?

— А що, й таке є? Я навіть не знав. Звичайно, на святому бізнес не роблять. Але є категорія людей, які там торгували й будуть торгувати. Ми це не забороняємо й не проводимо ревізію того, чим вони там торгують. Кожен сам робитиме висновок, купувати йому такі сувеніри чи ні. Я не бачу в тому позитиву, але й не бачу великої катастрофи.

— А ряджені аніматори поміж барикад вас не турбують? Провокацій із їхнього боку не боїтеся?

— Зайчиків і білочок не боїмося, а от ведмедиків остерігаємося... (сміється). Звичайно, що не боїмося. Ми 10—11 грудня зупинили кілька тисяч «беркутівців» і бійців ВВ...

— Я не про фізичне протистояння, а саме про провокації. На кшталт тієї, яку влаштувала дівчина, котра буцімто збирала кошти для онкохворих дітей, а в неї відібрали скриньку, й показали цей скандал на телебаченні. Так завдають ударів по іміджу Майдану. А ще були «новини» про повій на Майдані, інші конфлікти...

— Так, тут є тонка грань між необхідністю запобігти провокаціям і водночас створити атмосферу, за якої люди на Майдані почувались би вільно. Мені здається, що нам вдається втримати баланс.

— Усі останні резонансні побиття — Чорновол, Іллєнка, Луценка — сталися поза межами Майдану. А сам Майдан «беркутівці» чіпати перестали. Що це означає, на вашу думку? Влада змирилася з його існуванням чи готує якусь хитрість?

— У ніч із 10 на 11 грудня влада послала на Майдан усі свої сили. А ми їх зупинили. Ми перемогли велику державну машину, яка має усе необхідне забезпечення — екі­пірування, розвідку, пристрої стеження, комп’ютери... А ми їх усе одно перемогли. Думаю, влада зрозуміла, що Майдан вона просто не візьме. Тому завдає удару там, де збирається менша кількість людей. Але навіть там — як під час подій під Києво–Святошинським судом — ми змусили «Беркут» зняти маски й поважати закон.

— Останнє запитання: ви не відчуваєте втоми від пролонгованості процесу і повторюваності подій?

— Коли хтось говорить, що ми надто довго стоїмо, я згадую вояків УПА. Вони цілу зиму могли провести в криївці. І це їх не зупиняло. Я згадую холодноярівських атаманів, армію УНР... Вони стояли, розуміючи, що позаду — Україна. От так і у нас: позаду — Україна. І якщо в ім’я її треба стояти на Майдані, ми будемо стояти. Тут важливо не розчаровуватися і не падати духом. Якщо ми розумітимемо, що з нами — правда й Україна, тоді з нами буде і перемога.

ДОСЬЄ «УМ»

Парубій Андрій Володимирович

Народний депутат України VII скликання (від ВО «Батьківщина»), VI скликання (від блоку «НУНС»)

Народився 31 січня 1971 р. в місті Червоноград Львівської області.

Закінчив історичний факультет Львівського університету ім. Франка («історик, викладач історії») та аспірантуру «Львівської політехніки» («політологія та соціологія»).

Працював лаборантом історичних експедицій. У 1988 р. очолив націоналістичну молодіжну організацію Товариство «Спадщина». Із 1990 р. — депутат Львівської обласної ради, у 2002 р. був обраний заступником голови облради.

Перебував у лавах Соціал–національної партії України (тепер — ВО «Свобода»), «Народний союз «Українці» (голова), «Наша Україна», «Фронт змін», тепер — член політради ВО «Батьківщина».

У 1990–х роках був керівником Товариства сприяння Збройним силам та Військово–Морському флоту України «Патріот України».

ПОТОЧНЕ

«За останні дві години на Майдан зайшло більше 200 «тітушок». Усі у спортивному одязі, кросівках. Говорять, що з Донецька, Маріуполя, Луганська. Кажуть, що прийшли просто подивитись на Майдан. Дехто зізнається, що з Маріїнського, платять їм по 300 гривень за день. Ми їх зупиняємо, фотографуємо, супроводжуємо», — так Андрій Парубій прозвітував у «Фейсбуці» про свою зайнятість на Майдані вчора рано–вранці.

Ніч із середи на четвер для майданівців була неспокійною — була інформація про можливий штурм, пересування «Беркута» по центру Києва. Втім, на заклик захистити Майдан, кинутий Парубієм та іншими депутатами, на нічне чергування зібралося понад 10 тисяч киян. «Разом – сила!» — скандувала площа.