Ранок 16 січня видався похмурим та тривожним. У центрі міста побільшало силовиків, а «Антимайдан», який доти тримали у спеціальній «резервації» на території Маріїнського парку, частково перетік під Верховну Раду. «Оппозиция, не лезь, дай принять бюджет нам весь», — скандували на своєму мітингу симпатики ПР. Їх побажання здійснилось: бюджет прийняли «увесь», навіть без обговорення. Здається, він до всього іншого ще й виконав роль димової завіси: адже поки опозиція обурювалася його прийняттям «нашвидкуруч», більшість проголосувала за ще кілька законів, які дозволяють розігнати Майдан, зняти відповідальність із садистів–«беркутівців» та переса­джати антивладних депутатів.

Окрім Руслани Лижичко, Майдан має ще одного «енерджайзера» — Андрія Парубія. В день, коли записувалось це інтерв’ю, Парубій їздив у «Межигір’я», тож першим ділом «УМ» поцікавилась, чому комендант Майдану «стаціонарного» зрадив його з Автомайданом. «Так не можна розділяти. Це одне середовище. Ми — соратники», — відповів нардеп. За його словами, заслуга Автомайдану полягає ще й у тому, що його активісти «здійснюють розвідку по дальньому периметру», завдяки чому «ми й дізнаємось про будь–які переміщення «Беркута» чи внутрішніх військ».