Паливо революції

Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. Але одного разу неписаний закон порушили — привезли дрова, які потрібно було розвантажити з машини. Хлопці вишикувалися в ряд і давай їх передавати один одному. Робота кипіла. З одного боку хлопці зі Львова, з іншого — російськомовні. І посеред роботи зі сцени до їхніх вух долинули слова «Ще нам, браття–українці, усміхнеться доля». Хлопці зі Львова в ту ж мить зупинилися, познімали шапки і давай підспівувати. Парубки з іншого боку шеренги не второпали, що відбувається, чому загальмував живий конвеєр. Тоді один із російськомовних ватажків зіскочив із машини і пішов перевірити, що відбувається. «Гімн — класно! Але ним ситий не будеш. Менше фанатизму! Це все одно, що в бою зупинитися», — емоційно закомандував російськомовний. Та інші, україномовні, не зваживши на це, доспівували Гімн до кінця. І якби випадково в ту хвилину до хлопців із дровами не підійшли кінематографісти з камерою з об’єднання «Вавилон’13», які упродовж Євромайдану зняли майже 50 коротеньких фільмів, цей випадок непорозуміння тривалістю в півтори хвилини під назвою «Дрова революції», причиною якого став Гімн, залишився б ніким не помічений.

Так склалося, що Гімн України виявився одним із успіхів Майдану. Науковець, дослідниця і психолог Юнона Лотоцька–Ілліна переконана, що одна з маленьких перемог Євромайдану, яка дає нам силу, полягає в тому, що багато хто вивчив або повторив Гімн країни і всі ми зрозуміли, що він для нас щось означає.

Особливо головною піснею країни перейнялися діти. Софія Мельниченко щовечора присипала свою маленьку донечку Катрусю колисковими. Одного разу, коли вся увага преси була прикута до Євромайдану, Софія, за звичкою, поклала Катрусю в ліжечко й почала «Ой, ходить сон коло вікон». «Ні, мамусю. Не сьогодні. Заспівай мені краще Гімн України», — промовила сонна п’ятирічна дівчинка.

І хто б що не говорив про Майдан і його наслідки, та є один незаперечний факт — українці ще дужче полюбили і почали цінувати «Ще не вмерла». Відомий режисер Михайло Іллєнко днями пообіцяв презентувати в інтернеті трихвилинний фільм під робочою назвою «Далі буде». Спеціально заради документального кіно Іллєнка активісти на Майдані запалювали ліхтарики, вмикали мобілки і співали Гімн на камеру разом із гуртом «Мандри». Іллєнко двічі знімав цей процес, зйомки велися зі сцени і зверху — над площею літала камера. «Зараз гуляє теза, що Євромайдан — це серце України. В резонанс із ним входять цілі країни. На Майдан привозять музикантів, гостей з–за кордону. Саме це я і хочу показати своїм кіно», — розповів Іллєнко. Під час зйомок режисер ввімкнув ліхтарик і почав його закривати і відкривати рукою у ритмі музики. Те ж саме він запропонував зробити активістам: «Це треба зробити синхронно і дружно. Мені потрібно буде спіймати ритм Гімну. І ми побачимо, як же воно б’ється, це серце України».