Пам’ять про останню подорож Україною

До 200–річчя з дня народження Тараса Шевченка на батьківщині поета відкрився ще один його музей — у селі Мошни Черкаського району. На цей музей два роки тому Черкаська обласна рада виділила  із бюджету 100 тисяч гривень.

«Новий музей міститься у просторій хаті постоялого двору поляка Нагановського, яка збереглася ще з тих часів, коли у 1859 році тут зупинявся Шевченко», — розповідає «УМ» Антін Чорновіл, сільський голова села Мошни. Коли  Тарас Григорович останній раз подорожував Україною, вибираючи собі місце під хату, то в селі Прохорівка, неподалік Канева, його арештували та етапували до Черкас. Шлях той, як і тепер, пролягав  через містечко Мошни, спогади про яке датуються ще 1494 роком у дарчій грамоті князя литовського Олександра.

Узагалі, наголошує Антін Тимофійович, Шевченко бував у Мошнах неодноразово — у 1843–му та 1845 роках, про що захоплено згадував у своїх щоденниках, а тутешні мальовничі гори Мошногір’я описував у  повісті «Близнецы».

За переказами старожилів села, веде далі пан Антін, на території постоялого двору росли розлогі старі груші, і Шевченко любив сидіти під їхніми кронами та малювати. Звідси відкривається неймовірної краси краєвид на Спасо–Преображенську  церкву, збудовану італійським архітектором Торрічеллі  у 1830—1840 роках на замовлення власника Мошнівського маєтку графа Воронцова. Тож пензлю Тараса Григоровича належить малюнок «Краєвид у Мошнах», на жаль, на сьогодні втрачений.

Підтвердженням того, що Тарас Шевченко зупинявся у хаті міщанина Нагановського, є поштова  листівка, датована 1931 роком. На ній фотографія хати постоялого двору з підписом — «Тут перебував Тарас Шевченко».

«Створення музею саме тут не є випадковим. Хату постоялого двору ми викупили у колишніх власників та передали її Черкаському обласному краєзнавчому музею», — зазначає сільський голова Мошнів.

Реставраторам, які делікатно зберегли автентичність старовинної хати, вдалося зробити чимало. Адже будівля колишнього постоялого двору була занедбана.

 Музейний комплекс розмістився на старанно обгородженій території у півтори тисячі квадратних метрів. Тут, окрім просторої хати та стайні, які вкрили стилізованим очеретом, є ще льох та криниця з «журавлем». У п’яти кімнатах музею Тараса Шевченка представлено чимало історичних фото, є старовинні ікони, вишиті рушники, домоткані рядна. За словами Алли Кушнір, директора Черкаського обласного краєзнавчого музею, в експозиції є чимало листів, текстів спогадів та офіційних документів, наприклад документ про перебування Шевченка під слідством у Каневі, розпорядження про те, що арештованого поета повинні відправити до Києва, ряд цікавих історичних фотографій, репродукції малюнків Шевченка та зібрання картин iз мошнівськими краєвидами, які бачив Кобзар. Є тут зразки старовинного посуду та меблів тієї епохи, зокрема кухонний буфет, стіл та лава.

Цікаво, що ліжко, яке стоїть тепер у музеї, автентичне. Приніс його сюди один із жителів села. Він розповів, що колись це ліжко потрапило в його родину саме з цієї хати і довгі роки зберігалося на горищі. І напевно автентичною є піч на кухні цього будинку, яку реставратори також зберегли. Рідкісним експонатом нового музею можна назвати й карту ХІХ століття, на якій — річка Дніпро з розкиданими на ній островами та притоками маленьких річок, яких на нинішніх картах уже немає. На цій старовинній мапі відмічено шлях, яким Шевченко мандрував із Канева до Мошнів.