Людина красивого жесту

09.01.2014
Людина красивого жесту

Параджанов — останнiй iз великих романтикiв.

«Мені наснився Параджанов на 40–й день після смерті. Прийшов до мене увi сні такий гарний, усміхнений. Я його питаю, як йому там. А він: «Добре, тільки робити нічого не можна», — згадує кінорежисера, художника, містифікатора, антиквара і генія дружина Леоніда Осики Світлана Князєва. А для Сергія Пара­джанова неможливість творити була гірше будь–якої покари. Він чого б не торкався — все перетворював на мистецтво, з повсякденних речей робив свято, з пересічних зустрічей — карнавал.

Коли Володимир Висоцький iз Мариною Владі приїхали в Тбілісі, грузини влаштували їм справжнє старовинне весілля. Параджанов запросив молодят на ніч до себе у будинок. Відчинивши двері, Висоцький і Владі завмерли від захоплення. Вся підлога будинку була щільно встелена яблуками та різнокольоровими фруктами. Молоде подружжя ледве добралося до ліжка по фруктовому килиму. А на постелі Марина Владі знайшла ще один сюрприз — розкішну шовкову шаль із запискою «Сергій Параджанов». На цьому сюрреалістичні постановки генія не закінчилися. Пізніше в Юрмалі в готельному номері Владі й Висоцького відключили воду, і вони попросилися в душ до Параджанова. «Увійшовши до кімнати, ми побачили на столі боржомі, фрукти, сигарети, лимонад. «Щось не схоже на Сергія, повинен бути підступ», — мовив Володимир. Я відчинила двері у ванну і радісно вигукнула. На душі Параджанов прикріпив букет — так, щоб вода лилася прямо з оберемка червоних троянд. Це була людина жесту, красивого жесту», — пише у своєму щоденнику Владі.

Подібна романтична історія, пов’язана з Параджановим, трапилася і з кінооператором Юрієм Гармашем («Вавилон ХХ», «Ізгой», «Новосілля», «Діамантова стежка», телесеріали «Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво...», «Адвокат»). Сергій Йосипович називав молодого оператора Аленом Делоном за його красу і вміння бути вишуканим. «Коли я тільки приїхав у Київ, мені ніде було жити, я мешкав у підвалі однієї вдови. А пізніше до Києва приїхала моя дружина. Спочатку ми жили у готелі, але нас виселили, бо приїхала якась делегація. І нам ніде було переночувати. Я розповів про це Параджанову під час вечірки — тоді я лише 15 хвилин із ним був знайомий. Він запросив нас до себе. Відлучився від гостей, узяв швабру, помив підлогу, постелив ідеально накрохмалену білизну на своєму ліжку, а поруч поставив свічку в срібному підсвічнику та вазу з фруктами і з розломленим гранатом. А коли я вийшов уночі в коридор — побачив, як він спав: у коридорі на розкладачцi вкрившись своїм пальто, бо більше нічого не мав», — розповідає Юрій Гармаш.

Заступник голови Вірменського товариства культурних зв’язків, куратор проекту «Параджанов–арт» Олена Оганесян ділиться спогадами, як Параджанов любив творчо відзначати Різдвяні свята, а особливо власний день народження. Бувало, що Майстер знайде десь дерево, нанизає на його гілки їжу і пригощає так гостей. А одного разу на день народження запросив стільки друзів, що вони не вміщалися в його київській двокімнатній квартині на проспекті Перемоги. Тоді Параджанов виволік із квартирі килими, розстелив їх по сходах із сьомого по перший поверх і там розсадив гостей. А сам розвозив на ліфті приготовані ним різноманітні страви і всіх частував.

А тим часом, поки Україна скромно, без килимів на сходах і вишуканих частунків, святкує 90–річчя Сергія Параджанова, Олена Оганесян разом зi співробітниками кіностудії ім. Довженка, Юрієм Гармашем і Спілкою кінематографістів мріє створити у Києві Музей Пара­джанова. Та поки що їхня ідея зависла в повітрі, а геній, який «відомстив Україні любов’ю», досі залишається без київської прописки, яку в 1973–му змінив на тюремну, надалi йому було заборонено мешкати в Україні.

  • Феномен Вольвачівни

    Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>

  • Хата-мрія Тараса

    Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>

  • Рідна мова визволить: Євген Чикаленко 5 років добивався дозволу царської цензури на видання українських книжок

    Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>

  • Голуба кров

    Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>

  • Реставратор нації

    Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>

  • Мить Слави

    Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>