Валерій Чалий. (Данила ІВАНІВА.)
«Насправді ці питання безпосередньо не пов’язані одне з одним, хоча підписання Угоди про асоціацію, безумовно, забезпечило б більші можливості в цьому напрямку, — пояснив у коментарі «УМ» заступник генерального директора Центру Разумкова з міжнародних питань Валерій Чалий. — Впровадження безвізового режиму на короткострокові поїздки — до 90 днів протягом півроку, як для громадян ЄС в Україні, — залежить лише від виконання певних умов».
Згідно з узгодженим 2010 року Планом візової лібералізації, таких умов є кілька. І деякі з них Україна вже успішно виконала або виконує. Зокрема, було розпочато демаркацію державного кордону з Росією — одна з головних вимог ЄС, створено Єдиний реєстр досудових розслідувань тощо. Проте залишаються й невирішені питання — Верховна Рада так і не ухвалила зміни до законодавства, які б надавали гарантії проти дискримінації найрізноманітніших (а не тільки сексуальних, на чому так наголошують деякі політичні сили) меншин, не ухвалено деякі необхідні антикорупційні закони.
Проте чи не найголовнішим пунктом, від виконання якого залежить запровадження безвізового режиму з ЄС, залишається запровадження біометричних паспортів. Такі ідентифікаційні документи, що містять електронний чип із паспортними даними, цифрове фото й біометричну інформацію (відбитки пальців) уже видають своїм громадянам сусідні Росія, Білорусь, Молдова, яка вже виконала всі умови ЄС і може перейти на безвізовий режим з державами Євросоюзу ще в першій половині 2014–го.
В Україні розпочати випуск біометричних паспортів планувалося в листопаді поточного року. Але, незважаючи на відповідне рішення парламенту, цього досі не зроблено.
«Проблема в тому, що в нас ця справа не обходиться без лобіювання чиїхось бізнес–інтересів, — зауважує Валерій Чалий. — Євросоюз ніколи не вимагав зробити біометричними також і внутрішні паспорти. Але комусь в Україні це потрібно — і в законодавство включили відповідну вимогу. А це — сотні мільйонів додаткових витрат, тобто вже саме фінансове питання затримує процес на багато років».
А тим часом саме відмова Києва від підписання Угоди про асоціацію й події Євромайдану могли б спонукати ЄС до значної лібералізації візових умов для українських громадян. На провальному для України Вільнюському саміті учасники дискусій неодноразово наголошували на тому, що найбільшу кількість шенгенських віз у перерахунку на душу населення отримує Білорусь, яку ЄС вважає диктатурою. «Навіть зараз у Литві дуже багато гостей із Білорусі — ЄС надає їм сприяння, аби вони приїздили сюди й дивилися, як живе Європа», — зазначив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.
«На мій погляд, Євросоюз дійсно міг би лібералізувати можливість в’їзду для представників громадянського суспільства України, — вважає експерт Центру Разумкова. — Між Україною та ЄС уже існує угода про лібералізацію візового режиму, що дозволяє отримувати багаторазові візи на строк до 5 років. Якщо поширити її дію на всіх громадян України — це фактично означатиме безвізовий режим на 5–річний термін».
Проте, за словами пана Валерія, «біда в тому, що Президент на Вільнюському саміті фактично зажадав від ЄС введення безвізового режиму для українців. І тепер виконання цієї умови може бути сприйнято як подарунок Європи Віктору Януковичу. А втрата довіри європейських лідерів до Януковича, на жаль, поширюється і на всю державу».
Держава в особі своїх можновладців тим часом і далі обіцяє пришвидшити процес. Хоча не схоже, що в частині виконання необхідних для цього умов (хоча затримка, власне, лише в цьому). Під час нещодавнього засідання «круглого столу» за участю чотирьох президентів України перший віце–прем’єр–міністр Сергій Арбузов наголосив, що Україна й надалі домагатиметься безвізового режиму з Євросоюзом. «До цієї мети залишилося не так уже далеко. Цього бажає наша молодь, студенти. І я буду робити все від мене залежне, щоб це було реалізовано», — заявив перший заступник Миколи Азарова, вкотре запевнивши, що і євроінтеграційні процеси не припинено: «ЄС продовжує політику відкритих дверей. І Україна в ці двері обов’язково увійде. Питання не в тому, чи відбудеться це. Питання в тому – коли і як».
Державна міграційна служба 20 грудня акцептувала пропозицію ПАТ «КП ОТІ», що входить у концерн «ЄДАПС», на послуги зі створення Єдиного державного демографічного реєстру, системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України. Як інформують «Наші гроші», відповідне повідомлення розміщено у «Віснику державних закупівель».
Вартість угоди, яку мають укласти найближчими днями, становить 295,1 млн. гривень. Гроші на закупівлю виділено з державного бюджету минулого тижня. Профільний комітет Верховної Ради проголосував за відповідні зміни до бюджету, які представляв заступник голови ДМС Василь Грицак.
Засновником «КП ОТІ» є офшор Cib investment fund ltd, що також володіє фірмою «ЮС–Дизайн», на яку голова консультативної ради концерну «ЄДАПС» Юрій Сидоренко зареєстрував свої патенти на закордонні паспорти та акцизні марки. Торги проведено за неконкурентною процедурою закупівлі в одного учасника, що ДМС пояснила потребою освоїти кошти до кінця 2013 року.
Раніше уряд і парламент ухвалили кілька рішень, спрямованих на видалення «ЄДАПСу» з ринку виготовлення державних документів, передавши відповідні замовлення поліграфкомбінату «Україна».
Верховний Суд України поставив остаточну крапку в питанні виготовлення закордонного паспорта, визначивши, що єдиним обов’язковим платежем при оформленні документа за 30 календарних днів є державне мито на суму 170 гривень. Цим рішенням суд останньої інстанції в Україні підтвердив правоту руху «Стоп свавіллю в паспортних столах», започаткованого «Демократичним альянсом».
«Усе, що перевищує 170 гривень за оформлення паспорта, — незаконні побори Державної міграційної служби України» — заявляють у Демальянсі й обіцяють притягати до відповідальності «винних у перетворенні реалізації конституційного права українців на багатомільйонний чиновницький бізнес».
Вибори на окупованих територіях Донецької та Луганської областей іще навіть не почалися, а ексцеси довкола них уже тривають. Минулої п’ятниці активісти та симпатики полку «Азов» влаштували під стінами Верховної Ради ціле фаєр-шоу, погрожуючи розігнати парламент, якщо вибори (а відповідно, і легітимізація самопроголошених «республік») усе-таки відбудуться. >>
Блискуча перемога Джамали, окрім усього іншого, означає й потребу прийняти наступний конкурс у Києві. Втім це може бути й інше українське місто. Пропозиція організувати Євробачення-2017 у Криму, звісно, звучить вельми привабливо, але будьмо реалістами. >>
Недавня відставка Арсенія Яценюка була довгим та болісним процесом. Але найбільш прикрим є не це. А те, що Яценюк пішов примусово-добровільно: не тоді, коли відчув, що настав його час, а тоді, коли його підштовхнули до цього чисельні й заплутані «договорняки» на найвищому рівні. >>
Випробування Північною Кореєю водневої бомби запускає цілий ланцюг асоціативних роздумів. Передусім про те, чи є ефективним договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ)? А також про те, чому ті, хто грає за правилами (як Україна), опиняються у програші, тоді як ті, хто правила порушує (як КНДР) отримують можливість говорити зі світом iз позиції сили? >>
Богдан Гаврилишин — засновник благодійного фонду свого імені, який сприяє становленню людей нової генерації (стипендії, гранти, стажування), член Римського клубу (міжнародна організація, в яку входять представники політичної та економічної еліти 30 країн світу), директор Міжнародного інституту менеджменту МІМ-Женева, фундатор економічного форуму в Давосі, учасник Ініціативної групи «Першого грудня». >>
Згідно з оприлюдненим 16 березня у Римі звітом ООН World Happiness Index 2016 («Індекс рівня щастя у світі-2016»), Україна посіла 123-тє місце з охоплених дослідженням 156 країн світу. Нашими сусідами по «щастю», чи радше «нещастю», є африканські країни Кенія (122-ге місце) та Гана і Конго (124-те і 125-те місця). >>
