НОВИНИ ПЛЮС

Несправжні «Пісняри» забавляли регіоналів

Після того, як новини з Європейської площі, де проходив провладний Майдан, дійшли до Мінська, у Білорусі спалахнув скандал. Зі сцени мітингувальників розважали зірки української естради Володимир Гришко та Наталія Валевська, а також відомий білоруський гурт «Пісняри». Згодом з’ясувалося, що це був далеко не той вокально–інструментальний ансамбль під керівництвом Володимира Мулявіна, який усі знають і шанують. До України на гастролі приїхав колектив із російського Зеленограда, який навіть білоруської мови не знає, проте це не заважає музикантам називати себе «Піснярами».

Недержавна білоруська преса розшукала вокально–інструментальний колектив із Зеленограда, який наробив «слави» «Піснярам». Представник цього колективу Віктор Молчанов пояснив, що музиканти виступали з концертом у місті Українка під Києвом, і їм запропонували виступити ще й у столиці «на народних гуляннях». За його словами, на «антимайдан» російських музикантів заманили обманом.

Художній керівник білоруських «Піснярів» В’ячеслав Шарапов каже, що не стежить за творчістю «лівих» «Піснярів». «Ми вже багато судових процесів виграли, проте це настільки затребуваний бренд, що поки що зупинити цей процес неможливо», — заявив Шарапов.

За його словами, правдиві «Пісняри» не втручаються в політику, а українцям співчувають: «Ми дуже любимо український народ і Україну, і нам соромно за те, що там відбувається. Треба вже якось визначитися: або туди, або туди».

Об’єкт для медитації

У столичній галереї Brucie Collections проходить виставка чорно–білих знімків американського фотографа Джеффа Заруби. За 30 років кар’єри американець прославився не тільки на батьківщині, а й за її межами. Його роботи знаходяться в багатьох приватних і корпоративних колекціях, зберігаються в галереях і музеях Бостона, Лос–Анджелеса, Фенікса. Його світлини опубліковані в антології кращих чорно–білих фотографій світу. У 2005 році Джефф Заруба отримав титул «фотограф року» на міжнародному конкурсі Spider Awards. Його роботи, виконані в кольорі, затребувані на ринку, тяжіють більше до комерційної, рекламної фотографії, аніж до мистецтва заради мистецтва. А от чорно–білі фотографії, навіть якби вони не приносили фотографу ні цента, він усе одно не покинув би друкувати.

«Я люблю чорно–білу фотографію з кількох причин. Насамперед тому, що це абстракція дійсності. Зображення барвистого світу в чорних, сірих та сріблястих тонах повністю відповідає моїм естетичним запитам, дозволяючи мені дивитися на світ більш пильно і вдумливо», — розповідає Джефф Заруба.

На виставці в Brucie Collections представлено понад два десятки чорно–білих фотографій американця. В експозиції переважають знімки всіляких пам’яток, наприклад, музей Гетті в Лос–Анджелесі або паризький Лувр. Є й кілька пейзажів, виконаних у мінімалістичному стилі («Роща», «Садова доріжка»), а також жанрових міських сцен, наприклад, «Двоє чоловіків і стіна».

Та найбільше замилування викликають, здавалося б, звичайні речі, які майстер талановито передав завдяки оригінальному авторському композиційному рішенню і грі світла. Біля фотографій «Вікна і відображення», «Арка» та «Абстрактні сталеві балки» можна ненадовго завмерти у медитації, вдивляючись у складений автором красивий візерунок із предметів.

«Вавилон 13» і літопис Майдану

Серед активних прихильників Майдану є не тільки художники і музиканти, а й кінематографісти. З перших днів протесту об’єднання «Вавилон 13» на чолі з режисером Володимиром Тихим роблять свій кіношний літопис на волонтерських засадах. Назву запозичили від фільму Івана Миколайчука «Вавилон ХХ».

Група  режисерів, кінокритиків, операторів знімає короткометражки від 20 секунд до 6 хвилин і відразу викладає їх на власному телеканалі Babylon`13 на youtube.com та в «Фейсбуці». Володимир Тихий каже, що все почалося 30 листопада, коли студентів розігнали і люди почали збиратися на Михайлівській площі. «Ми просто зрозуміли, що треба брати камеру і щось уже робити. Прийняли резолюцію, назбирали техніки, сіли на мікроавтобус, приїхали на Михайлівську ввечері 30 листопада і почали знімати людей, які розказували, чому вони сюди прийшли, — так з’явився наш перший фільм «Пролог», — розповідає режисер.

За словами ініціатора «Вавилон 13», багато сюжетів генеруються прямо на Майдані, знімають їх у гарячих точках Києва, тут і зараз. Правда, деякі речі організовують заздалегідь — наприклад, зйомки хорового співу дівчат для «беркутівців». У планах «революційного» об’єднання кінематографістів їхні міні–серії мають вилитись у щось більш серйозне, можливо, у повнометражний фільм про ці події, або оформитися в інтернет–канал. «Наші історії мають показати, що суспільство прокинулося», — підсумував Тихий.