Між «брати» і «не треба»

18.12.2013
2015 рік для нашої держави буде останнім роком зобов’язань по кредиту перед Міжнародним валютним фондом. У 2013–му Україна повністю розрахувалася зі своїми зовнішніми боргами відповідно до плану (сплачено 5,603 млрд. доларів): у листопаді виплатила останній цьогорічний транш по кредиту перед Міжнародним валютним фондом розміром 359,2 млн. доларів.

Готові позичати

Наступного року ми мусимо виплатити ще 3,66 млрд. доларів і в 2015 перерахувати МВФ 1,48 млрд. доларів. Нині уряд розробляє стратегію дій України після виплати зовнішніх боргів. Як варіант розглядається отримання чергового кредиту. Вже 18 грудня 2013 року на засіданні МВФ обговорюватиметься питання про можливість надання нового кредиту Україні. Нагадаємо, що уряд вирішив відновити програму stand–by, за якою у 2010 році державі вже було надано кредит. Одначе, як відомо, цього разу МВФ висунув занадто жорсткі умови. Фонд пропонує скоротити розмір кредиту, який може надати Україні, до суми, необхідної для погашення зобов’язань перед самим фондом. Фонд також висунув умовою отримання нової програми стенд–бай підвищення тарифів на газ і опалення для населення приблизно на 40%; зобов’язання заморожування базової заробітної плати, мінімальної заробітної плати, загальної номінальної заробітної плати на поточному рівні; істотне скорочення витрат на бюджетні цілі; зниження субсидій в енергетиці; поступове згортання звільнення від ПДВ для сільського господарства й інших галузей та інші умови. Президент України Віктор Янукович заявив, що такі умови для нас неприйнятні.

Експерти фінансового ринку нині сперечаються, чи варто Україні взагалі знову брати кредит та погрузати у зовнішні борги. Одначе, як зазначає директор департаменту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Євген Олейніков, 15 млрд. доларів, які держава хоче отримати від МВФ, підуть не стільки на погашення боргів, скільки на розвиток економіки країни. «З основними боргами ми можемо розрахуватися і без зовнішньої підтримки. Але головна проблема України — застаріла економіка. Нам варто модернізувати та структурно змінити саме цю галузь. А для цього потрібні зовнішні фінанси», — сказав посадовець. Він переконаний, що саме зараз варто взяти кредит і потім паралельно з реструктуризацією економіки виплачувати борг. «Як доказ мого твер­дження простий приклад: краще зараз позичити кошти, аби відремонтувати дорогу, і потім протягом 10 років виплачувати кошти, притому що дорога вже функціонуватиме, а не 10 років відкладати гроші на ремонт цієї дороги й нічого впродовж цього часу не робити», — пояснив Олейніков.

Альтернатива грошам МВФ

Поряд з отриманням чергового кредиту позаштатний радник голови Національної комісії з цінних паперiв та фондового ринку Тетяна Руденко бачить iще й додатковий варіант вирішення проблем. «Ми недостатньо використовуємо внутрішні ресурси для розвитку економіки. Останні п’ять років рівень дебіторської заборгованості перевищує рівень ВВП на 30%. Це досить невтішна ситуація, — зазначає експерт, — активне використання векселів могло б знизити цю дебіторську заборгованість». Проте нині в Україні така система не працює через недовіру населення, позицію податкової та акцизний податок. Не маємо ми й ринку контролю векселів, статистики щодо цих цінних паперів. Але якщо держава все ж таки зможе впорядкувати законодавство, що регулює операції з векселями, то саме це й буде вірним шляхом до виходу з економічної кризи.

Фінансові експерти та аналітики впевнені, що Україна здатна себе забезпечувати: ми маємо великий внутрішній потенціал. Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру, так пояснює проблему українців: «Населення звикло зберігати валюту у своїх шухлядах удома. Там прихований весь фінансовий потенціал країни. Причому в іноземній валюті, а не в гривні. Нам слід припинити доларизацію економіки. І тоді фінансовий механізм запрацює».

«Кредитна дилема», на думку експертів, ґрунтується на одній беззаперечній тезі: спершу нам, українцям, потрібно врегулювати політичні проблеми, а вже потім братися за економічні.