«Задужо для здров’я?»

Палати «соснова», «акацієва», «дубова». Сліпучо білосніжна чистота і ремонт «за останнім словом». У палатах, ординаторських, операційних залах техніка — найновіших технологій. Увага (або, як кажуть поляки, опіка) до хворого нешаблонна і — за потреби — щохвилинна. Зв’язок «лікар–операційна–ординаторська–хворий» можна простежити онлайн: так утілюється в життя ідея телемедицини. Тепер я знаю, як виглядає лікарня майбутнього. Щоправда, відвідати її пощастило вже зараз. І не тому, що українським журналістам прагнули показати лише найкраще. Медичних осередків, оснащених, як Польсько–американська клініка серця у Варшаві, у сусідній Польщі багато. Скептик скаже: але ж усе це коштує грошей. А за кругленькі суми і полікувати, і доглянути — не проблема. Усе це так, але... не зовсім.

Крок за кроком: від каси — до фонду

У Польщі вже 14–й рік діє система обов’язкового медичного страхування, яка охоплює 99% працездатних громадян. Відтак лікуватися поляки можуть як у державних, так і приватних клініках. За умови, що Державний фонд здоров’я уклав із лікарнями договір про надання медичних послуг. У країні нині діє 750 державних шпиталів і 163 приватнi клініки. «Звичайно, існує ліміт і на обстеження, і на лікування, — пояснює лікар–кардіолог Польсько–американської клініки серця Аркадій Рак. — Але якщо пацієнт таку змогу отримав, то за кошти Фонду в нашій клініці, скажімо, йому відшкодовують 90% витрат на операцію і лікування».

До реформування охорона здоров’я Польщі діяла за радянською системою Семашка. Соціально спрямована модель охорони здоров’я забезпечувала хоч і невисокий, але однаково доступний рівень медичної допомоги кожному. Про необхідність реформ у цій країні заговорили ще в 1980–х. Міркували, як зробити медичну галузь заможною, зарплати лікарів — пристойними, а лікувальні послуги — якісними, сучасними і доступними. Вихід вбачали в загальнодержавному страхуванні. Паралельно обговорювали ідею комерційного страхування, а також — фінансування медицини на регіональному рівні.

Закон про загальне медичне страхування в Польщі набув чинності 1999 року. Тоді ж офіційно стартувала реформа медичної галузі.

— Обрали концепцію реформування, яка базувалася на розмежуванні функцій виробника і покупця медичних послуг, — розповідає хірург iз міста Лодзь Збігнев Ковальчик. — Покупцями медичних послуг стали каси медичного страхування. Їм також належало з’ясовувати потреби пацієнтів у медичному обслуговуванні та відстоювати їхні інтереси, купуючи найбільш потрібні медичні послуги високої якості за найнижчими цінами. Відповідно, медичні заклади отримали право заробляти кошти та самостійно їх витрачати.

Згодом у кожному воєводстві країни створили по одному регіональному фонду охорони здоров’я. Ці аналоги лікарняних кас збирали внески громадян і укладали договори з лікарнями. 2003 року регіональні фонди охорони здоров’я віддали в підпорядкування Державному фонду здоров’я, який підзвітний Міністерству охорони здоров’я Польщі. Тепер цей Фонд акумулює кошти держбюджету, місцевих муніципальних бюджетів і гроші, зібрані з громадян (через страхові внески). А також визначає обсяги фінансування системи охорони здоров’я та ліміти для медичних установ.

Бюрократія? Але ж шанс є

— Звісно, обсяг послуг, які оплачує держава, не безмежний, орієнтований здебільшого на надання первинної допомоги, — пояснює Адам Розвадовський, президент Варшавського медичного центру «Енел мед». — Фонд не оплачує стоматологічне протезування, пластичну хірургію. До слова, стоматологія і гінекологія в Польщі були приватними навіть за часів ПОРП. Натомість держава фактично повністю покриває видатки на лікування онкохворих, хворих на туберкульоз і цукровий діабет. А також пацієнтів із серцево–судинними захворюваннями. Лікування інфарктів, інсультів, планові операції на серці оплачує Фонд.

До речі, онкологічних хворих держава не тільки безплатно лікує, а й — у разі потреби — покриває їм витрати на імплантати. А з цього року коштом держави почали допомагати безплідним парам: Фонд фінансує три (!) спроби запліднення ін вітро. Такою можливістю скористалося вже 60 тисяч подружніх пар.

Як і в більшості західних країн, невідкладну допомогу в Польщі надають усім, однак оплатити її потрібно протягом семи днів. Кошти за це також відшкодовує Фонд охорони здоров’я. Лікування бездомних оплачують органи місцевого самоврядування.

Поляки погоджуються: внаслідок реформ галузь охорони здоров’я стала дещо бюрократизованою. Щоб отримати будь–яку більш–менш серйозну процедуру, слід записуватися завчасно. Чекати своєї черги доводиться від кількох місяців (якщо пощастить) до кількох років. Однак поруч із безкоштовним медичним обслуговуванням, яке гарантує страховка, пацієнт має можливість користуватися платними послугами. Цінова політика у переважній більшості приватних клінік, за словами директора «Енел мед», розрахована на пацієнтів середнього класу.

Лікар–кардіолог Аркадій Рак, який недавно лікував пацієнтку з України, каже: операція з використанням сучасного стенту, обійшлася в 15 тисяч злотих. «Пані казала — за таку ж операцію в українській клініці (якій точно, не знаю) їй би довелося заплатити — в перерахунку — 40 тисяч злотих».

Лікарні коштами ЄС

У структурі бюджету Національного фонду здоров’я третину становлять внески працюючих громадян (це 9% від заробітної плати) та 2/3 — державні кошти. Цього року бюджет Національного фонду здоров’я становив 60 млрд. злотих (20 млрд. доларів).

Сьогодні польські заклади охорони здоров’я можуть розраховувати на фінансові дотації з боку ЄС. «Єдина вимога — маєте чітко обґрунтувати, на що підуть ці кошти. На створення одного осередку ЄС може дати до 30 мільйонів євро. Фінансують також модернізацію вже чинних клінік. Повертати ці кошти не потрібно. Але важливо показати, що вони пішли за призначенням, що заклад успішно функціонує», — розповідає віце–президент Загальнопольського об’єднання приватних шпиталів (OSSP) Анджей Мадрала.

Водночас ситуацію в медицині Польщі пан Анджей називає складною. «Хоч останні три роки як держава ми пережили добре, але фінансування медицини не зросло. Ми ж хочемо, щоб коштів надходило дедалі більше. Галузь розвивається, з’являються нові технології. Освоювати їх — коштує грошей. Коштів на охорону здоров’я не буває забагато».