Ще тиждень — на Майдані

13.12.2013
Ще тиждень — на Майдані

Барикади, складенi з мiшкiв зі снiгом. Ранок Майдану. (Рейтер.)

Майдан розростається. Учора його посилили не тільки кияни, які досі не ночували тут, а й прибулі протестувальники з інших регіонів України. Навіть за даними главку столичної міліції, який любить «недораховувати», помиляючись у цифрах на порядки, вночі в центрi міста зібралося понад п’ять тисяч людей. Мітингарі готові стояти. Допоки? Учора зі сцени співачка Руслана — «голос революції» — закликала залишатися тут «мінімум до 17 грудня». «Я впевнена, шість днів ми простоїмо», — оголосила Руслана. Чому 17–те? Саме на цей день уряд запланував чергове засідання українсько–російської міждержавної комісії, на якому, як підозрює опозиція, можуть бути підписані документи про входження України в Митний союз.

На Майдані за минулу ніч виросли п’ятиметрові барикади, зміцнені добре утрамбованим снігом. Хоч, схоже, чергового наступу «Беркутів» ніхто не чекав, та люди просто грілися, розкидаючи сніг лопатою та переносячи мішки з «будматеріалом» до барикад. Увечері тривожного дня у серці спротиву зібралося кількадесят тисяч осіб. А ніч була безпрецедентно «масовою». Руслана заявила, що приїхали по п’ять автобусів добровольців iз Коломиї та з Волинського краю, і люди ще прибувають — з Житомирщини та Рівного.

Час від часу на сцену виходили священики Київського патріархату та Греко–католицької церкви (вони облаштували в містечку свій намет–каплицю) і нагадували мітингарям, що у разі виникнення конфлікту з силовиками не слід проявляти агресію.

На сцену піднімалися різні речники — відомі і незнані. Особливо помітною серед них була актриса, Герой України Ада Роговцева. Її коротку промову площа зустріла оваціями. «Рідні мої, я хочу вплести свій тихий голос, голос бабусі й мами, голос українки, голос діяча культури, у ваш могутній, чистий український голос, — звернулася Ада Миколаївна до громади. — Не можна бити лежачого, не можна бити по голові, обличчю, животу, не можна бити людину, у якої немає зброї. Я проти цього. Ваш опір, наш опір — це наша гідність. Найголовніше в житті людини... — зберегти свою людську гідність, всупереч усьому. Бо людина без гідності — неповноцінна людина, а народ без гідності — це вже не народ».

«Переломну» дату, 17 грудня, обговорюють. Але більшість мітингарів не вважає її якоюсь відправною точкою. «Усе може вирішитися і раніше, і пізніше, — каже Руслан, що приїхав iз Лохвиць­кого району Полтавщини і сьогодні вже відбуває додому, але за кілька днів обіцяє повернутися. — Нам головне — масою своєю показати, що Україна не повинна бігати в підпасках у Росії, ми не хочемо союзу з ними. Азаров каже, що домовиться в Росії про дешевий газ. Та я краще трохи померзну і дровами хату топитиму, ніж тим газом».

Тим часом учора з’явилися повідомлення у ЗМІ про те, що серед документів, які мусять бути підписані під час майбутньої зустрічі в Москві, немає жодного документа в газовій сфері. Про це, за даними «Дзеркала тижня», заявив помічник президента РФ Юрій Ушаков. «Чіткої домовленості про перегляд газового контракту немає», — сказав чиновник. Зараз, за його словами, «експерти з обох сторін проводять ґрунтовну роботу зі співставлення документів, які передбачають розширення торговельно–економічної співпраці між двома країнами».

Тим часом тему України Володимир Путін навіть включив до тексту свого щорічного послання до Федеральних Зборів РФ. Він, зокрема, нагадав, що Київ заявляв про готовність «приєднатися до окремих угод Митного союзу», що «Росія нікому нічого не нав’язує», а також висловив сподівання у тому, що «всім політичним силам (в Україні. — Ред.) удасться домовитися в інтересах українського народу».

Із протилежного кінця континенту надходять інші сигнали. «Віктор Янукович дав мені зрозуміти, що він має намір підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Він говорив про короткострокові економічні проблеми, з якими зіткнулася країна», — розповіла в Брюсселі журналістам, щойно повернувшись iз Києва, єврокомісар Кетрін Ештон.

А з–за океану, з Вашингтона, українській владі ще раз підтвердили: «Всі варіанти подальшої політики (щодо керівництва України. — Ред.), включно із санкціями, перебувають на столі, але очевидно, що цей крок зараз поки аналізується». З такою заявою, передає агенція «Рейтер», виступила речник Держдепартаменту США Джейн Сакі.

Тим часом учора опозиція оголосила, за яких умов вона погодиться сісти за стіл переговорів iз владою. По–перше, як заявив Арсеній Яценюк, політична опозиція йтиме на переговори тільки за «мандатом Майдану». По–друге, передумови до перемовин не скасовано: це вимога звільнити всіх активістів акцій протесту, які були незаконно арештовані, притягнути до відповідальності винних за дії «Беркуту» та відправити у відставку міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. За словами Яценюка, щодо переговорів для виходу з економічної та політичної кризи є три бачення: «хто буде проводити перемовини і яке представництво на цих перемовинах культурної, інтелектуальної української еліти; присутність високопосадовців ЄС; і конкретно, про що перемовини і який результат ці перемовини повинні принести».

ЦИТАТА

Слово олігарха

Першим серед українських олігархів відкрито висловився на підтримку Майдану зять Леоніда Кучми Віктор Пінчук. У коментарі впливовій газеті Financial Times він сказав, що люди на Євромайдані змусили задуматись про його відповідальність «як бізнесмена і громадянина,... щоб, як і в 2004–му, зробити все можливе для досягнення мирного і конструктивного рішення». На думку Пінчука, найголовнішим здобутком Євромайдану є те, що «українське громадянське суспільство показало свою силу»: «Не те, що люди роблять вибір на користь конкретної політичної угоди. А те, що вільні громадяни складають свою думку і говорять про це. Ніщо не може бути сильнішим... Це дає мені величезний оптимізм щодо майбутнього нашої країни».

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>