В’ячеслав Грозний: Банківська гарантія — порятунок для збанкрутілих клубів

Орендовані гравці — проблеми з мікрокліматом

— В’ячеславе Вікторовичу, в ситуації, коли в поточному чемпіонаті України залишилося 15 колективів і на виліт у першу лігу стоятиме лише одна команда, «Говерлі», яка має шестиочковий гандикап, навесні дихатиметься легше?

— Насправді, «Говерлі» у прем’єр–лізі завжди буде складно, тому що Ужгород — доволі маленьке місто, й окрім підтримки родини Шуфричів, які утримують команду, немає інших джерел фінансування. У клубу відсутня інфраструктура, тренувальна база, немає своїх вихованців, відтак нізвідки брати резерви.

Кольори «Говерли» захищають орендовані футболісти або приходять ті виконавці, котрим, будемо називати речі своїми іменами, в інших командах не вдалося працевлаш­туватися.

Я це розумію, проте постійно кажу: «Хлопці, попри те, що сюди (до Ужгорода) ви приїхали на нетривалий період часу, грайте так, аби залишитися в пам’яті закарпатських любителів футболу — грайте від серця, від душі. Залиште після себе слід, і заставте себе поважати». Це те, що роблять Буяльський, Люлька, Кочиш, Нікулае — їх знають і з повагою до них ставляться всі закарпатці.

— Виходить, що не всі орендовані футболісти на сто відсотків викладаються на полі?

— У нас дуже багато гравців, що перебувають в оренді, й, на жаль, не всі з них приїхали до Ужгорода з хорошим настроєм. Одні образилися, що виявилися непотрібними у своїх клубах, сприйнявши оренду мало не як заслання. Інші, навпаки, вважають це шансом зіграти за команду прем’єр–ліги. У такому колективі дуже складно створювати необхідний мікроклімат. Більше того, щойно починає щось вимальовуватися, як когось з орендованих гравців забирають назад, а дехто йде за власним бажанням. Відтак ледь не кожні півроку в «Говерлі» створюється нова команда.

— Напевно, існують розрахунки щодо кількості очок, набравши які, «Говерла» може не хвилюватися за збереження прописки в елітному дивізіоні?

— Безумовно, такі розрахунки ведуть усі клуби. Але вони не завжди збiгаються з реальними цифрами. Хіба хтось міг припустити, що «Карпати» обіграють «Шахтар» чи «Волинь» відбере очки у «Динамо», «Таврія» здолає в гостях «Іллічівець», а ми переможемо в Луцьку. Завжди є моменти, передбачити які дуже складно. Проте можу сказати, що до останнього туру точитиметься серйозна боротьба.

«Регламент проти більшості — абсурд»

— До того ж залишається незрозумілою ситуація з «Арсеналом» — прем’єр–ліга досі не вирішила: виключати «канонірів» із турнірної таблиці чи ні...

— Хочу сказати, що регламент ЧУ недосконалий. Але якщо виникають якісь неузго­дженості, вважаю, що їх повинні розв’язувати 16 власників клубів, і ніхто інший — ні чиновники прем’єр–ліги, ні ФФУ. Тільки ці люди, тому що вони фінансують клуби, і саме їхня думка має бути ключовою.

Якщо не передбачили або не продумали подальші дії у випадку зняття команди по ходу чемпіонату, потрібно зібратися і обговорити це питання. А то виходить, що від обнуління результатів «Арсеналу» виграють три команди — «Волинь», «Севастополь» та «Карпати», які в матчах із «канонірами» не набрали очок. Виходить, що регламент складений проти більшості. Це ж абсурд.

На мою думку, «Арсенал» має залишитися в турнірній таблиці, зі збереженням результатів зіграних матчів. Натомість за поєдинки, що не відбулися, зараховувати «канонірам» технічну поразку. Власне, так вважають представники більшості команд ПЛ.

Скажімо, розібравшись у легіонерському питанні Дишленковича, ПЛ прийняла рішення вже по ходу сезону, так чому складно внести поправки до регламенту щодо «Арсеналу». Не можна приймати рішення на догоду трьом клубам, тим паче йти назустріч командам, які програли в спортивній боротьбі.

Якщо все так і залишиться, ми та й інші клуби також подаватимемо апеляцію до УЄФА.

— Чи не ця проблема стала причиною зриву виборів президента ПЛ?

— Я не пов’язую це в один ланцюг. А чому не відбулися звітно–виборчi збори? Наскільки мені відомо, всі хотіли, аби на них були присутні перші особи клубів. Скажімо, Ігор Суркіс, коли дізнався, що на зібранні не буде власників клубів, також вирішив не їхати. Керівники хочуть бачити один одного. У них є багато взаємних питань щодо організації змагань, суддівства. Що стосується «Говерли», то нас у першу чергу хвилює ситуація з обнуленням результатів «Арсеналу».

— Зняття з чемпіонату «Арсеналу» призвело до того, що в календарі кожного клубу з’явилася позапланова пауза. Скажіть, як вона впливає на команди?

— Стосовно моєї ситуації, то це добре, адже до наступного матчу зможемо готуватися впродовж двох тижнів. «Говерла» — команда незіграна, з великою кількістю нових гравців. Є багато моментів, які потрібно поліпшувати, ставити гру. Водночас для колективів, які перебувають у хорошому ігровому тонусі, така перерва не принесе користі.

— На вашу думку, в подальшому можна уникнути таких «форс–мажорів» із клубами–банкрутами?

— Перед стартом чемпіонату повинна формуватися банківська гарантія, аби кожен клуб вносив у банк фіксовану суму, яка б до кінця першості була у ФФУ чи ПЛ. І якщо, раптом, господар клубу відмовляється від фінансування команди, саме із заставних грошей мають фінансуватися витрати iз зарплат, премій, переїздiв. Власне, якщо перед початком турніру будуть такі гарантії, ми забудемо про «форс–мажори».

«Бізнес–партнери самі фінансують свої клуби»

— За два роки з футбольної карти країни зникли два клуби прем’єр–ліги, які багато хто об’єднував у «пул Коломойського». Можливо, варто зменшити кількість команд ПЛ до 10—12, і тоді в однієї людини можливостей розпорошуватися на кілька клубів стане значно менше?

— Насправді, варто розуміти, що у власника одного клубу можуть бути бізнес–партнери, які люблять футбол і вкладають у нього гроші. Припустимо, ви тримаєте команду, й пропонуєте своєму діловому партнеру також зануритися в емоційний і творчий футбольний процес. У такому разі кожен вкладає свої гроші, й говорити, що одній людині належить кілька клубів — недоречно. А щодо кількості команд ПЛ — 16 — оптимальний варіант. Звісно, можна зменшувати їх кількість, змінювати систему змагань, грати в чотири кола. Але... Пропоную розглянути варіант Об’єднаного чемпіонату. Я є його прихильником і не приховую цього факту.

— Будь ласка...

— По дев’ять найсильніших українських та російських клубів гратимуть в ОЧ, а команди, що залишилися, боротимуться за право зіграти в цьо­му турнірі. Але, щоб у ньому грати, потрібно мати відповідну інфраструктуру, фінансування, аеропорт, стадіон, тренувальну базу. Приміром, якщо хоче клуб грати в Лізі чемпіонів, він тягнеться до цього рівня, так само потрібно відповідати й рівню вимог Об’єднаного чемпіонату.

Якщо «ні», продовжуватимемо виступати на поперед­ньому рівні. Але варто розуміти, що болід «Формули–1» та «Запорожець» не можуть брати участь в одних змаганнях. Ми ж розуміємо, що топ–клубам хочеться більшого, перед ними стоять нові виклики. Не секрет, що іноземці приїздять до нас не для того, аби пограти в чемпіонаті України, вони хочуть засвітитися в Лізі чемпіонів й потрапити до своїх збірних.

— Добре, але ж як вирішити питання з УЄФА, який заявляв, що не погодиться на об’єднання двох незалежних чемпіонатів?

— Наскільки мені відомо, згідно з останньою інформацією, Європейський союз футбольних асоціацій не проти сумації кількості команд–учасниць єврокубків. Тобто, і Україна, й Росія збереже своє нинішнє представництво в континентальних клубних турнірах.

— А як бути з політичною складовою Об’єднаного чемпіонату?

— А чому ніхто про це не говорить, коли українська хокейна команда «Донбас» грає у КХЛ, чи баскетболісти з волейболістами? Слід наголосити, що, спорт і політика йдуть окремо. Добре відомо, що ФІФА забороняє будь–яке політичне втручання в роботу національних федерацій. У протилежному випадку збірну виключають з усіх міжнародних змагань. Тому ніяких політичних складових тут немає, натомість спортивні, економічні вигоди, плюси для уболівальників видні неозброєним оком.

Слід додати, що Росія, йдучи до домашнього чемпіонату світу–2018, потребує нових стадіонів та збільшення глядацької аудиторії. Власне, об’єднаний турнір допоможе їхній збірній піднятися на новий рівень. Думаю, що й збірна України хоче добре виступити на ЧС–2018. Тож інтереси збігаються.

До того ж 20 відсотків з отриманих від спонсорів турніру коштів Україна зможе витрачати на розвиток ДЮСШ, що дозволить реанімувати футбол у Житомирі, Рівному, Івано–Франківську, де немає команд майстрів.

«Дитячі школи мають зосередитися на якості підготовки футболістів»

— В’ячеславе Вікторовичу, упродовж своєї тренерської кар’єри вам довелося попрацювати в чотирьох країнах та 10 клубах. Не могли б зробити коротеньке резюме?

— Якщо ти професійно ставишся до справи, немає жодних проблем. Багато хто припускав, що було складно працювати в «Тереку», але там панувала чудова атмосфера. Відчувалася підтримка людей, особливо президента Чечні Рамзана Кадирова, який несамовито любить спорт і реально розуміє можливості свого клубу.

У московському «Спартаку» пройшла велика частина мого футбольного життя. Провівши там шість років, можу сказати, що по духу я — «спартаківець». Тож у Росії вболіваю за дві команди, в яких я працював.

Однак у кожному українському клубі, з яким була пов’язана моя трудова діяльність, я також залишив частку свого серця. Дуже добре й тепло ставляться до нас уболівальники на Закарпатті. Але ми бачимо, що їм важко жити, складно заробляти гроші. Тож ми прагнемо грати так, аби дарувати якомога більше позитивних емоцій цим людям. Важко, але будемо старатися. Хто бореться — може програти, хто не бореться — вже програв.

— Насамкінець, як вважаєте, чого забракло українській збірній для кваліфікації на чемпіонат світу до Бразилії?

— Не вистачило очок, які національна команда втратила, зігравши в гостях унічию з Молдовою та програвши вдома Чорногорії. Інакше на «мундіаль» «синьо–жовті» потрапили б із першого місця.

— А чим був обумовлений провал у матчі–відповіді плей–оф проти французів?

— Слід визнати, що клас збірної Франції вищий. Вони можуть безболісно набрати кілька рівноцінних складів, а у нас, якщо випадають один–два гравці, замінити їх дуже складно. Особливо проблематичною в Україні є позиція захисника. Не ростуть більше в Україні хороші оборонці. Вважаю, що у дитячих школах слід ввести спеціальність «тренер з амплуа». Скажімо, в моїх командах уже давно існує такий поділ. Адже захисник не повинен робити на тренуваннях те, що виконують форварди. Так, у них повинні бути атакувальні навички, але кожному слід займатися своєю безпосередньою роботою.

Більше того, наші футболісти не затребувані за кордоном. Інтерес представляють лише Коноплянка і Ярмоленко. Водночас, подивіться, скільки французів грають за кордоном. Напевно ж, існує якась причина. Чому «Аякс» продає найбільше футболістів? Тому що у них не стоїть завдання виграти за будь–яку ціну. У них є культура роботи з м’ячем, інтелект, мислення тощо.