Мрія — Україна і Росія без кордонів
Сафронов підготувався до виставки у Києві належним чином. Спеціально для цієї події він написав картину за мотивами «Вавилонської вежі» Пітера Брейгеля — «Спогади про Брейгеля, або Древо життя». За словами Нікаса, ця робота — дуже актуальна, зважаючи на останні події. «Всі ви пам’ятаєте історію, коли Бог перемішав мови і, посварившись, люди не добудували вежу. Так от, я її добудував у цій картині, — розповів Нікас. — Нижня частина роботи — коріння дерева. З одного боку я намалював Майдан, а з другого — Москву, але не Кремль, а просто місто. Разом ми добудуємо що завгодно, наша мова, культура, традиції дають нам можливість довіритися один одному».
Нікас Сафронов у першу чергу відомий як портретист. Він написав портрети 24 президентів, осіб королівської крові, видатних артистів сучасності і світових зірок. Каже, що недавнього президента Азербайджану Гейдара Алієва малювали близько 300 художників. І тільки його портрет він узяв додому. А коли Сафронову хочеться з кимось зi знаменитостей поспілкуватися, він надсилає альбом зі своїми роботами. Після цього зірки з радістю йому позують.
У «Музеї історії Києва» поруч із портретом Леоніда Кучми, виконаним у графіці, є портрети друга художника Олега Скрипки, а також Жерара Депардьє, Влада Лістьєва, Миколи Дроздова. До речі, Олег Скрипка на хвилину забіг на зустріч із Нікасом Сафроновим, яка проходила у книгарні «Читай–Город». Співак дуже вибачався, що не може довго побути в його товаристві, бо поспішає на Євромайдан, де виступить із проханням не вдаватися до гасел «Україна понад усе», які «нагадують Німеччину 30–х років». Зате інший друг, скрипаль із Канади українського походження Василь Попадюк супроводжував художника до його відльоту в Москву.
Художник сподівався, що у Києві побачиться також із Леонідом Кучмою, якого знає багато років. Згадував, що писав два його портрети, а також дружини Людмили Миколаївни Кучми. «Писав його на відпочинку в Форосі. Ми сиділи у шортах, а я зобразив його в офіційному одязі. Дивовижна людина! Подарував мені годинник та ікону Іоанна Хрестителя. А ще пальто. Сказав, що у нього два однакових. Годинник, подарований Леонідом Даниловичем, я ношу з великим задоволенням. Лаконічний дизайн, виглядає строго та елегантно», — розповів художник. Нікас Сафронов також хотів, щоб на виставку прийшли Янукович з Азаровим. «Їхнi портрети я теж створював».
Він вважає, що його виставка дуже важлива для зближення наших народів. «Мистецтво завжди об’єднує. Для мене Україна така ж рідна, як і Росія, саме тому я купив будинок у Раї Недашківської в Шишаках на Полтавщині посеред лісу — розповідає Нікас Сафронов. — Я мрію, щоб зникли кордони між Росією й Україною, щоб можна було сісти на бричку і поїхати один до одного в гості. Ми один народ, слов’яни, і нам нічого ділити».
Що ж, напевне, саме так годиться говорити «придворному» художнику, який писав портрети не тільки Кучми, Азарова та Януковича, а й Путіна з Медведєвим.
Секрет успіху — в гарному вигляді і вмінні спілкуватися
Незважаючи на те, що Нікас Сафронов саркастично висловлюється про своїх екс–дружин, жінки мліють від елегантного художника і масово ходять на його виставки, щоб сфотографувати на пам’ять замки–готелі, в яких він зупинявся. Тетяна з Луганська вдруге прийшла на виставку Сафронова. Розповіла, що вперше побачила його роботи у рідному місті. «Я знаю, що його картини коштують десятки тисяч доларів. Мені дуже подобається полотно «Троє. Двоє в масках». Буває, дружиш із кимось, а до кінця не знаєш, що це за людина. Твій друг весь час у масці. Я б цю картину подарувала своїм друзям. Можливо, колись і назбираю потрібну суму», — зітхає жінка.
Вона не перший рік слідкує за біографією і стилем життя художника. Каже, що Нікас завжди носить якісні костюми, які бездоганно на ньому сидять, гарно усміхається, часто розважає співрозмовника анекдотами та казусними історіями з приватного життя, позитивний, годинами говорить про свою творчість, дотримується слова і головне — «професійно виконує свої обов’язки», тобто пише картини у класичному стилі, не вдаючись до ризикованих експериментів. До речі, Нікас Сафронов переконаний: коли художник пише символізм, це означає, що він справді вміє малювати. Секрет свого успіху художник пояснив тим, що «90% моєї творчості — це символізм». Інсталяції та перформанси, які все частіше виставляються в центрах сучасного мистецтва, не вважає артом.
Художник практично на кожній зустрічі, в тому числі й у Києві, розповiдав, що з першою дружиною, дочкою французького мільйонера, прожив 20 днів. Через її батька у радянські часи мав можливість виїхати в Європу, познайомитися з впливовими людьми, копіювати старих майстрів у Голландії та Італії. «Вона вийшла за мене невинною дівчиною, а потім виявилося, що ми фізично несумісні. Я подумав — навіщо буду себе ґвалтувати?» — після цього пан Сафронов розлучився з француженкою, i додає, що зараз йому подобаються українські жінки, які більш спокійні, не скандальні, з природними формами.
У Києві десятки жінок понад півгодини стояли у черзі пiсля презентацiї альбому, щоб отримати автограф живої легенди. Нікас люб’язно фотографувався з красунями і цікавився, чи вони заміжні. Тим жінкам, хто відповідав, що у пошуках, і мав «натуральнi природні форми», Нікас давав свою візитку і просив із ним контактувати. Судячи з цього, є вірогідність, що наступною дружиною Нікаса Сафронова стане українка, яка «ставитиметься по–філософськи і з розумінням до його творчості, до того, що він постійно кудись їде».
Виставка «Вибране» Нікаса Сафронова триватиме у «Музеї історії Києва» до 16 лютого 2014 року. Вхід — 60 гривень.
ДУМКИ З ПРИВОДУ
«Я б його не взяв у свої студенти»
Український художник, дизайнер, член Спілки дизайнерів України Микола Демченко на виставці «Вибране» ніяк не міг зрозуміти, чому Нікас Сафронов такий відомий. «Це не мистецтво, а заставка до мистецтва. Воно вас зачепило за живе? Вам захотілося, дивлячись на ці роботи, плакати чи сміятися? Мені ні! Я б цього Нікаса не взяв до себе у студенти в Інститут декоративно–прикладного мистецтва і дизайну імені Бойчука, що на Кіквідзе. Мої студенти значно талановитіше пишуть», — ділиться з «УМ» Микола Демченко, уважно оглядаючи картини Сафронова.