Люди, побиті під час розгону Євромайдану, вирішили подати скарги на неправомірні дії «Беркуту» до Генеральної прокуратури України та прокуратури міста Києва. «Я роблю це тому, що не хочу, щоб били моїх дітей і людей, які нічим не завинили» — розповідає «УМ» постраждала 27–річна киянка Ірина Захарченко.
Адвокати затриманих розповідають, що спершу дехто боявся писати заяви, пояснюючи тим, що не вірять українським судам. «Люди налякані ситуацією, яка відбувається в країні, і у зв’язку з останніми подіями вже не знають, як їм діяти» — констатує адвокат Анастасія Кириченко. Одному з її підзахисних, Івану Крячку, взагалі відмовили знімати побої, каже пані Анастасія. Цей чоловік живе у місті Рівне, відразу після інциденту він поїхав додому і мав зняти побої там. «Йому відмовили — як у прокуратурі давати направлення, так і в судмедекспертизі — знімати побої без направлення. Жодних пояснень відмови не дають. Це при тому, що в нього травма голови — середньої тяжкості» — розповідає адвокат.
Але все–таки більшість постраждалих уже подали заяви до прокуратури. У заявах вказано й інші порушення прав мітингарів, зокрема, людей утримували без надання можливості спілкуватися з адвокатом і не пред’являючи офіційних звинувачень близько п’яти годин (хоча Кримінальний кодекс передбачає можливість затримання не більше ніж на годину). Як повідомив «УМ» адвокат Ігор Свєтличний, «статті щодо неправомірних дій «Беркуту», за якими може розглядатися ця справа, — це перевищення службових повноважень або службова недбалість, і залежатиме вона від тяжкості завданих ушкоджень людям». Постраждалий лікар Борис Донський, у якого відкритий перелом ноги і який досі перебуває у лікарні, також подав заяву щодо неправомірних дій «силовиків». «Коли я просив відразу відправити мене в лікарню, мене не слухали — запакували в автозак, доправили до міліції і надалі там тримали, бачачи, що з мене тече кров. Я не хочу з такими діями миритися», — каже «УМ» пан Донський.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
