Про нас, коротко та романтично

Сьогодні український прокат послабшав у рази, адже нашому глядачеві, як би там не було, поки що не до розваг. Моніторинг розкладів кінотеатрів показав — сеансів менше, люди в кіно не ходять. Саме тому вихід у прокат підбірки українських короткометражок — ризик ще той, тим більше що наше кіно наразі не в змозі скласти конкуренцію добре розрекламованим блокбастерам. Утім підбірка легких стрічок із позначкою «романтичні» може дещо розвіяти настрої напруги, принаймні на це сподіваються організатори — Національний центр Олександра Довженка. Для них така ініціатива не перша. Рік тому, 14 грудня, у співпраці з Держкіно, в столичному прокаті стартувала перша підбірка так званої молодої генерації кінорежисерів — Українська нова хвиля.

Навесні перша проба «Нової хвилі» прокотилась по всій Україні. Про велику касу говорити не доводиться, однак головна мета була аж ніяк не меркантильною. «У глядачів була можливість подивитися фільми, які за інших умов можна побачити лише в рамках кінофестивалів, — пояснює заступник директора Центру Довженка Іван Козленко. — Для нас важливо дати доступ до цих фільмів. Більшість з них не мали б прокату».

До того ж досвід першого прокату підштовхнув організаторів продовжувати справу, а стрімкий розвиток молодого кіно в Україні посприяв цьому. «Минулого року було не так багато стрічок, але тепер уже сформувався якийсь кістяк, котрий може утворити різні жанрові програми. Теперішня підбірка — лірико–романтичні, комедійні фільми, які є певною альтернативою того масиву фільмів 2012–го року, які в більшій мірі є соціально заангажовані, критичні» — розповідає Іван Козленко.

Передусім показали перше вітчизняне кіно, заради якого глядачам в «Україні» видали 3D–окуляри. Анімація «Дівчинка з риб’ячим хвостом» Сергія Мельниченка — приклад того, що технічних можливостей українським режисерам, за великого бажання, завжди вистачить. Це дитяча оповідка, де у маленької шукачки пригод виросте хвіст риби, замість кімнати вона опиниться у чарівному світі, де до неї заговорить механічний вовк голосом Олега Скрипки. Лаконічно, трохи психоделічно і вкрай мило. Техніка 3D українцям вдалась — у епізоді, коли на екрані рясно сніжило, хотілося обтрусити голову від снігу.

Анімацією не обмежились — були тут і «Стеляться тумани» Дмитра Лісенбарта, а також «Русалка» Олександра Бубнова. Перша не зовсім картина, а музичний кліп на пісню груту «Юркеш». Про родове коріння, молодість та любов тут розказано за допомогою українських орнаментів. «Русалка» — однохвилинна несподіванка, анекдотична замальовка, яку навіть не встигаєш оцінити, як вона вже скінчилась.

Комедія без слів «Не менше 50 кг» — короткометражка Марини Артеменко про тендітну дівчину, яка щоранку хитрує, аби піднятися офісним ліфтом до власного робочого місця. Примха нових технологій — надсучасний ліфт у модному хмарочосі — не піднімає вантажу менше 50 кг, про що свідчить табличка. Головна героїня зі своїми 45 кілограмами з цим миритись не збирається.

«Кисневий голод» Анастасії Максимчук — хороший приклад курсової роботи, який хочеться показувати іншим студентам. «Мінімум бюджету, але багато любові», — каже Анастасія. Фільм–метафора, який наглядно ілюструє, що таке вдихнути на повні груди. Юнак пробуджує від сну кохану ковтком чистого повітря.

Жанрова ситуативна комедія «18+» Романа Бровка — фільм, що отримав грант Президента. «Можливо, через це знімальна група сьогодні на презентації не присутня», — жартує Іван Козленко під час представлення режисерів. У залі подекуди лунали вигуки: «Слава Україні!». Презентація підбірки, що відбулась 4–го грудня у кінотеатрі «Київ», була безкоштовною, організатори свідомо відмінили всі квитки. Сам фільм дуже добре приймала публіка. «18+» розповідає про те, чим обернулась ніч для не знайомих одне з одним 18–річних підлітків, які запланували сексуальні ігрища, а під ранок уже знайомили «компаньйонів» зі своїми батьками.

«Інь, і що з цим робити» Мирослави Хорошун — гротескна комедія про сувору директорку цирку, у якої занедужав чоловік. Лікар згодом їй розповість, що проблема в ній самій, адже чоловік в’яне без жінки, а директорка своєю звичкою керувати зловживає навіть удома. Сюрреалістична історія, яка, на перший погляд, могла би бути ексцентричною замальовкою, перетворилася на дуже філософську картину, в якій намагання головної героїні пробудити в собі крихти жіночності показане у вигляді підйому драбиною по довгому подолу велетенської спідниці.

«Нова Хвиля. Romantique» у прокаті з 11 грудня.