Вiталiй Козловський.
Літо — пора фестивалів — укотре запросило юних талантів, маститих зірок та численних глядачів до прибалтійської Юрмали: з 28 липня по 1 серпня на бурштиновому узбережжі проходив Міжнародний конкурс молодих виконавців популярної музики «Нова хвиля-2004». Передаючи свій досвід початківцям, фестиваль відкривали почесна гостя з Великої Британії Бонні Тайлер, наша Софія Ротару, рімейкоман Філіпп Кіркоров, солодка парочка Анжеліка Варум і Леонід Агутін та інші. Але не вони були головними персонами «Хвилі»: на сцені знаменитої зали «Дзінтарі» у безкомпромісно-творчому протистоянні зійшлися представники Норвегії, Німеччини, США, Ізраїлю, Канади та багатьох країн пострадянського простору.
На півфінал конкурсу, що відбувався цієї весни у московському розважальному комплексі «Метелица» і передував баталіям у Юрмалі, приїхало близько 5 тисяч виконавців, дуетів і груп з більш ніж 20 країн світу. «Цього року помітно покращився якісний склад виконавців. Попри те, що, скажімо, минулого року заявок надійшло більше п'яти тисяч, багато претендентів були не надто підготовлені. А сьогодні нам дуже важко пройти повз деякі кандидатури», — говорить у своєму інтерв'ю латвійській газеті «Час» генеральний директор конкурсу Олександр Румянцев. У результаті в півфіналі опинилися 80 талантів.
Україну представляв цьогорічне відкриття «Шансу», студент факультету журналістики Львівського національного університету Віталій Козловський. За словами Віталика, участь у фестивалі була для нього хоч і бажаним, але сюрпризом: «Українців у відбірковому турі було восьмеро. Про те, що пройшов, мені сказали тільки 22 липня. Панайотов начебто відмовився, тому довелося терміново повертатися до Львова, оформляти паспорт і візу. І вже 24 липня ми з моєю вчителькою Мартою Лозинською вилетіли до Латвії». Участь Віталія, а не іншого українця, студента Київського національного університету культури і мистецтв, другого переможця шоу «Народний артист», Олександра Панайотова, у юрмальських подіях здивувала не тільки самого Козловського. Згідно з рейтингами, які з'явилися перед початком конкурсу, за результатами інтерактивного опитування, Панайотов набрав 35 відсотків глядацьких симпатій, а представниця Росії, Ірина Дубцова, лише 19 відсотків. Утім, незважаючи на таку приємну перспективну цифру напередодні фіналу, від участі у досить престижному конкурсі Панайотов чомусь відмовився.
«УМ» зв'язалася з Панайотовим і отримала досить дивні пояснення його відмови. Ось як прокоментувала ситуацію прес-секретар співака Олеся Бєлова: «Друг Олександра, переможець «Народного артиста» Андрій Чумаков, який повинен був представляти Росію на фестивалі, не зміг приїхати туди з дріб'язкової причини — народженому в Узбекистані місцевий ВВІР просто не залагодив якісь бюрократичні деталі. Це траплялося й раніше, одного разу Андрія не випустили з Шереметьєво, коли той хотів летіти на «Форт Буаяр». Ця подія дуже засмутила Сашка — він звик бути завжди поруч із другом... На нараді в офісі питання про участь Панайотова залежало від нього: як захоче. Олександр відмовився, мотивуючи це психологічним станом та бажанням бути у формі перед відповідальними зйомками кліпу з Ларисою Доліною в Казахстані». До речі, останнім часом Сашко досить помітно схуд, окрім того, з'явилось усвідомлення, що він користується великою популярністю серед молодих прихильниць. Не будемо наразі просторікувати про людські дивацтва та синдроми зіркової хвороби, просто констатуємо факт: найперспективніший український кандидат, добре знаний у Росії, Панайотов залишився за бортом, а Козловський, нашвидкуруч узгоджуючи репертуар, викроюючи дві-три години на добу для того, щоб поспати, їхав на конкурс, явно шкодуючи, що часу на підготовку було так катастрофічно мало.
Першого місця Козловський не взяв, за Україною «почесне» восьме місце (176 балів) з п'ятнадцяти країн-учасниць, хоча після його «Чорнобривців» першого конкурсного дня він був на другому. Окрім пісні «своєї країни», Козловський виконував «Comme toi» (номінація «Відомий хіт») та композицію «Шекспір» («Своя пісня»). Сам Віталій говорить, що бали тут не визначальні: «Просто час iще не настав! А пропозицій і до цього було достатньо...».
Переможцями фестивалю стали: 1-ше місце і премія 25 тис. доларів — група «Cosmos» (Латвія), 2-ге місце i 20 тис. доларів — Ірина Дубцова (Росія), 3-тє місце і 15 тис. доларів — DEEMA (Німеччина).
Жаль, без тебя до небес бежать,
Без тебя не могу дышать,
Под ногами лишь небо вижу.
Стой, я тебя не коснусь рукой,
Ты не слышишь, ты далеко
И, наверно, не будешь ближе.
Припев:
Шекспир напишет не про нас,
Ми слишком разные с тобой,
Но в этот миг и в этот час
Я твой, я твой.
Шекспир напишет не про нас,
Ведь ты не та и я другой,
Но в этот миг и в этот час
Я твой, я твой.
Как разойтись, не замедлив шаг,
Если время — теперь наш враг,
И секунды бегут часами.
Миг лишь остался у нас, пойми,
Если сможешь, сильней вздохни
И забудь все, что было с нами.
«Нова хвиля», фестиваль, що відбувається в Юрмалі, — дітище Ігоря Крутого, якому, до слова, на цьогорічному фестi виповнилось 50. Перший російський телеканал, який до 2004-го транслював латвійські події, цього року відмовився це робити. Одна з можливих причин, про які пишуть ЗМІ, — це конкуренція ернстівської «Фабрики зірок», представником якої була Дубцова, і «Народного артиста» — Панайотова... Конкурувати і справді є за що: власник цьогорічної першої премії, окрім 25 тис. доларів, отримує ще й право відзняти кліп і «прокрутити» його на російських музичних каналах. Яскравими прикладами переможців тут виступають володарі гран-прі попередніх років, представники Росії Анастасія Стоцька та Smash!!, які нескінченно довго трималися на вершинах чатів. А цього року лише з появою Стоцької глядачі перестали свистіти під час виступу Філіппа Кіркорова — від повного провалу останнього врятував пристрасний танець, який він виконував зі своєю протеже.
Деякі експерти вважають, що «Нова хвиля» з часом повинна створити конкуренцію «Євробаченню», але це навряд чи збудеться: цього року вести конкурс відмовились Андрій Малахов та Валдіс Пельш. Також не з'явилися на фестиваль обіцяні організаторами «Муммій Троль» та Глюкоза. Ціни на квитки разом із трьома учасниками від Росії (загальна кількість конкурсантів — 15) росіяни привезли теж московські — від 40 до 400 доларів.
Віталій Козловський народився у Львові, де зараз навчається на факультеті журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка. Час від часу пише пісні, але вважає, що їх ще рано демонструвати широкій аудиторії. Каже, що найбільше потрясіння останнім часом пережив, дивлячись фільм «Страсті Христові» — після перегляду в свідомості пройшло глибоке переосмислення життя та поглядів на деякі проблеми. Улюблена актриса — Вупі Голдберг, співак — Крейг Девід, Мерая Кері, з українських — Руслана, з якою тривалий час співпрацював, письменник — Пауло Коельо. На питання про популярність відповідає вельми скептично, хоча з дитинства мріяв співати на сцені; дуже вдячний своєму вчителю по вокалу Марті Лозинській. Свій п'ятдесятий день народження Віталій хоче провести в родинному колі, своїми найближчими друзями вважає батьків. Після перемоги на конкурсі молодих талантів «Шанс» Віталій сказав, що його друзі проявили свій справжній характер, деякі — не з кращого боку.
Композитор Микола МОЗГОВИЙ:
«Я дивився фінал конкурсу. Змагання, якщо це можна так назвати, дуже низького рівня. Знаєте, Панайотов нічого не втратив, відмовившись від участі у фестивалі, нехай не шкодує! Я не можу зрозуміти, що там узагалі робили Крутий і Паулс і чому вони не пояснили пресі, яким чином перше місце отримала не Наталія Барбу з Молдови, яка єдина з усіх мала справді гарний голос... А Козловський... Що міг, те й проспівав.
Чому росіяни проводять фестиваль у Прибалтиці? Зробили б якісь умовні саратовські вечори в себе на батьківщині... Ви ж самі бачили, що це ще одна московська тусовка, що маскується пiд європейськість... Я б запросив цих виконавців до Ялти на «Море друзів», на «Конкурс Івасюка», нехай би там подивились, як потрібно співати!».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
