Покращення биття

Дев’ятьох чоловіків, звіряче побитих «Беркутом» на Банковій, суд вирішив ізолювати від суспільства — запобіжною мірою для них обрано перебування під вартою, тобто в СІЗО на Косогорному провулку. Але навіть якби Шевченківський райсуд столиці зглянувся та обмежився, скажімо, підпискою про невиїзд, навряд чи більшість iз затриманих могла б завтра доїхати кудись, окрім травматологічного відділення лікарні.

Усім їм інкримінують страшну статтю 294 — «організація масових заворушень».

«У мого чоловіка травмоване око — тепер він не бачить на це око, поламані ребра», — розповідає Світалана Загоровка, яка змогла побачити чоловіка, батька своїх трьох дітей, тільки через дві доби після затримання — на судовому процесі. Каже, востаннє він подзвонив о першій годині дня 1 грудня, сказав: «Тут усе спокійно, бери дітей та приїзди на Майдан». Надвечір зв’язок iз ним перервався. Дзвінок iз невідомого номера пролунав майже о третій ночі: «Мене затримали». «Я чула, як він у слухавку спитав у когось: «За якою статтею?» І відповів мені: «Начебто за організацію масових заворушень» — і відключився. Я шукала всю ніч, обдзвонювала райвідділки міліції, усюди відповідали: «Такого у нас немає».

«Мій чоловік не те що вдарити — слова грубого не вмів сказати. І те, що казали на суді, що він (вони) у чорних масках, озброєний палицею, кидався на міліцію, — це неможливо!» Це вже каже дружина Юрія Болотова — Ніна. Юрій — дизайнер, колись працював директором «Океану Ельзи». Зараз сидить у СІЗО. Тієї ночі друзі знайшли любительське відео, на якому Ніна опізнала свого чоловіка: «Він сидить під ліхтарем, його «беркутівці» тягнуть за капюшон і лупцюють палицями щосили, а потім ставлять на коліна».

Подібне відео із затримання 32–річного інженера Олександра Остащенка нескладно знайти в інтернеті. Його знавісніло молотять кийками, це йому кажуть: «На колєні, мразь!». Тепер у нього переламані пальці, струс мозку, травм — не злічити. Дружина Сашка Марина каже: потелефонували незнайомці опівночі 1 грудня, повідомили, що чоловік затриманий і перебуває в лікарні швидкої допомоги. Побачила його тільки на суді. Побитий. Марина прийшла на прес–конференцію з п’ятирічною донькою. Лєра нерозуміюче дивиться на натовп дядочок і тіточок з камерами й диктофонами і щось вимальовує на папірці. Вона нічого не знає. А як сказати дитині, де татко, — «У тюрмі»? Колишній журналіст «УМ», а тепер співробітник львівського сайту «Збруч» Володмир Семків обурюється: «Я знаю Сашка 12 років — це мирна, врівноважена людина. Він не міг когось закликати до насильства чи кидати каміння в «Беркут».

«Коли «Беркут» побіг, Єгор підняв руки і здався. Це є на відео. Але його так побили, що вчора (3 грудня — Ред.) суддя ще не знала, чи можуть доставити до судової зали. — такий він побитий. На суді він втратив свідомість», — розповідає сестра затриманого Христина Превір. А батько, Олександр Первір, додає: «Я з 1990–х ходжу на мітинги за незалежність, а син не ходив, а це вирішив піти. Уперше».

Хоча всі ці чоловіки були не знайомі між собою, не входили до якихось радикальних організацій, проте всі дев’ять справ, за свідченням родичів та адвокатів, мають безліч спільних «точок дотику». Так, усім їм підсунули протоколи допиту ще до того, як було надано державного адвоката (або родичі найняли приватного). Щодо кожного не було складено вчасно протоколу про причину затримання та протоколу вилучених речей. До кожного не пускали адвокатів майже до ранку. І врешті — усіх їх по–звірячому побили. П’ятьох — так, що везти їх до СІЗО було не можливо, тільки до лікарні швидкої допомоги. Іще один момент. Усі родичі кажуть, що вночі зверталися до райвідділків міліції та лікарні швидкої допомоги, але їм відповідали одне: такого тут немає. Ризикну припустити, що міліція та лікарі не брехали. Цих чоловіків ніде не реєстрували, а відразу привезли у броньовані палати згаданої лікарні чи в СІЗО.

«Ми прибули в лікарню о третій ночі. Довго шукали, ніхто нічого не знав, аж поки нарешті не наткнулися на третьому поверсі на палату з заброньованими дверима. Питали в міліціонерів, які її охороняли, чи є там Микола Лазаревський? Вони не хотіли відповісти. А ж потім хтось сказав, що так, є», — розповідає, тамуючи сльози, Яна Степанова, наречена Миколи. «На суді, — каже Яна, — суддя наполягав: це ви в червоній куртці керували трактором, який намагався прорвати ряди правоохоронців. Микола зауважив: «У мене куртка чорна, а не червона, вона, вся у крові, є у вас, вилучена». Але суддя не звернула увагу на це».

Так само не міг «прорватися» до свого клієнта Олександр Мірошниченко, адвокат дніпропетровського журналіста Валерія Гарагуца. Тільки по четвертій ранку він зміг поспілкуватися з Валерієм. На суді, каже пан Мірошниченко, було представлено відеодокази, на яких його підзахисного «Беркут» роздягає до пояса — це на морозі, і скаче на ньому, як на матрасі. «Мого підзахисного мордували, але суд не взяв це до уваги», — обурюється адвокат. Він добився, щоб за фактом побиття Гарагаця було відкрито кримінальне провадження. Але це тільки один факт рішучості адвоката.

Правозахисники впевнені, що всі суди проходять за однією спланованою схемою. Судді не зважають на жодні пом’якшувальні обставини. Пошлюся знов–таки на відео, цього разу — з сайту «Радіо «Свобода», де Петро Порошенко вмовляє прокурора дозволити взяти на поруки багатодітного батька Владислава Заголровка. Виявляється, це неможливо тільки тому, що заява депутата мусить бути написана на бланку, яких у суді… зараз немає. Порошенко дещо нервово говорить, обернувшись до прокурора: «Ви живете на гроші платників податків. Я плачу податки на те, щоб ви працювали». Прокурор усміхається цинічно, здається, зараз скаже: «НУ то й що, шоколадний ви наш». Ні тіні сумління на лиці, навіть немає спроби схитрити, сказавши: «Завтра роздобуду ці бланки».

«Ці справи порушено з метою приховати злочини «Беркута», притягнути до відповідальності замість справжніх провокаторів — невинних людей, щоб відзвітувати Президентові», — упевнена Ніна Болотова. Таке зверенння до громадськості разом iз Ніною підписали всі родичі затриманих 1 грудні на Банковій.