Скандальна проза Володимира Сорокіна, який на Заході вважається класиком російської літератури, завжди тяжіла до драми, про що свідчить його останній у часі роман «Телурія». Утім наразі йдеться не про нього, а про майже не помічену громадськістю найповнішу збірку п’єс «Капітал» уславленого постмодерніста, до якої увійшли вже відомі тексти середини 1980–х — кінця 1990–х років, а також «марксистська» новинка, що дала назву книжці.