На кожну руку — свій кулак

04.12.2013
На кожну руку — свій кулак

Микола Азаров та кулак Віталія Кличка. (Юрія САПОЖНІКОВА)

Таких кордонів охорони стіни Верховної Ради ще не бачили. Перед фасадом парламентської будівлі в кілька рядів вишикувалися міліцейські автобуси, а на порозі кожного входу до ВР — потужні кордони спецназу, крізь які «під купол» не могли пройти навіть помічники народних депутатів. Журналістів запускали всередину «порціями» по кілька осіб, і поки їх ретельно перевіряли на предмет безпеки, довга черга інших представників ЗМІ мерзла під дверима.
«А як по-іншому, коли вони захоплюють, що хочуть, діють, як хочуть, вважають, що в країні немає кому керувати. А у нас все в порядку, усі добре виконують свої завдання», — пояснив кореспондентові «УМ» такі заходи безпеки «регіонал» Володимир Олійник.
Перестрахувалася влада недарма: вже зранку під стіни парламенту почали сходитися учасники Євромайдану, аби вимагати відставки. Для початку — уряду, проте головна мета була глобальнішою. «Ми готові блокувати і уряд, і адміністрацію Президента — головне, щоб це допомогло, й Азарова з Януковичем відправили у Китай назавжди!» — оптимістично  запевнила кореспондента «УМ» львів'янка Ірина Лозов'ягіна.
Усі мітингувальники, кого не спитай, наполягали на тому, що скинути Кабмін Миколи Азарова недостатньо. Єдиний вихід, який влаштує повсталий народ — повне «обнулення» влади й оголошення дострокових президентських і парламентських виборів. Підстав для цього більш ніж достатньо: колапс економіки, брехливі обіцянки підписати Угоду про асоціацію з ЄС, кривавий розгін мирного Євромайдану...
«Майдан «зливають», хочуть «замилити очі» лише відставкою Кабміну! Але ми вимагаємо більшого!» — скандували, писали в соціальних мережах і кричали лідерам опозиції учасники протестів. Люди боялися, що опозиція «провалить усю справу», задовольнившись лише відставкою Азарова й компанії. Проте, як з'ясувалося, дарма. Ніякої відставки так і не відбулося, а опозиція вже вкотре фактично дозволила себе «розвести, як кошенят».


«Не розділяйте долю диктаторів»


 Напередодні, в понеділок, чимало оглядачів і навіть політиків вважали відставку уряду вже вирішеною справою. Розходилися лише в тому, скільки за це буде віддано голосів — 226, 230, 234... «Поінформовані джерела» надихали: звільнити Миколу Яновича і «всю його рать» із посад нібито ще увечері понеділка були готові 20 (за оцінкою Інни Богословської) і «більше» (у цьому був переконаний Давид Жванія) «регіоналів» та ледве не всі позафракційні. Це, зрозуміло, крім фракцій опозиції.
Проте вже вчора зранку стало очевидно, що ці райдужні прогнози, швидше за все, виявляться хибними. Той же Володимир Олійник одразу повідомив «УМ», що за відставку Кабміну фракція «Регіонів» голосувати не збирається.
 Коли засідання відкрилося, з'ясувалося, що жодного з членів Кабміну в урядовій ложі немає. Хоча питання недовіри уряду було головним у порядку денному, а це автоматично означає присутність на засіданні парламенту Прем'єра і міністрів.
Зрозуміло, що таке ігнорування законодавчої влади й законодавства депутатів від опозиції вкрай обурило.
 «Опозиція вимагає повного перезавантаження влади, відставки уряду, Президента і дострокових виборів, — наголосив з трибуни лідер «УДАРу» Віталій Кличко, нагадавши про те, як бійці «Беркута» дубасили учасників мітингу й журналістів. — Жодних висновків із кривавих подій на Майдані ні керівництво уряду, ні Президент не зробили, обмежившись картинним обуренням. Якщо ми зараз проковтнемо це, то доведеться ковтати поліцейські кийки завжди». Боксер-політик наголосив, що повну відповідальність за все, що діється в країні, несе Президент Янукович, і закликав його добровільно подати у відставку й оголосити дострокові вибори. «Не розділяйте долю диктаторів, які назавжди втекли зі своїх країн», — завершив виступ Кличко, натякнувши на те, що гаранту є куди тікати — учора глава держави відбув із візитом до Китаю.
 Лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк, узявши слово, повідомив моторошну новину: нібито в приміщення парламенту за розпорядженням Голови ВР Володимира Рибака в супроводі міліції провели велику групу «тітушків» — «людей спортивного вигляду». «Я такого розпорядження не давав», — трохи розгублено заявив Рибак і оголосив десятихвилинну перерву «для з'ясування обставин».


«Тітушки» з міліцейськими «корочками»


 І з'ясували. Привернувши увагу журналістів та опозиціонерів, «спортивні» хлопці були змушені показати посвідчення... видані Кримським територіальним командуванням Внутрішніх військ МВС. Вони заявили «5-му каналу, що «виконують службове завдання», тож мету свого перебування поблизу будівлі парламенту розголошувати не можуть. А завдання — «завадити провокаціям».
 «Регіонал» Вадим Колесніченко заявив кореспонденту «УМ», що ніяких «тітушок» він не знає, і Партія регіонів провокаціями не займається. На запитання, як у Раду могли потрапити сторонні люди, він заявив: «Я нічого не знаю, я тільки-но з буфету».
 У цей час біля входу до ВР, відділений кордонами бусів і «беркутівців» від багатотисячної опозиційної демонстрації, тривав «регіональний» мітинг «тітушків». Сам носій прізвища, що вже стало загальною назвою, «герой» побиття журналістів 18 травня, Вадим Тітушко, виступав зі сцени як «запрошена зірка». Головне гасло, що лунало зі сцени – «Київ не столиця опозиції, Київ – столиця України». При цьому прихильників ПР вільно пропускали на територію, яка виявилася закритою для всіх, крім нардепів та журналістів. На запитання, як вони відрізняють учасників цього мітингу від усіх інших, працівники міліції не відповідали.
 Тож поки «під куполом» дискутували про відставку уряду, з-за стін лунало: «Комбат, батяня, батяня, комбат, за нами Россия, Москва и Арбат...»
«У всьому винні комуняки!»
 Тим часом «регіонали» в особі Нестора Шуфрича пояснювали з трибуни, чому Азаров і міністри не прийшли в парламент: бо опозиційні мітингувальники заблокували їм прохід із Кабміну. У відповідь на це пояснення опозиція закликала урядовців «пройти підземним ходом, як щурі», а Кличко пообіцяв особисто провести Миколу Яновича до ВР під своїм захистом.
 Утім такі надзвичайні заходи не знадобилися. Після тривалої перерви Кабмін майже в повному складі таки з'явився в сесійній залі. Міністра внутрішніх справ Захарченка, «крові» якого у відповідь на кров невинних «євромайданівців» передусім вимагає опозиція, серед урядовців не було.
 Микола Азаров, узявши слово, під скандування опозиційних депутатів «Від-став-ка!» розповідав про те, як багато робить уряд для порятунку економіки, і які страшні катаклізми чекають країну в разі продовження мітингів і блокування роботи державних установ.
 Свою промову Азаров почав зі слів «сожалєнія» щодо побиття протестувальників і обіцянки в стилі «всіх винних буде покарано».
 При цьому Прем'єр ображено зазначив, що «уряд простягує вам руку, а у відповідь ми зустрічаємо кулак». І фактично пригрозив: раз так, то «у нас достатньо сили вам протистояти — ми спираємося на переважну більшість людей».
 «Від вашої простягнутої руки вже багато людей простягнули ноги», — парирував у відповідь власник найбільшого кулака Віталій Кличко.
 А Арсеній Яценюк завбачливо заявив, що в разі провалу голосування за відставку уряду опозиція вимагатиме указу Президента про відставку уряду і оголошення дострокових виборів, а інакше — заблокує приміщення Верховної Ради.
 Виступ глави Компартії Петра Симоненка фактично розставив крапки над «і»: головний комуніст України заявив, що його партійний загін, безумовно, підтримує відставку злочинного уряду... але голосувати за неї не буде. Бо постанова опозиції йому не до вподоби. От за «правильний» проект постанови, під яким підписалися всі комуністи — безперечно, «проголосуємо одразу».
 «Давайте ваш проект — ми його одностайно підтримаємо!» — під оплески від імені опозиції заявив Яценюк.
 От тільки ніякого проекту КПУ в парламенті зареєстровано не було. Тому спікер Рибак швиденько поставив на голосування той самий «несимпатичний» комуністам проект опозиції. Замість заблокувати трибуну, адже було очевидно, що належної кількості голосів ця постанова не набере, опозиційні фракції дещо розгубилися й почали тиснути на кнопки.
 Результат — 186 голосів «за» усі члени фракцій опозиції, 17 позафракційних та один «регіонал» — Юрій Благодир. А уряд Азарова може спокійно почуватися принаймні до наступної сесії. Якщо, звісно, Президент і справді не видасть указ про його відставку. «У всьому винні комуняки», — заявив з трибуни на майдані Незалежності лідер «Свободи» Олег Тягнибок. Принагідно опозиційні очільники пообіцяли «боротися й надалі» і запевнили, що «мають план дій».

ФРАКЦІЙНЕ ПИТАННЯ

 Обіцянки масового виходу депутатів із фракції «Регіонів» виявилися блефом. На початку вчорашнього засідання Голова ВР зачитав відповідні заяви лише двох «регіоналів» – Інни Богословської та Давида Жванії. І коли до трибуни вийшов «регіонал» Віктор Бондар, який напередодні заявив про можливий вихід із фракції близько 20 членів, у Раді запанувала тиша. Проте не сталося того, на що так очікували опозиціонери.  Пан Бондар лише запропонував не поспішати з відставкою уряду, і ні словом не обмовився про вчорашні заяви.
 Як прокоментувала цю ситуацію «УМ» нардеп від «Батьківщини» Леся Оробець, «учора стовідстоково був телефонний дзвінок від керівництва «Регіонів» і попередження щодо його виходу із фракції. «Регіоналам» є що йому сказати, зважаючи на кримінальну справу, яку можуть пригадати. От він і побоявся».
 У кулуарах Верховної Ради Віктор Бондар дійсно оминав це питання і зазначав лише одне, що йому потрібно тиждень-два для того, щоб прийняти рішення: «Я вчора обговорював це питання з деякими членами Партії регіонів, і ми вирішили «взяти паузу».
 Водночас член фракції «Батьківщина» Роман Забзалюк заявив, що складає мандат народного депутата «через незгоду із ситуацією, що склалася в країні».

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>