Синці, розсічення, побиті ребра, розтрощені камери — такими повернулися в неділю 47 журналістiв iз редакційного завдання. Виконання професійних обов’язків обернулося серйозними травмами для п’ятдесяти представників мас–медіа. Серед них виявилося більше десяти кореспондентів іноземних видань. Усі вони висвітлювали зіткнення демонстрантів iз «Беркутом» під адміністрацією Президента України.
Олександр Заклецький, фотограф–фрілансер, про якого ми писали у вчорашньому номері «УМ», один із небагатьох, хто вирішив відстоювати свої права у суді. Він демонструє величезний синець на передпліччі та надпліччі лівої руки: «У мене в руках було дві фотокамери, я голосно попереджав, що я журналіст. Незважаючи на це, мене відгамселили. Я відчув, що це було цілеспрямоване полювання на журналістів. Із моїх колег першим ділом зривали бейджі, а потім били. Один «беркутівець» коли бив, сказав мені: «Ми тобі, с...ка, покажемо свободу слова!».
За словами пана Олександра, «правоохоронці» розбили йому обидві камери: «У одного об’єктива відбито байонет, не знаю, чи запрацює, треба нести в ремонт, у другого об’єктива погано працює автофокус. На одному фотоапараті відійшла контактна група (вже поремонтував самотужки) та відламана акумуляторна кришка (приліпив на пластирі, апарат ожив, але це порнографія). З другим апаратом (на якому виламали об’єктив) ситуація гірша — він перестав розуміти взагалі «відкруткові» об’єктиви, автофокус працює з глюками та не хоче вмикати підсвітку автофокуса. Можливо ще якісь дрібні проблеми, поки не розібрався. Спалах зібрав на клею та скотчі, на ньому тріщини, працює якось дурнувато, але працює. Зовнішній дифузор розбито вщент».
Фотожурналісту «ЛІГАБізнесІнформ» Олександру Перевознику після жорстокого побиття на голові наклали одинадцять швів. Під час сутички на Банковій на нього напало близько восьми спецназівців. Побиття співробітника змусило керівництво його інформаційного агентства перейти до активних дій.
«Ми зібрали команду професійних юристів і розробили план. Спочатку ідентифікуємо всіх учасників: від керівника до виконавця, здійснимо реконструкцію подій, потім подаватимемо заяви до компетентних органів, у тому числі до Прокуратури, — розповіла на прес–конференції Ольга Чібісова, виконавчий директор ІА «ЛІГА БізнесІнформ». — Утім є проблема, яка полягає в самих журналістах. Ми обдзвонили всіх постраждалих і закликали долучитися, але з 50 журналістів погодилися лише четверо. Більшість не вірить, що можна когось притягнути до відповідальності, хтось перебуває у такому стані, що поки що не готовий вести діалог, кореспонденти іноземних видань керуються внутрішніми корпоративними правилами, тож повинні порадитися з головними офісами».
Судячи з усього, українські й іноземні журналісти шукатимуть справедливості окремими колонами. Вчора постраждалий польський журналіст Павло Пеняжек заявив, що проконсультувався зі своїм юристом і звернувся з проханням розслідувати даний інцидент до українських правоохоронних органів.
«Це хвороба журналістів: коли з ними щось подібне стається, то вони поводяться, як маленькі діти, — зазначив Юрій Луканов, голова Незалежної медіа–профспілки України. — Нічого не хочуть робити, щоб захистити свої права, мовчать. Тож ми самі будемо над цим працювати. У нас із вівторка працює адвокат. Я сподіваюся, що ми назбираємо достатньо матеріалу, щоб відкрити кримінальне провадження».
Щодо покарання для правоохоронців, то, за словами юристів, про нього говорити ще рано, але на усіх відео з місця подій видно, що їм можуть інкримінувати перевищення службових обов’язків, завдання легких тілесних ушкоджень і, найголовніше, перешкоджання професійній діяльності журналістів.
Для того, щоб уберегти колег від агресії надалі, медіа–спілки вирішили допомагати не лише юридично, а й фізично. «Ми разом з Інститутом масової інформації зараз зібрали і закупили респіратори, каски, захисні окуляри і помаранчеві жилети. Надрукували на жилетах «Преса» і будемо видавати журналістам під редакційне посвідчення, — розповіла «УМ» Оксана Винничук, виконавчий секретар Медіа–профспілки. — Кожен жилет матиме свій номер. Таким чином ніхто, по–перше, не зможе замаскуватися під журналіста, по–друге, правоохоронці вже не зможуть сказати, що «нібито» не змогли ідентифікувати журналіста. Отримати жилет можна буде у Медіа–профспілці (вул. Хрещатик, 27–А, офіс 25), Спілці журналістів України (вул. Хрещатик, 27–А) та Інституті масової інформації (Червоноармійська 32–А)».
«Ми не хочемо, щоб ця справа стала політичною, — зазначила Ольга Чібісова. — Не хочемо звести її нанівець. Ми просто хочемо добитися справедливості. І зробити так, щоб в Україні був прецедент вирішення конфлікту журналістів із правоохоронними органами на користь постраждалих».
Поради журналістам від юристів, як поводитися, щоб уникнути нападу:
— не змішуватися з протестувальниками,
— відходити вбік від юрби, яка рухається,
— не носити на одязі революційну атрибутику,
— у разі замаху голосно заявляти про те, що ви — журналіст, показувати камери, фотоапарати і посвідчення.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
