Колонна зала КМДА перетворилася на «готель» для революціонерів. (Юрія САПОЖНІКОВА.)
Будівля КМДА світить розбитими шибками. Їх iзсередини позакладали дошками, картоном і ковдрами, але крізь шпарини видно, як усередині люди в куртках п’ють гарячий чай iз пластикових стаканчиків. Стіни обписані й обвішані плакатами. Біля входу і виходу стоїть по кілька волонтерів–охоронців і міліціонерів. Досередини впускають усіх охочих погрітися і перекусити. Працівники КМДА у синіх комбінезонах згортають червоний килим на сходах, що ведуть до Колонної зали. «Наше начальство наказало, от і знімаємо, щоб не затоптали», — відмахується на моє запитання один із працівників. Учора стало відомо, що повстанці запропонували градоначальнику Олександру Попову та всій КМДА вийти на роботу, але ті «тимчасово відмовилися».
Головна зала перетворилася на польову кухню, хостел і медпункт одночасно. Люди сплять попід стінами на ковдрах, карематах, підклавши рюкзаки під голову або просто на голій підлозі.
Пані Оксана приїхала з Івано–Франківська, їй теж цієї ночі довелося стати гостею міської адміністрації. «Ще з неділі стою на Майдані, познайомилася з киянкою, яка запропонувала мені нічліг, але загубила її номер, тож змушена була ночувати в Адміністрації. Місце було, ковдру дали. Головне, що тепло», — усміхається жінка.
Праворуч стоять столи з медикаментами — цілі ряди зеленки, йоду та перикису водню, куплені на пожертви і принесені киянами. Тут працюють професійні лікарі та волонтери.
«Чергую вже другу добу, — розповідає схриплим голосом хірург–стоматолог Юрій Ковальчук. — За ніч було небагато звернень. Лише хлопець iз переломом пальця. Ми йому наклали шину і відправили у медпункт. Більше роботи було у наших мобільних бригад, особливо на Банковій». За словами лікаря, найбільше Майдан зараз потребує перев’язочного матеріалу, мазей від забоїв, противірусних препаратів та засобів від кашлю.
Поряд із медпунктом — їдальня. Людям видають бутерброди з сиром і ковбасою, солоні огірки, яблука, чай. Вони гріються, куняють, сидячи за довгими столами, або ж розглядають експонати музею подарунків.
На такий самий прихисток перетворився і Будинок профспілок. Там розмістився Штаб національного спротиву. Перш ніж потрапити всередину, доводиться вистояти чималу чергу, вузький прохід пропускає потік лише в один бік. У «Профспілці» тісно, душно, скрізь стоїть запах їжі і людського віддиху. Коло входу стоять столи, де реєструють волонтерів.
«Уже записалися тисячі людей різих професій і віку, — на хвилинку відволікається заклопотана пані Тетяна, вписуючи у бланк контакти охочих. У колонці «вік» — «24», «54» і «73». — Ми заповнюємо списки, їх забирає штаб і потім видзвонює людей у разі потреби: для охорони чи на кухню. Оце стояння під дощем і снігом потребує великої організаторської роботи». Під час розмови її роздирають запитаннями. Кияни нескінченним потоком несуть теплі речі і їжу. «Ми потребуємо зараз шарфів, шапок, рукавиць, дощовиків. А з їжі — сиру, ковбаси, хліба, бажано вже нарізаних, усього, що не вимагає приготування», — додає пані Тетяна.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
