«Незрозумілий» радикуліт може свідчити про... псоріаз»
— Олександре Івановичу, що, на вашу думку, є найбільшою перепоною для своєчасної діагностики і лікування шкірних захворювань ?
— Питання непросте. З одного боку, є певна необізнаність соціуму. А для вчасної діагностики і лікування важливо, щоб людина сама могла зауважити зміни в своєму організмі, проявити занепокоєність, звернутися до лікаря. Тому обізнаність (настороженість) людини стосовно ознак можливої хвороби — дуже важлива. Скажімо, псоріаз — це захворювання шкіри, яке в 10—15% ускладнюється серйозним запальним ураженням суглобів — псоріатичним артритом. А його перші прояви в багатьох випадках важко запідозрити. Це можуть бути болі, відчуття скутості, затиснення в суглобах, незрозумілі «радикуліти», які минають самі собою. Але ігнорування таких симптомів загрожує поширенням ураження суглобів і врешті — інвалідизацією і навіть повною втратою рухомості. Шкіра — найбільший орган людини, який дуже чітко реагує на зміни в організмі.
З іншого боку, не можна говорити, що у нас «все погано». В Україні — одна з найкращих дерматологій у світі з точки зору діагностики та фаховості лікарів. Так, світ ще випереджає нас у впровадженні деяких методик, але якщо ми і їх опануємо, це значно скоротить і діагностику, і лікування. Адже вчасно і правильно поставлений діагноз — одна з головних умов ефективної терапії.
— У світі зростає кількість шкірних захворювань, зокрема псоріазу. Чому?
— На жаль, мушу констатувати, що побільшало випадків захворювання у молодому віці, навіть у зовсім маленьких діточок. Псоріаз — хронічне імунне генетично обумовлене захворювання, яке може проявлятися по–різному. Тяжкість проявів залежить від різних факторів. Недугу можуть спровокувати нервовий стрес, постійне емоційне напруження, гормональні зміни, зловживання алкоголем. Псоріаз вражає не тільки шкіру й суглоби, а й підвищує ризик серцево–судинних захворювань та цукрового діабету.
Найважливіше — «розуміти» недугу і правильно з нею поводитися. При псоріазі клітини шкіри діляться в 5—10 разів швидше, ніж у здорової людини. Необхідно усувати лущення і знімати запалення. Водночас люди мають знати: псоріаз — неінфекційне захворювання, незаразне, воно не передається при контакті — при спільному користуванні одягом, у басейні, перукарні.
Цю хворобу можна контролювати.
— Але вилікувати — ні?
— На сьогодні не відомо жодного випадку, коли псоріаз вдалося повністю подолати. Натомість відомі випадки, коли недуга не проявляється протягом десятків років.
Середньостатистичні дані, на жаль, невтішні: люди із псоріазом живуть на 5 років менше. У більшості випадків причиною стають похідні недуги: інсульти, інфаркти. Але якщо людина відповідально ставиться до свого здоров’я, при перших проявах недуги вчасно її лікує, систематично доглядає за шкірою, вірогідність таких речей набагато менша.
«Медико–просвітницькі акції: лікарі стають освіченіші, пацієнти — уважніші до себе»
— Ваші колеги кажуть, що загалом шкірні хвороби дедалі частіше «обирають» молодих. Із чим це пов’язано, на ваш погляд?
— Насамперед із тим негативним впливом, який дитина отримує ще в материнській утробі. Доведено, що емоційний стан майбутньої мами впливає на психіку малюка. Стреси, нервозність вагітної жінки позначаються на здоров’ї дитини ще на початкових стадіях розвитку. А ще, на жаль, долучаються генетичні чинники.
Чому молодшають недуги? Раніше вважали: людина старіє з віком, поступово слабшають її імунітет та захисні функції організму, відтак проявляються різні захворювання. Однак у сучасної людини і харчування не зовсім адекватне, і догляд за собою, зокрема шкірою, не завжди правильний та систематичний.
Вибираючи засоби догляду за шкірою, важливо звертати увагу на складники — хімічні речовини, які можуть бути протипоказані при тому чи іншому типі шкіри. Великий вплив на здоров’я справляють алергени, яких останнім часом значно побільшало. Тож захисні функції організму слабшають у більш молодому віці.
— Останнім часом в Україні відбуваються різні медико–просвітницькі акції — дні боротьби із псоріазом, меланомою, раком шкіри тощо. Чи є ефект від таких заходів?
— Безумовно. Особливо з точки зору прикладної медицини. Більше людей звертаються до лікарів зі своїми проблемами. Ці заходи піднімають рівень освіти серед лікарів, важливо, що відбуваються вони на міждисциплінарному рівні, чого не було раніше. Скажімо, проблему псоріазу порушуємо спільно з дерматологами, ревматологами, сімейними лікарями, терапевтами. Це дає змогу «виловити» хворобу на найбільш ранніх етапах і правильно призначити лікування. Якщо в хворого псоріаз, йому абсолютно протипоказане системне використання гормональних препаратів, інакше можуть виникнути загострення, які важко лікувати. А якщо ідеться про ревматоїдний артрит, то тут без гормональних препаратів не обійтися. Важливо, щоб дерматолог і ревматолог мали спільні підходи до лікування. Пошук таких підходів відбувається через тематичні конференції, лекції, вироблення спільних методичних рекомендацій — протоколів лікування.
«Людина «лікується» в інтернеті і попутно заражає інших»
— Олександре Івановичу, в Україні щороку реєструють понад 200 тисяч нових випадків інфекцій, що передаються статевим шляхом. При цьому офіційна статистика відображає — у кращому разі — не більше половини реальної кількості випадків. Це так?
— Безумовно, є така проблема. У цій сфері потрібно навести лад. Нині ж статевими інфекціями займаються не тільки дерматовенерологи, а й гінекологи, і урологи, і терапевти, і «досвідчені» лікарі. Тому ситуація вимагає єдиної логістики і роз’яснення, насамперед серед населення. Людина повинна розуміти і знати, що в разі проблеми вона має звернутися в дерматовенерологічну службу, яка багато десятиліть є лідером у лікуванні статевих інфекцій. Дуже небезпечне самолікування. Якісь тривожні симптоми — людина «іде» в інтернет. Начитається там різних порад, прямує в аптеку. Дуже неправильно, на мій погляд, коли ліки продають без рецепта. Людина сама себе «лікує» і часто заганяє хворобу в хронічну стадію, яку потім важко лікувати. А за той час, доки людина думає, що лікується, може заразити інших.
— Як за радянських часів люди боялися звернутися до психіатра, ризикуючи отримати «тавро» на все життя, так і в кабінет дерматовенеролога ішли з острахом — раптом дізнаються інші...
— Думаю, сьогодні це вже не проблема. Рівень соціальної свідомості значно зріс, і ми вже навіть визнаємо, що секс є, і не соромимося про нього говорити. До того ж людина має вибір форм діагностики — у приватному чи державному закладах, в тому числі й анонімно. Якщо людина турбується про своє здоров’я — вона шукатиме вихід.
— Ці недуги іноді називають «курортними». Романтичні знайомства, прагнення нових відчуттів... Які інфекції люди найчастіше привозять додому після такої романтики?
— Інфекцій, що передаються статевим шляхом, близько 30. Звісно, є «лідери». На першому місці за кількістю заражень — вірус герпесу, вірус папіломи людини, хламідіоз. До речі, хламідіоз та мікоплазмоз — так звані приховані інфекції, які можуть роками жити в організмі, людина навіть не здогадуватиметься про це. Я прихильник того, що кожен, хто піклується про своє здоров’я і здоров’я своїх близьких, бодай двічі на рік має пройти обстеження в фахівця. Особливо це стосується молоді, яка є «рушійною силою» українського сексу.
— Насправді, небагато людей знають, що той же герпес передається не тільки через поцілунок, а й статевим шляхом. Чим цей вірус небезпечний?
— Інфекція проявляє себе висипами на губах, на статевих органах, слизових оболонках. Може призвести до безпліддя. Герпес є маркером багатьох супутніх недуг. Скажімо, часто у людей, які не здогадуються, що мають СНІД, одним із перших проявів може бути активний герпес. Він може вражати великі ділянки шкіри. Так само небезпечний вірус папіломи людини, який може проявлятися «банальними» папіломками, бородавками на шкірі, під пахвами. Доведено, що деякі штами цього вірусу викликають дисплазію епітелію шийки матки, що призводить до раку.
«Краще зупинитися, ніж потім шкодувати все життя»
— Які ознаки мають вказати людині, що щось не так? На що вона має звернути увагу?
— Якщо говорити про шкіру — будь–який дискомфорт, зміни мають насторожити. Якщо йдеться про статеву сферу — біль, висипання, виділення мають викликати підозру. Краще перестрахуйтеся, знайдіть час і сходіть до лікаря, щоб потім спокійно спати і бути впевненим — усе гаразд.
— Однак люди — це люди... Іноді піддаються «незапланованим» романтичним поривам. І ось сталося — секс був незахищений, але впевненості, що він був безпечним, немає. Що робити в першу чергу — до того, як людина матиме змогу порадитися з фахівцем?
— Насамперед — помитися звичайним милом, обробити тіло антисептиком (сьогодні аптеки пропонують великий вибір таких засобів). Якщо провести санацію в перші півгодини після сексуального контакту, це значно знизить ризик інфекції. А потім, раптом відчули якісь зміни в здоров’ї, не гаючи часу — до фахівця. Тільки знаючи, який збудник став причиною захворювання, можна призначити адекватне й ефективне лікування.
У кожної людини свій рівень імунітету. Скажімо, з 10 людей, які мали контакт із носієм гонореї, занедужати можуть від 3 до 7. А інші — ні. Концепція ВООЗ називає три умови, при яких людина не може заразитися інфекціями, що передаються статевим шляхом. Перша — це відсутність сексу, друга — секс тільки з однією людиною, у якої ти є єдиним партнером, і третя — секс із презервативом. Найефективнішим методом захисту на сьогодні є презерватив.
— Але все ж є якісь ознаки, які можуть стати сигналом: «Зупинися, з цим партнером щось не так»?
— На жаль, навчити розрізняти ці ознаки дуже важко. До того ж алкоголь часто притупляє пильність. Єдина порада — якщо маєш найменші підозри, сумніви щодо зовнішнього вигляду партнера, запаху, поведінки, краще відмовитися від тісного спілкування. Ніж ризикнути і потім довго про це шкодувати.
ДОСЬЄ «УМ»
Літус Олександр Іванович
46 років
Головний дерматовенеролог Міністерства охорони здоров’я України.
Доктор медичних наук, професор Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Шупика.
Народився у місті Бровари на Київщині.
1990 року закінчив Національний медичний університет ім. О. Богомольця за спеціальністю «Лікувальна справа», 1991–го — інтернатуру за спеціальністю «Дерматовенерологія».
Співзасновник і віце–президент Євро–Азійської асоціації дерматовенерологів. Засновник і голова наукового комітету щорічної науково–практичної конференції «Київські дерматологічні дні».
Засновник ВГО «Українська асоціація псоріазу». Головний редактор медичного журналу «Дерматолог». Ініціатор «Національних днів псоріазу», «Всеукраїнського тижня діагностики раків шкіри».
Громадський діяч. Веде активний спосіб життя. Захоплюється дайвінгом, серфінгом, гірськолижним спортом, рибальством.