Голос революції

«У мене обморожені руки, вуха і губи, та звідси не піду»

— Як ваше здоров’я?

— Закінчилося. У мене немає голосу. А мені ще до ранку говорити. Сьогодні було мінус два, о 02.40 ночі на градус потеплішало. У мене відморожені губи і пальці лівої руки, розбиті ноги. Після попередніх ночей вуха до ранку «відпадали», починають нестерпно свербіти. Я порадила студентам розтирати свої вуха, щоб не було, як у мене, вдягати шапки, перевіряти, чи сусід тепло вдягнений. І щоб на мене не дивилися, що я без шапки. Пожартувала, що хочу гарно виглядати «на камери». Через пару хвилин після цих слів отримала від мами смс: «Вдягни шапку. Богом прошу». Маму треба слухати. Сьогодні я в шапці.

Мій чоловік (продюсер Олександр Ксенофонтов. — Ред.) завжди поруч зі мною. Вчора вночі мусив відлучитися, бо через прикрий випадок потрапив до лікарні. Я переживала, щоб не зламав руку. Але все обійшлося, тільки розтяжка. Тепер ходить із пов’язкою, але з Євромайдану не йде.

— У ЗМІ була інформація, що ви оголосили голодування до 29 листопада, поки не буде підписано угоду про Євроасоціацією. Ще голодуєте?

— Оголошувати голодування малоефективно. Та й виглядає це утопічно, тому що мені треба в режимі нон–стоп стояти зі студентами вночі й зігрівати їх своїм співом. Але перших два дні я дійсно нічого не їла. Просто не було часу. Мені просто на сцену приносять чай iз лимоном — це вся моя їжа. Тепер ще їм мандарини. Головне не голодування, а те, що я на Майдані. Більше ні слова про мене. Тільки про студентів.

— Сьогодні ви авторитет для студентів. Якщо і вони собі візьмуть за приклад голодування, що тоді буде?

— Я цього ніколи не казала і більше не скажу, але в ці дні, коли ми разом танцюємо до сьомої ранку, можна їсти все. Я раджу дівчатам їсти багато хліба з маслом, ковбасою, салом. Можна досхочу їсти тортики, шоколадки, заїдати чорносливом. А ще — вареники, макарони зi смачним соусом, тараньку з гарячим чаєм. І ніхто не поправиться ні на грам. Звичайно, якщо буде з нами на Євромайдані.

«Таке враження, що Євромайдан — це найпопулярніший серіал у світі»

— Позавчора вночі два майдани об’єдналися. Політики з Європейської площі прийшли на студентський Майдан. Як ви ставитеся до цього?

— Це було позавчора. І це вже історія, про яку всі забули. Тут не просто кожен день щось міняється, а щогодини. Ми не можемо звідси піти, бо не знаємо, що сформується без нас: чи цей Майдан хтось інший не займе, чи не поставлять тут «проплачених» людей. Ми просто переживаємо, тому стоїмо і будемо стояти.

Минулої неділі ми були і на майдані Незалежності, де зібралися студенти, змучені класичними мітингами, і на Європейській площі, яка видавалася символом євроінтеграції. Усі ходили туди–сюди між двома форматами. Немає значення, скільки майданів, важлива їхня мета, а вона одна: «Україна — це Європа». Першу ніч ми потусувалися на Європейській, сонце зустрічали на Майдані. Нема кращого світанку, ніж на Майдані!

Потім політики приєдналися до нас. Вони забрали агітацію і прийшли до нас не як лідери, а як прості громадяни. Ні один політик свідомо не прибере свою агітацію. Якщо політик знімає агітацію, він зникає. У нашому випадку це свiдчить про те, що в опозиції є душа. У Кличка є не тільки кулак. Вони зняли прапори, показали, що в цьому плані нормальні політики.

— Яка атмосфера на Євромайдані? Є агресія, властива мітингувальникам?

— Прийшов зранку чоловік і каже, що приїхав на Майдан із села на Західній Україні, щоб зі сцени сказати: «Росіяни, ви наші брати». Де ви таке чули, щоб селянин, який за неньку Україну, закликав: «Росіяни — наші брати». Таке можна почути тільки зранку на Майдані. Людина боялася, щоб Росія не подумала, ніби тут війна між людьми, хотіла донести позитив. У Росії теж є люди, які нас розуміють і підтримують.

— Маєте відгуки про Євромайдан із–за кордону?

— Таке враження, що це найпопулярніший серіал у світі. Тому ми робимо хороший контент, щоб було цікаво дивитися. Світ підтримує Євромайдан. А ми допомагаємо європейським політикам допомогти Україні. Я закликаю всіх дуже стежити за дисципліною. Саме зараз ми, прості люди, формуємо імідж України. За останніми даними, у 20 країнах світу на сьогодні зібралося 46 майданів.

«Євромайдан — не продовження Майдану–2004. Це — початок»

— Можна порівняти Євромайдан і Помаранчеву революцію? Чи є протест у 2013–му продовженням громадського прояву в 2004–му?

— Їх не треба порівнювати. Єдине, що є спільним, — це там був Майдан і тут Майдан. Хай люди мене не засуджують. Але це не продовження. Це початок. Я, як Руслана, була там і тут. І бачу, що немає нічого спільного. Те, що відбувається зараз, абсолютно щось нове. Його можна порівняти хіба що зі студентською революцією на граніті 1990–го.

Євромайдан спровокували «умниє» політики, ті що при владі. Якби вони не спровокували студентів, цього б не було. Протест за природою властивий цьому віку. Якщо на них натиснути, вони відразу повстають. Це потім, коли дорослішають, на все кажуть «о’кей». Але коли ти студент, у тебе якщо добре — то воно добре. Якщо ні — революція.

Мій чоловік Саша, учень Івана Олександровича Вакарчука у Львівському університеті Франка, голодував у 90–ті. За це він був відправлений до війська. Тоді за акції виганяли з вузу. Сьогодні багатьом студентам погрожують сесіями. Але вони, як і ті у 90–х, виходять на Майдан. Студенти — найбільш волелюбна і витривала частина людства.

— Як реагуєте на критику, яку пишуть про вас в інтернеті?

— Мене шугонуло те, що прочитала в інтернеті. У коментарях побачила, що Євромайдан куплений Фірташем. Відчувається заздрість, нерозуміння. Ми стоїмо під чіткими вимогами. Це велика політика. На Євромайдані зібралася розумна, інтелігентна публіка.

Нас звинувачують, що влаштували дискотеку. Те, що ми танцюємо, означає, що не маємо ніяких комплексів і нам просто холодно. Я постійно прошу вмикати енергетичну музику. Інколи здається, якщо зараз не буде грати «Океан Ельзи», чаю на Майдані не вистачить. У нас новий креатив виник. Кожні десять хвилин «паровозиком» бігаємо по Майдану — гарний метод зігрітися.

— Чи є Євромайдан аполітичним, як про нього заявляють студенти?

— «Аполітичність» — трошки некоректний вислів, але він зрозумілий і дуже прийнятний для людей, що стоять на Майдані вже шосту добу. Їх було іноді менше сотні, але вони вистояли.

Я ні до чого їх не закликаю, не веду, не керую. Я одразу приєдналася до них, тому що одразу відчула, що тут моє місце і тут лунають думки, аналогічні моїм. Я хочу лише одного: щоб ці люди не втратили надії і не залишили Майдан Нашої Незалежності — тепер Майдан Наших Надій.

І не просто цього хочу, а й усе, що можу, роблю для цього. Даруйте! Як вмію, як це розумію.

— Чому Україна має бути в Європі?

— Україна повинна бути в Європі. Чому? Щоб просто не бігти з цієї країни, щоб жити тут, зробити Європу тут і відкрити для себе максимальні можливості, от і все. Нікому більше не давати зламати Україну, нікому більше не давати вирішувати долю України за її межами, просто взяти все в свої руки і робити так, як ми хочемо для своїх дітей. Не сьогодні — завтра ми їх народимо, і що ми їм дамо? Обов’язково прийдіть сюди, ви потрібні на Майдані.