Усіх зворушила любов синів до мами — паралімпійської чемпіонки з плавання Наталії Прологаєвої. (УНІАН.)
— Зою, яке з бажань мам найбільше вразило команду проекту?
— Більшість листів, які до нас надходять, починається словами: «Моя мама — найкраща». Якщо спробувати узагальнити бажання, про які нам пишуть, — десь кожна третя мама, особливо старшого віку, мріє про ремонт квартири чи будинку або облаштування літнього майданчика, навіть погреба. Є навіть топ–5 міст, в які хочуть потрапити мами: Париж, Єрусалим, Санкт–Петербург, Тбілісі і Львів. Переважно звертаються у програму діти 20—30–річні, доволі часто — чоловіки. Є листи, які закінчуються словами: «Пише вам Іванко, 7 років». І внизу примітка: допомагала писати хрещена чи тітка, чи бабуся. Для нас важливі й такі зворушливі звернення, в яких читаємо, наприклад: «Мама хоче, щоб я став принцом».
Наша позиція: не виконувати суто фінансові бажання. Хочеться зробити справді якесь диво: посадити маму за штурвал літака, занурити з аквалангом у море, організувати зустріч із кумиром чи подругою дитинства або романтичне побачення з татом, який постійно зайнятий і часто їздить у відрядження. Єдиний раз ми відступили від цього правила і відправили маму, яка роками працює на трьох роботах, на відпочинок до 5–зіркового готельного комплексу на море.
Найбільше здивував, мабуть, лист від чоловіка 45 років, який озвучив три бажання своєї мами, одне з яких — зустрітися з… Прем’єр–міністром Азаровим. Мрії бувають різні.
— Що стає вирішальним для відбору героїв програми?
— Щоб стати однією з двадцяти мам, чиї бажання ми виконуємо в ефірі одного з найрейтинговіших каналів країни, ми повинні побачити в очах її дітей непідробне бажання щиро сказати найдорожчій людині слова вдячності. Ми обираємо історії, в яких жінки найкращі не лише для своїх дітей, а особливі у масштабах країни. Усіх зворушили взаємини у сім’ї паралімпійської чемпіонки з плавання Наталії Прологаєвої , яка потрапила в автокатастрофу, коли дітям було 2 і 4 роки. Мрія синів, яким зараз 10 і 12 років: «Хочемо, щоб мама пограла з нами у футбол». У життєвих реаліях це означає, що діти хочуть, щоб мама встала з інвалідного візка, без якого її не пам’ятають. Не можуть не зворушувати їхні щирі слова: «Любов мами можна порівняти з теплом Сонця» і «Мама схожа на троянду, така ж красива і ніжна». Я більше десяти разів переглядала цю програму (у процесі виробництва і вже в ефірі) і кожен раз плакала, по–новому переживаючи цю історію.
До речі, про Наталію багато розповідей у вітчизняних ЗМІ і російських. Уже після нашої програми плавчиню мали знімати москвичі. Вона сказала, що, мабуть, відмовиться. Бо, за словами Наталії, краще за нас про неї і любов синів ніхто не зніме.
— Упродовж якого часу готується кожна програма? Ефект несподіваності, який бачить глядач, — справжній?
— Кожну програму знімаємо близько тижня. Підготовчий період — кілька тижнів. Одне з основних завдань нашої програми, щоб мами до останнього моменту не запідозрювали, що все, що відбувається, — це здійснення їхніх мрій. Було навіть кілька випадків, коли ми взяли історію у розробку, хтось iз родичів розкрив секрет про здійснення мрії — і ми відмовилися від зйомок.
— Оксано, продакшн OK Media — третя компанія, яка виробляє «Все для мами». Як вас долучили до процесу?
— Не секрет, що проект розробив для телеканалу «Інтер» Юрій Кот, чия команда його і запускала. Не буду говорити про сильні й слабкі сторони перших випусків, бо сама ідея дуже позитивна. Просто важливо було емоційно відчути всі історії.
Телеканал вирішив запросити до співпраці нас. Наші програми почалися з шостого ефіру. Коли надійшла пропозиція терміново «кинутися у бій», ми працювали над проектами для «Нового каналу» і російської «Пятницы». Але команді сподобався формат, відразу обговорили, як його можна робити. Тому погодилися. Уже перший наш епізод «20 років без мами» суттєво підвищив рейтингові показники за цільовою аудиторією — мав прекрасну для ранкового слоту частку 13,4 відсотка. Це означає, що кожен сьомий мешканець України, який увімкнув телевізор у цей час, обрав саме нашу програму. Ми вже випустили 13 епізодів. Усього в цьому сезоні буде 20.
«Все для мами» — проект, який викликає у глядача позитивні переживання. На телебаченні немає добрих і світлих проектів. А ми маємо унікальну можливість сказати в ефірі мамам спасибі. Це дуже правильно. Ми тактовно нагадуємо всім, що треба бути вдячним найдорожчим людям і знаходити час та можливості на здійснення їхніх бажань.
— Як ви для себе позиціонуєте проект «Все для мами»? Чи в усіх програмах про людей розповідаєте тільки достовірні факти?
— Звичайно, всі історії справжні. Я не називала б проект реаліті–шоу. Ми знімаємо цикл документальних історій, у яких є головна лінія — любов дитини до мами. Який сюрприз син чи донька захочуть зробити, на яку суму — це їхнє право. Наша команда допомагає в реалізації. Ми ні для кого не пишемо правил.
— Хто фінансує виконання бажань мам: продакшн, канал–замовник?
— Канал виділяє кошти лише на реалізацію головної мрії героїні. Але загалом це завдання дітей — знайти можливість виконати бажання своїх мам. Скажімо, щоб пошити сукню, можна домовитися з дизайнером. Це питання комунікативності. Ми можемо написати рекомендаційні листи, підтвердити, що сюжет буде в ефірі. Коли ми розповідаємо ідею нашого проекту — в результаті у 95 відсот2ках випадків отримуємо позитивний результат. Доброчинців згадуємо у титрах.
— Оксано, ваша команда не так давно виокремилась у самостійний продакшн iз каналу «1+1». Які плюси і мінуси відчули?
— Ми самостійні вже майже рік. Працювати у великій компанії приємно і добре. Але це варіант — «жити у квартирі з батьками»: діти забезпечені, їх годують, оплачують комуналку. Але коли виростаєш, є бажання жити самостійно, нехай навіть у зйомному малому помешканні. І для творчості дуже важливе відчуття свободи. Ризик вирватися з–під опіки мобілізує. Самостійність дає більше можливостей. Я здобула досвід на «Новому каналі», де пропрацювала 12 років, 4 роки на «Плюсах». Усім вдячна. Але самостійно працювати краще.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
