Життя під зорями

28.11.2013
Життя під зорями

Найулюбленіший музичний інструмент українських революцій — барабани. (Рейтер.)

Те, що шосту добу відбувається на Євромайдані, не просто протест і вимога підписати Асоціацію з ЄС. Це, швидше, революція економістів, філософів, художників, музикантів, громадських діячів. Тут немає політичних гасел, зірок і лідерів. Тут ніхто нікого не критикує, навіть гасло: «Хто не скаче, той москаль» змінили на «Той, хто скаче — за ЄС!»

«Це не шоу — це життя!»

Євромайдан нагадує фестиваль. Цілу ніч до сьомої ранку звучать регі, реп, рок, поп. Найчастіше студенти «замовляють» пісні «Братів Гадюкіних» («Чуваки, всьо чотко», «Файне місто Тернопіль»), «Океан Ельзи» («Вставай»), «Мед Хедс» («Надія є!»), «Тік» («Люби ти Україну»), «Мандрів» («Не спи моя рідна земля»), Марії Бурмаки («МИ йдемо»), «От Вінта» («Дарма я наївся цибулі»), Олександра Положинського та Андрія Підлужного («Не кажучи нікому»), ТНМК («Молодець»). Виявилося, що у нас є пісні, які можна співати «під революцію».

У діджея Євромайдану навіть немає плей–листа. Молодь на флешках приносить пісні й просить прокрутити ту чи іншу, важливо тільки, щоб музика була енергетична і не давала встояти на місці. Невгамовна ведуча Євромайдану Руслана Лижичко, читаючи з планшета негативні коментарі на зразок «вони поховали Майдан», обурюється: «Вони думають, що це дискотека. Це не шоу — це життя. Нам просто холодно, і ми гріємося. Може, люди не розуміють. Приходьте на Майдан і все побачите».

Дуже затребувана музика, під яку можна стрибати. Тому музиканти, які без гонорару та якісного звуку грають по кілька пісень, вибирають революційний та драйвовий репертуар. Як–от «Гайдамаки». Вони щоночі запалюють серця Майдану повстанськими піснями «Гей, Іване, годі спати» та «Загін не помітив втрати бійця». Дівчата з гурту «Фолькнери» співають народних пісень під ритм барабанів. Фома під гітару згадує хіт Помаранчевої революції «Не спи, моя рідна земля». Тарас Компаніченко з «Хореєю Козацькою» нагадують минуле історичними піснями про Мазепу та інших лицарів. Львів’янин Ростислав Хитряк із Німеччини читає реп Revolution Ukraine, який уже встигли охрестити гімном Євромайдану.

Минулого четверга, коли люди вперше вийшли на вулицю, ніхто не думав, що акція протесту стане безстроковою і щодня збиратиме тисячі людей, а отже, ні в кого не було ідей та гасел. Та з кожним днем Євромайдан оживає культурно, виробилися певні традиції. Наприклад, щогодини, коли на головному годиннику, що на Будинку профспілок, вибиває «00.00», Руслана, поклавши руку на серце, починає у мікрофон співати Гімн України. «Це найбільш енергетична пісня України. Вона зігріває і підбадьорює дух», — зізнається студентка Наталя, яка третю ніч проводить на Майдані.

Найбільше революціонерів тішить акція «Обійди сусіда і поцілуй». Молодь активно обіймається, всі без будь–яких застережень цілують одне одного в щоки — як на Великдень. Хлопці виходять на сцену і зізнаються у коханні своїм дівчатам, просять вийти за них заміж. «Майдан, підтримайте мене. Моя дівчина дивиться трансляцію. Покажіть їй, що я хороший хлопець і вартий її», — звертається до побратимів студент–революціонер Олександр.

Удень не так холодно, тому трішки легше. Молодь зі сцени читає вірші Тараса Шевченка, Сергія Жадана або й Каті Бабкіної та інших маловідомих поетів. Інколи на екрані навіть показують кіно про революцію. Але кінопокази не мають великого попиту, тому що екран маленький, його можуть бачити десятки людей, не сотні. Врешті, просто холодно стояти на місці — на градуснику «нуль». Уночі найважче. Але стояти важливо вночі, бо саме тоді прокидаються розташовані в далеких часових поясах Америка та Австралія. Вони дивляться трансляцію в інтернеті й підтримують українську молодь.

Мова гасел

Із першого дня Євромайдан підтримали художники Олександр Ройтбурд, Олекса Манн, Іван Семисюк, Микита Кадан, Андрій Єрмоленко, письменники Андрій Бондар, Павло Коробчук та Світлана Поваляєва. Їм запропонували взяти на себе розробку креативних ідей, художньої ідеології Майдану. «Не треба культових українських гасел–страшилок типу «смерть ворогам» і таке інше. Хай їх волають старі сивочубі козаки в смушкових малахаях і спортивних штанях», — заявив Олекса Манн.

Провівши мозковий штурм, творчі люди запропонували низку гасел: «Рівний хребет неактуальний в труні», «Техно–мінімал проти шансону», «Творчість — це Європа», «За різноманіття. Проти одноманіття», «Упирі мають бути в кінофільмах», «Європа — це твоє право бунтувати», «Не хочу шкодувати», «ЄС — рейв. ТС — треш», «В Європу без лєсоповала», «Угода або накуй!», «ЄС — це сексуально, а ТС — ето сольно», «Хай навіть гопнік стане єврогопніком» та десятки інших. Ці заклики відучора регулярно зачитують зі сцени, молодь активно їх підтримує, піднімаючи кулачки вгору.

Ідея гасел припала до душі і Руслані. Вона на весь Євромайдан оголосила свій номер мобільного телефону і попросила пересилати вірші та слова підтримки. Як співачка отримує есемескою тільки нову «кричалку», вона відразу нею ділиться з Майданом. Наприклад, «Кожному киянину по львів’янину», «Перебори свою лінь заради майбутніх поколінь».

Коли на Євромайдан прийшли політики, історик Володимир В’ятрович, який на пару з Русланою зі сцени підтримує революцію, попередив їх, щоб не було ніякої політичної та партійної риторики. Лідери опозиції зрозуміли настрій та силу студентства, коли з натовпу під час їхніх виступів почали долинати ритмічні вигуки: «Досить!». «Майдан не можна очолити. Можна стати тільки його частиною», — підсумувала Руслана виступи політиків.

Єдині заклики, які сприймаються зі сцени, — це знімати все на відео і виставляти в інтернет. Євромайдан показує потужний приклад використання нових інформаційних технологій в політичному і громадському житті країни. Хештег #Євромайдан став відправною точкою для комунікації протестуючих по всій країні. «Зніміть себе на Євромайдані, ваші діти і правнуки будуть вами гордитися», — закликають журналісти сайту громадського інтернет–телебачення «Спільнобачення», яке цілодобово веде трансляцію з Майдану.

ОЦІНКИ

«Це час прямого впливу на історію»

Оксана Забужко, письменниця:

— Євромайдан зараз — єдиний інструмент, яким Україна може змінити розстановку сил у трикутнику, де наразі тільки одна сторона — Кремль — на 100% твердо впевнена в тому, чого хоче, і «за ценой не постоит». Інструмент тиску не тільки на Януковича, а й на ЄС. Що не вдалося Коксу і Кваснєвському — те під силу сот­ням тисяч українців, якщо вони в ці дні продемонструють світові політичну волю українського суспільства. На жаль, поки що, за браком притомного політичного класу, ми можемо вигравати лише «масою». Це час прямого втручання, прямого впливу на хід історії.

 

Поламати проект «упирятник»

Олекса Манн, художник:

— Єдина проблема бунтів в Україні — вони зашкарублі, як мозоль на нозі у селянина з серця Великої підкови Черкащини. Що ніхто з адекватних молодих людей не хоче себе з цим пов’язувати. І правильно роблять. Бичаче обличчя завжди відлякує. Але у нас трохи інші обличчя. Приїхало багато свіжих і приємних облич, що не може не тішити. Я спілкувався з декількома нашими «політиками» і зробив висновок про повну неспроможність щось робити, відсутність стратегії і організаційний онанізм. І відсутність ідей. Виявляється, що художники, саме нашої грядки, організованіші в сотні разів. Коли кажуть, що зараз немає нікого в альтернативу всьому цьому упирятнику, я згодний. Але вулиця сама винесе людей, що зможуть скласти альтернативу. Так завжди бувало. Відбувається вибір, фактично війна цивілізації, яку представляє європейський вибір, з абсолютно безперспективним Мордором. Системи з антисистемою. Свободи з рабством. Є всі шанси поламати проект «упирятник» і відвоювати своє майбутнє.

 

«Вибір між Росією та ЄС — це як вибір між морозивом та лайном»

Лесь Подерв’янський, художник, письменник:

— Кажуть, що є вибір: туди чи сюди. Ніби є перша причина, друга і навіть третя... Я впевнений, що ніяких причин немає, і вибору теж немає, тому що коли у вас в одній руці морозиво, а в іншій — гівно, то ви все одно виберете морозиво. Ви знаєте, що морозиво набагато небезпечніше: воно холодне, від нього може бути ангіна, воно солодке, від нього може бути діабет. Але це все одно морозиво, а не гівно. У нас немає вибору, ми повинні бути в Європі. Треба усвідомлювати, що Росія — абсолютно ворожа Україні країна.

 

«Твоя віра — це і є твоя мотивація!»

Святослав Вакарчук, соліст гурту «Океан Ельзи»:

— Я прийду на Євромайдан. Як звичайна людина. Без політики. Без трибуни. Прийду, бо не можу не прийти. Своєю присутністю на Євромайдані люди дають один одному таку впевненість, якої не дасть їм жоден лідер! Спільні цінності! Це і є Європа! Студенти часто стають рушійною силою змін. Не зіпсовані стереотипами. Живуть не минулим, а майбутнім. А головне, вони щирі! Віриш, що Україна — це європейська держава — приходь на Євромайдан! Мотивація? Твоя віра — це і є твоя мотивація!

 

ПРИКРИЙ МОМЕНТ

На Помаранчевій революції Олег Скрипка був хедлайнером кожної ночі. На Євромайдані про нього ні слуху, ні духу. Зараз співак виступає з гастролями по Україні. Прикро, що навіть пісні ВВ, які й мертвого можуть iз могили підняти, на Майдані не включають. Так склалося, що Скрипка кілька років тому знайшов спільну мову з головою КМДА Олександром Поповим — щоб мати можливість проводити фестивалі «Країна мрій» та «Рок–Січ». А як відомо, Попов не поділяє погляди революціонерів і намагається їх витіснити з Майдану новорічною ялинкою, ковзанкою та різдвяними ятками. Шкода, що політика виявилася сильнішою за Скрипку.

 

ДІЮЧІ ОСОБИ

Гімн Євромайдану зачарував світ

Ростислав Хитряк, Німеччина (сценічне псевдо Artisto),
автор пісні Revolution Ukraine:

— Як тільки почув, що в Україні люди виходять на вулиці, — сів на літак і минулої п’ятниці вже був у Києві. Я тут нікого не знав. На майдані познайомився з дівчатами, які пригостили чаєм і бутербродом...

Коли приїжджаю в Україну, спілкуюся з бабусями, які продають петрушку на вулиці, з провідниками у потязі. Я знаю, які ми маємо великі проблеми. Нема нормального життя, нема нормальної пенсії. Я думав над цим усім і написав гімн Revolution Ukraine. Це моя перша пісня. У мене немає музичної освіти, я не вмію співати. Я просто щиро хотів, щоб ці думки, бажання, мрії популяризувалися. Коли думки відпускаються в космос, вони мають можливість реалізуватися. Багато людей думає, що в нас нічого неможливо. Важливо розуміти, що все можливо. Ті, хто стоять на Майдані, в це вірять. І я в це вірю. Це дає мені силу п’яту ніч уже не спати. Я не знаю, де буду ночувати, хто мене прихистить сьогодні. Я сплю по кілька годин, мало їм, за п’ять днів схуд на п’ять кілограмiв, але не скаржуся, я щасливий.

Навколо пісні об’єдналися тисячі людей. Мені пишуть зі всього світу. Revolution Ukraine всіх зачарувала. Те, що ми бачимо на Євромайдані, — це революція свідомості, революція любові до України.

Над піснею працював півроку, записав її разом iз Дженніфер Тілезі з Італії, Жанною Альцановою з Казахстану і дітками священика з Дюссельдорфа Соломією, Миколою та Маркіяном.

Зараз на Євромайдані ми робимо новий кліп. Ми збирали відео, які знімали люди, і почали його монтувати. Коли я записував Revolution Ukraine , з мене сміялися, мовляв, що я хочу змінити одною піснею? Я кажу, що все можна змінити, Україну можна зробити іншою. І я в це вірю.

 

 

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>