Короткий курс історії України:

Наразі є багато нарікань на якість підручників із історії України та на книжки з цієї тематики загалом. Можливо, такі претензії небезпідставні, бо історію України, потрібно вчити не з бромом, а за книжками справжніх патріотів. Саме вони висвітлюють найпотаємніші закутки історії, котрі приховувати різноманітні загарбники.

Багато людей пробували себе на ниві популярної історії України. Декому бракувало визнання колег, дехто залишився без уваги читача. «Історія України–Русі» Миколи Аркаса, видана 1908 року й жорстко цензурована царатом, швидко розійшлася нечуваним тоді для української книжки накладом у сім тисяч примірників. Водночас класик української історії М.Грушевський, який поставився до цього видання скептично, за весь час існування «Просвіти» зміг продати аж п’ять примірників власних «Очерков истории украинского народа».

У чому ж секрет читацького успіху М.Аркаса? Таємниці жодної. Це книга для власного сина. Текст написано просто, зрозуміло для дитини, з якої потрібно виховати українського патріота: «Книжка отся написана ані для слави, ані для чести, а вже найменьше для зарібку, жерелом єї — охота навчити сина, що діялося на рідній землі». А оскільки Микола Миколайович готував книгу для сина і водночас для мільйонів інших дітей, нащадків давніх козацьких родів, покріпачених, зденаціоналізованих російським царатом за два століття окупації, — цензура різала видання з особливим завзяттям.

Задум виховати сина українським патріотом–націоналістом, на перший позір, незвичний — адже сам М.Аркас народився 26 грудня 1852 року (7.01.1853 н. ст.) у родині етнічного грека, адмірала Чорноморського флоту Росії Миколи Андрійовича Аркаса. Щоправда, його матір — Софія Петрівна — походила з давнього козацького роду Богдановичів. Вона мала неабиякий вплив на сина й виховала у нього любов до української мови, музики, звичаїв. Тож у дитинстві й юності, які пройшли на Миколаївщині, Микола Миколайович виглядав як справжній українець: вишита сорочка й солом’яний бриль улітку або смушкова шапка і свитка взимку.

Книга зробила свою справу: син М.Аркаса — Микола Миколайович Аркас (молодший), який у першій половині 1906 року був особистим ад’ютантом генерала Гродекова, командувача російських військ на Далекому Сході, — під час Першої національно–визвольної революції вірно служив Батьківщині в різних частинах і закінчив службу командиром полку Дієвої армії Української Народної Республіки. Славетні рядки Великого Кобзаря: «За що ж боролись ми з ляхами / За що ми різались з ордами? / За що скородили списами / Московські ребра?» — М.Аркас записав у серці сина, а той закарбовував їх шаблею в тіла окупантів.

Друге, нецензуроване видання, підготовлене й видане за межами Російської імперії, впорядковувалося вже по тому, як Микола Аркас відійшов у вічність 1909 року. Воно побачило світу в Кракові 1912 року. Готував книгу редактор 1–го видання — вже важко хворий на сухоти письменник Василь Доманицький, який лікувався у Закопаному. Побажання й зауваження автора доносила до редактора Ольга Аркасова. По смерті В.Доманицького (1910) завершили працю Богдан Лепкий і В’ячеслав Липинський. Доля не зглянулася над готовою книгою, котра потрапила до Львова: більшу частину накладу спалили російські війська у 1914 році, по тому пам’ять про неї стирала совєтська влада. Примірник видання зберігся у Центральній науковій бібліотеці ім. В.Вернадського, де його відшукав український патріот Степан Нагірний, і пізніше не лише переконав Романа Коваля зробити репринтне перевидання 2–го (позацензурного) випуску «Історії України–Русі» (К.: Історичний клуб «Холодний Яр»; Кам’янець–Подільський: Медобори), а й дав на видання спонсорську допомогу в сумі 12 000 грн.

Таких відомих, а часом і незнаних патріотів, як згаданий С.Нагірний, в Україні вдосталь. Варто лише поглянути ювілейну, 50–ту, книгу Романа Коваля «Сто облич Самостійної України» (К.: Історичний клуб «Холодний Яр»; Український пріоритет). Як зазначив на презентації Василь Шкляр: «50 книг накував нам Коваль!.. З непам’яті забуття скільки вихопив забутих імен справжніх героїв!». Дійсно, Р. Коваль подібно М.Аркасові пробуджує приспані національні почуття, відкриває забуту історію, забетоновану, загнану в підземелля.

Нова книга Р. Коваля про людей, які творили Українську державу в роки Другої світової війни та в 1989—2013 роках: про членів ОУН, вояків і командирів УПА, старшин дивізії «Галичина», письменників, кобзарів, художників, скульпторів, акторів, лікарів, редакторів, істориків, краєзнавців, науковців, журналістів, інженерів–винахідників, педагогів, екологів, фольклористів, етнопсихологів, народних депутатів України, дипломатів, нащадків борців за волю України. Читач книги дізнається про імена та долі легендарних учасників збройної боротьби проти російських окупантів, в’язнів російських тюрем та інших визначних українських особистостей.

Читайте, не пожалкуєте!