Упродовж багатьох років у переддень роковин Голодомору маємо змогу прочитати і почути чимало страшних розповідей очевидців: як у 1933–му вимирали цілими родинами, як трупи скидали до спільних ям, часом вкидаючи туди ще живих, як учителі в класах випитували в дітей, де батьки ховають зерно, як «бригада» — кілька неголених, зате ситих дядьків — нагонила страх на все знесиліле й пухле від голоду село.