Долю країни не відкладають на потім

Велика політична амбіція, про яку Україна та ЄС заявили 2008 року під час саміту в Парижі, перетворюється на реальний шанс для України позбутися пострадянського політичного та економічного спадку, історичного тягаря «радянської республіки» та вийти на визначений курс системних реформ і демократизації, — вiдзначає у своїй заявi Президент 2005—2010 рокiв Вiктор Ющенко. — Задекларований у законодавстві принцип зовнішньої політики — забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір із метою набуття членства в Європейському Союзі — міг стати політичною практикою уже, по суті, сьогоднішнього дня. Це алгоритм перетворення України на демократичну, економічно розвинену, правову незалежну державу, це логічний механізм подолання численних проблем, на які зараз нам вказує європейська сторона. Будь–який інший шлях виводить їх з площини потенційного вирішення. Це стосується і справи Тимошенко.

Утiм за два тижні до саміту ми бачимо тривожні ознаки зміни напрямку руху, що відбуваються під жорстким тиском третьої сторони. Ми бачимо знайомий арсенал торговельних, газових, інформаційних воєн та непрозорі дипломатичні спроби заблокувати європейську політику українського керівництва, зауважує Вiктор Ющенко.

Найбільші скептики мали можливість побачити: ціль такого тиску — зрив Угоди про асоціацію. Політика північного сусіда має дуже чітку мотивацію — Україну вписано до всіх проектів відновлення СРСР як ключовий компонент. Це питання національної ідентичності Росії, новітній варіант якої засновується на тоталітарному минулому радянської імперії. У цьому полягає небезпечна відмінність Росії від Євросоюзу, де панує глобальна недооцінка геополітичного значення України. Понад два десятиліття Україна перебувала у невизначеному стані багатовекторності. Але часу на вибір вектора руху більше немає. Зрив підписання угоди означатиме автоматичне входження до псевдоекономічних проектів на зразок Митного Союзу, при цьому стиль російської політики не зміниться — він радикалізується, переконаний лiдер «Нашої України».

Уже 30 листопада Україну поглине прокремлівський союз. Українська державна незалежність буде редукована до повноважень автономного округу Російської Федерації, про жодну зовнішню політику в національних інтересах не йтиметься. Україна більше не матиме права говорити з Європою.

Переконаний, бачення Європи ­завтрашнього дня без України неможливе. Я хочу, щоб Європа почула мої політичні аргументи і вступила в боротьбу за Україну сьогодні. Бо ця боротьба не лише геополітична, вона ще й ідеологічна, — вважає Вiктор Ющенко. — Якщо Україну поглине жахлива суміш євразійства, російського імперства, радикалізованого московського православ’я та підчищеної радянської міфології, наскільки це послабить політичні аргументи Європи на користь демократії і стабільності? Хто матиме сміливість дати чесний прогноз про те, що відбуватиметься вздовж сьогоднішнього східного кордону країн Євросоюзу, якщо його не буде розширено? Європа, уже без «залізної завіси», об’єктивно розділена двома типами політики — демократичної з Брюсселя та євразійської з Москви. Україна — найбільша за територією європейська держава. Чи можна недооцінювати зміни, які принесе її остаточне включення до однієї чи іншої сфери впливу? Чи варто встановлювати додаткові умови для укладання Угоди про асоціацію і спокійно говорити про перенесення цього шансу. Таке рішення стане його остаточною втратою. Я хочу почути відповідь, чи потрібна Європі Україна? Бо вона — як демократична самостійна держава чи як авторитарне вторинне державне утворення — багато в чому визначить її обличчя.

Я закликаю відділити будь–які ірраціональні аргументи, емоції, внутрішньополітичні суперечності, уникнути арифметичного підходу при оцінці виконання вимог для підписання документа. Я закликаю європейську спільноту адекватно оцінити дії російської сторони як неприпустимі щодо незалежної сусідньої держави, якій було надано міжнародні гарантії дотримання її безпеки. Я закликаю ухвалити історичне рішення 29 листопада, ясно даючи звіт у тому, що таким чином буде враховано віковічні прагнення українського народу повернутися до європейського дому, численні трагічні сторінки української історії, коли тоталітарні режими знищували нашу незалежність, геополітичні наслідки для цілого континенту від розширення демократичних цінностей на схід від кордону Європейського Союзу. Питання Асоціації — це питання національної незалежності України. Українці вже продемонстрували зрілість і знання своєї історії, аби більше не грати у фарсі її трагічних повторів.

Угода з Україною — це не просто черговий крок інтеграційної політики Євросоюзу. Це інструмент закріплення довгострокових геополітичних змін, поширення зони демократії та стабільності, відновлення історичної справедливості щодо України як незалежної держави в Європі, наголошує Вiктор Ющенко.