«Вопіющі» 26 років

20.11.2013
«Вопіющі» 26 років

Скрипка на концерті в Кіровограді.

Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. У жовтні 2013–го музиканти відсвяткували 26–й день народження із музикою та новим альбомом. Це справді подарунок мільйонам шанувальників, адже нового матеріалу «Воплі» не випускали більше семи років. Платiвка «Чудовий світ» мала офіційний реліз 18 жовтня. Відтоді Олег Скрипка та Ко мандрують теренами України, презентуючи новий альбом, спілкуючись із публікою запальними хітами.

Особливість теперішнього туру «ВВ» — його звук, який фронтмен назвав особисто вигаданим терміном «симфо–рок». «Симфо — це симфонічне звучання. Особливо ви почуєте його в першій пісні програми. А панк лишився, безумовно, в старих піснях», — уточнює Скрипка. Так, за словами учасників гурту, вони створили таку собі творчу лабораторію: окрім основного складу «Воплів», у програмі задіяно сім музикантів, які тепер йменуються як Оркестр «ВВ». «Рок–н–рол переходить до класичного стилю музики, набуває форми академічності.  Він залежить також від віку виконавця. З підлітків ми переросли в дорослих мужів, а вони подають уже речі більш солідні, послідовні і розлогі», — висловлюється на цей рахунок фронтмен гурту. «Ми створюємо нові пісні за допомогою музичних інструментів: скрипки, альта, ситара. Не просто адаптуємо старі пісні в новому звучанні. Програма створювалася з оркестром, нам нічого не залишилося, як узяти його в тур iз собою», — додає колега та гітарист «ВВ» Євген Рогачевський.

Навіть для впізнаваних хітів («Весна», «День народження», «Танці») «Воплі» знаходять нові музичні рішення, і, зокрема, у турі вони подекуди звучать у новому аранжуванні. «Звісно, публіці подобаються старі хіти, але якщо ти не розвиваєшся, ти трішечки деградуєш як сценічний артист», — пояснює Олег Скрипка.

Втечею від деградації та замусолювання старих речей і став новий матеріал, який, як зазначили учасники гурту, народжувався неквапливо, а отже, програма вийшла ретельно зробленою. Водночас «Чарівний світ» не цілком «свіжак»: такі треки, як «Ладо», «Чіо–чіо–сан» та «Відпустка», вже виходили на синглах та максі–синглах.

Новий альбом — квінтесенція «ВВ». Солідність, про яку говорить фронтмен, описуючи теперішній музичний нахил гурту, на диску відчутна — панківське буйство цим «Відоплясовим» досі властиве (запальний гітарний «Чарівний світ», або ж «Понеділок»), однак «благородна сивина» вже починає торкати музику «ВВ» — виважені, здається, ювелірної роботи треки «Талаай», «Чіо–чіо–сан». Не забули «Воплі» і про «етно–фішку», якою так вміло послуговуються, а колись давно інтегрували її у сучасну українську рок–сцену. Переспіваний «Щедрик» з упізнаваним речитативом Скрипки також уже знайомий слухачам, однак дуже вдало вписаний у концепцію альбому. «Січові стрільці», «Дібровонька» вочевидь розраховані на колективне підспівування, а між тим пластинка розбавлена м’яким голосом фронтмена, котрий читає ліричні рядки перед кількома треками (прихильники ВВ знають, що такими речитативами Олег бавиться і на концертах).

«Воплі Відоплясова», без сумніву, наразі найвідоміший український гурт у світі. За рік вони дають близько 200 концертів. Всеукраїнський тур iз «Чарівним світом» уже торкнувся своїми драйвовими концертами 14 міст країни. На черзі — столиця. 22 листопада музиканти дають концерт у київській «Стереоплазі». Заповітна перепустка на зустріч iз «Відополясовими» — від 150 до 600 грн. А далі у розкладі гурту — Львів, Луцьк, Ужгород, Івано–Франківськ i Чернівці.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • Легкість життя в імпровізації

    24—26 листопада на батьківщині поета Богдана–Ігоря Антонича, у лемківському селі Новиця, що розташоване у Малопольському воєводстві Польщі, стартує тринадцятий українсько–польський джазовий фестиваль Jazz Bez. У сільському Будинку культури Новиці в оточенні митців, журналістів та селян виступить японська формація JIKU55 і відомий польський проект GRAAL, який змішуватиме джаз із балканськими ритмами. >>