Вантажте вугілля бочками,

      Якщо подивитися на пропагандистську активність луганських можновладців, усі вони горою (чи, зважаючи на специфіку регіону, — териконами) стоять за нинішнього Прем'єра. А крім того, вони аж до грубого порушення законодавства рекламують батьківську турботу Віктора Федоровича про Луганщину і, насамперед про її вугільну промисловість. Особливе захоплення у них начебто викликають підсумки наради у вугільній «столиці» краю — Ровеньках (тут працює найуспішніше об'єднання «Ровенькиантрацит»). Але поїхав «єдиний» та «найуспішніший», а по його слідах з'явилася знімальна група державного обласного телебачення. І що вона там побачила?

      Просто неба лежать навіть не гори, а цілі гірські хребти антрациту. Їх загортають бульдозерами, аби підвезти й висипати нові партії. Але «чорне золото» — продукт особливий. Його ціна суттєво залежить ще й від того, складається купа з великих чи малих фракцій. Чим вона більша, тим дорожча. Склалася навіть своєрідна класифікація: «зернятко», «горішок» тощо. Уявіть собі, що станеться з тим «горішком», якщо його періодично уминати бульдозером. Там і «зернятка» не залишиться... Це ж не щебінь.

      На кінець минулого тижня в цих «гімалаях» накопичилося вже 300 тисяч тонн антрациту вартістю приблизно в 40 мільйонів гривень. Причина вже втратила первинну свіжість сенсації і вже набуває ознак банальності: нестача вагонів. Однак поки що шахти не припиняють роботу — в них ще достатньо порожніх майданчиків у навколишніх степах. Гірше збагачувальним фабрикам.  Центральна збагачувальна фабрика (ЦЗФ) «Комендантська» замість 24-х працює по 3-4 години на добу. Вона не може дозволити собі такої розкоші, як вивалювати очищене вугілля просто на грунт. Директор «Комендантської» Віктор Томілін повідомив, що за останню добу (з 8-ї ранку до 8-ї ранку наступного дня) залізниця подала 111 вагонів, з яких під навантаження придатні трохи більше сорока. Вагони нема кому ремонтувати. Наявні сили підлеглих міністра транспорту Георгія Кірпи чи то кинуто на будівництво першого українського автобану (який він має стосунок до залізниці?), чи то на партійне будівництво.

      Можна було б припустити, що такий сюжет випадково потрапив на обласні телеекрани: журналіст зняв, цензура не виявила належної пильності. Але, по-перше, хто б його пустив таке знімати; та й директор ЦЗФ тричі подумав би, чи говорити крамольні слова на камеру. А по-друге, ведуча (людина перевірена)  після цього сюжету повідомила, що уряд, за пропозицією міністра транспорту Георгія Кірпи, днями прийняв рішення про підвищення тарифів на залізничні перевезення. Підвищення істотне — від 25,5 відсотка (на експортовані темні нафтопродукти) до 96 відсотків (на експортовану руду та залізорудний концентрат). Зокрема, плату за користування вагонами та контейнерами для вугільників підвищено на 30 відсотків.

      Чи купуватиме після цього Укрзалізниця більше нових вагонів або капітально ремонтуватиме старі — це ще велике питання з огляду на потреби поточної кампанії з  виборів Президента. Як і те, чи вплине на міністра сюжет провінційного телеканалу.