Лист «містить умисне фальшування фактів», переконані в Інституті. Зокрема, у такому: «...перший опонент дисертантки Апанович професор М. Ткачук. Хоча у відповідних Положеннях і сказано, що член ради не має права бути опонентом на «своїй» раді, але хто там буде до цього придивлятися — все ж «схвачено». У відповіді Інституту повідомляють, що відповідно до п.17 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. №567, передбачено право опонування дисертації у спеціалізованій вченій раді, членом якої є потенційний офіційний науковий опонент: «Для розгляду кандидатської дисертації призначаються два офіційні опоненти, з яких один — доктор наук, а другий — доктор або кандидат наук, причому тільки один iз них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи співробітником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду».
Не відповідає дійсності, зазначають в Інституті, й згадка про те, що «директор Інституту філології Г. Семенюк, він же й голова спецради, на якій захищається дисертантка, повідомляє: «молодий» науковець ніякий не комендант, а викладач на якихось приватних курсах». Дисертаційна справа М. Апанович, наголошується в листі Інституту, містить усю об’єктивну інформацію про здобувача із зазначенням її офіційної посади — «завідувач гуртожитку №18 Київського національного університету імені Тараса Шевченка».
«На кафедрі цю дисертантку ніхто ніколи не бачив» — це твердження, вважають в Інституті, також є абсурдним. Позаяк М.Апанович, котра, окрім того, з 1978 року навчалась на підготовчому відділенні Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка, а по закінченні стала студенткою філологічного факультету (що на його базі створено Інститут філології), який закінчила в 1985 році, була прикріплена до кафедри новітньої української літератури з метою підготовки і захисту кандидатської дисертації спочатку терміном на 5 років з 01.11.2004 р. по 01.11.2009 р., (наказ №599–34 від 01.11.2004 р.), потім — строком на 6 місяців з 01.02.2013 р. (наказ №51–34 від 05.02.2013 р.) і відрахована з 27.06.2013 р. у зв’язку із захистом (наказ №429–34 від 19.07.2013 р.). Дисертацію М. Апанович також було обговорено на засіданні кафедри новітньої української літератури Інституту філології 19 лютого 2013 року в присутності її професорсько–викладацького складу.
Як ідеться в поясненні Інституту, автор листа видає за корупційну схему публікування наукових праць пошукувача наукового ступеня у фахових збірниках установ, де працюють голова ради і опонент, хоча у жодних чинних нормах таке право не заперечується. Більше того, обізнаність із науковою продукцією дисертанта, суголосність проблематики наукового пошуку є бажаною при призначенні офіційних наукових опонентів, на відміну від співавторів опублікованих праць здобувача (п.17 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. №567).
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
