«Деякі росіяни нам заздрять, бо не володіють українською»

14.11.2013
«Деякі росіяни нам заздрять, бо не володіють українською»

Козацька «Матриця».

Шістнадцятирічний школяр із Дніпропетровська Антон Кістол став популярним несподівано. Почалося з того, що Антон створив у відомій соціальній мережі «ВКонтактє» паблік «Козацький цитатник», де почав викладати пародії на популярні кінофільми та телесеріали, приміром, «Зоряні війни» чи «Секретні матеріали», у козацькому стилі. Це викликало настільки шалений інтерес, на який і сам новатор навряд чи сподівався.

«Заклики до спілкування державною мовою прямим текстом є нудними й неефективними»

Як пояснює Антон, пародійні пабліки–цитатники — це окреме сімейство пабліків у мережі «ВКонтактє». Хтось відомих інтернет–персонажів перетворює на піратів, хтось — на римських полководців. Антон же поставив за мету за допомогою такого жарту залучати російськомовних українців до використання української мови у житті. Хід виявився вдалим — кількість відвідувань Антонової сторінки буквально за місяць сягнула 15 тисяч.

Як зізнається Антон, поштовхом для цього експерименту стало захоплення історією та літературою. Отримані в цих сферах знання почав приміряти до української ситуації. «Наприклад, коли Чехія отримала незалежність у 1919 році, лише 25 відсотків спілкувалися чеською мовою, а решта — німецькою. Але вже у 1935–му цей показник кардинально змінився, що пов’язано зі зростанням національної самосвідомості. Отож нинішня ситуація з українською мовою в Україні не настільки критична, як колись у Чехії з чеською», — резюмує школяр.

Мама Антона з приводу такої «українізації» сина не приховує свого здивування, бо, мовляв, у їхній родині завжди спілкувалися тільки російською. А от сам хлопець, який навчається у Дніпропетровській загальноосвітній середній школі №20, україномовній, каже, що на сьогодні в побуті розмовляє наполовину російською — наполовину українською. Бо ще не з усіма вдається повністю перейти на державну мову.

Школяр щиро дивується з того, що саме їхній паблік став настільки відомим і популярним. У саму ідею «українізації» Голлівуду вкладає свій зміст і бачення. «Почнемо з того, що заклики до спілкування державною мовою, так би мовити, прямим текстом є дуже нудними і, природно, неефективними, — пояснює він. — Популяризацію слід здійснювати так, щоб людина, не напружуючи своєї свідомості, починала відчувати себе українцем. Наприклад, подивиться якийсь школяр із Донецька наш паблік і замислиться, що навіть американець Дізель може спілкуватися українською, а він — ні».

Головним результатом своїх старань Антон називає те, що вони стають усе популярнішими, хоча «Козацький цитатник» запустили лише у вересні. За короткий проміжок часу Антон та його однодумці зібрали близько двох тисяч гривень від своїх передплатників. А це для початку не так уже й мало. Причому гроші надсилають навіть зі Сполучених Штатів Америки та Росії. Більшість відгуків — позитивні. «Коли ж наштовхуємося на прояви русофобії чи шовінізму, то відповідаємо цитатою Ореста Лютого, українізатора, який також мене надихає: «Ми проти москалів і хохлів, ми за росіян і українців», — зазначає Антон.

Більше того, додає хлопець, коли їхні роботи потрапляли на пабліки з мільйонною аудиторією, деяких росіян навіть дратувало те, що не можуть прочитати зміст їхнього поста. Тому вони, мовляв, і заздрять тим людям, які володіють українською.

Мрія — «КозацькеФМ»

Нині юні ентузіасти зосередилися на роботі над повномасштабним перекладом фільму «Карти, гроші, два стволи» (в «Козацькому цитатнику» як «Карти, злоті, два пістоля»), а також планують запустити «найчубатіше» інтернет–радіо «КозацькеФМ».

У майбутньому Антон планує зайнятися політикою або чимось, із нею пов’язаним. Тим часом його вже запросила Києво–Могилянська академія — навчатися на кафедрі політології. Але ким би хлопець не став, своїх патріотичних ідей він уже не відцурається: «Я переконаний, що зможу зробити свій внесок у відродження української нації та державності».

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>