Мистецтво для багатих і не тільки

Мистецтво на кожен гаманець: від 600 гривень до 200 000 y.о.

Організатори запевняли, що намагалися уникнути комерції, не пішли на повідку публіки і створювали виставку мистецтва, де кожен проект має свою оригінальну думку та ідеологію, про які важливо дізнатися з опису. Бачити роботи замало, запевнив куратор Олександр Соловйов.

До речі, влітку після скандалу із замальованою роботою «Коліївщина. Страшний суд» Володимира Кузнєцова Соловйов написав заяву. Гендиректор «Мистецького арсеналу» Наталія Заболотна її підписала, проте одного з кращих знавців сучасного мистецтва зі своєї команди не відпустила. Соловйов, ніби нічого й не відбувалося, досі виконує майже ті самі функції. А от із молодими художниками з групи Р.Е.П (Лада Наконечна, Олеся Хоменко, Микита Кадан), в яку входив також Кузнєцов, Заболотна так і не налагодила комунікації, що стало помітним на відкритті форуму. Гостей було вкрай мало. Художники досі бойкотують «Мистецький арсенал», точніше, послідовно його ігнорують. Єдина Р.Е.П.івка Жанна Кадирова пробіглася по форумі, та не зустрівши друзів, пішла собі далі.

А тим часом на Art Kyiv Contemporary замість діалогу глядача з мистецтвом на повну кипіла торгівля. «Зверніть увагу на цього художника. Це дуже відомий майстер. Роман Жук живе у Голландії. Добре продається на аукціонах. Його роботи — у кращих колекціях світу. Так, тут зі світлом погано, важко розгледіти фарби, довершені мазки. Але повірте, це дуже відомий художник», — біля еротичного «Поцілунку» Жука притихлим голосом розповідає добре вдягнений чоловік іншому чоловікові, вдягненому ще краще. «До якого числа виставка? А, я ще встигну!» — продовжує розмову потенційний покупець. Пройшовшись по форуму, такі діалоги можна було почути чи не біля кожного проекту.

Деякі роботи продавали галеристи і менеджери, а деякі — самі художники. Класик українського сучасного мистецтва Арсен Савадов презентував проект «Commedia dell Arte: Арлекін і П’єро в Криму». Щоб зробити цей фотопроект, він двома фурами віз у Крим декорації. Над постановкою одного кадру працював понад п’ять годин. Савадов починає розмову з того, що в захопленні від свободи та творчої енергії, яка панує на Art Kyiv Contemporar. «Тyт ринком не пахне. Цього разу зняли цінники і зробили виставку», — каже Савадов. І відразу ж продовжує: «Фотографії звичайно що продаються. Не більше 15 тис. дол.».

Владислав Шерешевський ні на крок не відходить від свого проекту MediaFace, де на екранах телевізора зобразив портрети політиків та красивих дівчат. Зізнається, що за день до форуму закінчив Януковича з німбом, намальованим із зірочок Євросоюзу. Каже, що 19 листопада, після зустрічі глав МЗС країн Євросоюзу в Брюсселі, де повинні прийняти рішення про те, чи буде Україна асоційованим членом ЄС, ця робота стане або іконою, або її закидають помідорами. «Кожна нормальна людина повісила би таку картину у себе вдома. Продаю недорого. Всього за 10 тис. y.o. Якщо будете брати, зроблю 10–відсоткову знижку, — торгується Шерешевський. — А за «чоловічий набір», в який входить Абдул, Янукович, Путін і козак по лікті у крові, прошу 31 тис. І зроблю 20% знижки».

Родзинкою Art Kyiv Contemporary став наймасштабніший проект Анатолія Криволапа «Золота колекція», яку представляє OntoArtGallery. Відповідно, ціни на українського рекордсмена аукціонних продажів у «Мистецькому арсеналі» найвищі. «Криволап раніше працював з іншими галереями, тепер тільки з нами. Він знижок не робить нікому, навіть друзям. Ціни різні, від 50 тис. до 200 тис. Раджу купувати, — впевнено щебече консультант Олексій з OntoArtGallery. — На сьогодні арт–бізнес — найуспішніший. У 2011 році картину «Кінь. Вечір» Криволапа продали за 50 тис. У 2013 році на аукціоні сучасного мистецтва Phillips у Лондоні цю ж картину продали майже за 200 тис. дол.».

Почувши таку ціну, важко спокійно споглядати на медитативний пейзаж Криволапа. Ніби дивишся на захід сонця у степу, а перед очима миготять 200 тис. дол. Ні, краще переключитися на когось дешевшого. Для гаманця середньостатистичного українця найбільше підійшли б роботи івано–франківського Центу сучасного мистецтва, серед яких виставляється колаж Юрка Іздрика із серії EN Theo. Напередодні в одній із київських бібліотек на поетичному вечорі Іздрик влаштував аукціон своїх колажів. Ціни у нього не зашкалюють, від 300 до 600 гривень, а персона відома. Як жартує Іздрик: «Після моєї смерті ці роботи можна буде за мільйон продати».

Традиційний живопис із новітніми медіа

Як би не впадали в очі торгівля мистецтвом і захоплення кураторів «старомодним» живописом, все–таки на Art Kyiv Contemporary 2013 представлені найкращі художники з проектами, які зроблені за останній рік. Для шанувальників мистецтва, які не пропускають жодного відкриття виставки, форум є більше нагадуванням, що відбувалося за рік, аніж несподіванкою. Та для незаглибленого в арт відвідувача приємним сюрпризом будуть «Монохромія» кольору Тіберія Сільваші, «Гра», як бути дитиною, Петра Бевзи, «Схарапуджена шкарпетка» на єврейську тематику Олександра Ройтбурда, документальні фото людей на пішохідних переходах StreetStop Ігоря Гайдая, «Здача крові», де головним героєм полотен є художник Віктор Сидоренко, «Радянська Мандала» з килимами, написаними, наче мозаїка, Анатолія Ганкевича.

Найсвіжіші проекти  форуму — Платформа молодих художників, яка зайняла той самий простір, що й експозиція класиків сучасного українського мистецтва. Молоді куратори Андрій Сидоренко та Ірина Яцик з Інституту проблем сучасного мистецтва презентували роботи Антона Логова, Данила Шуміхіна, Степана Рябченка. Художники звернулися до проблеми соціалізації, перефразувавши відомий вислів «індустріальне пекло» на «Індустріальний Едем». Паралельно з проектом Андрія Сидоренка представлено кураторський проект Катерини Філюк «Незнання — сила».  Експозиція складається з колажів, графіки, інсталяцій та робіт із порушеннями всіх канонів одеських та київських художників: APL315, Вови Воротньова, Дмитра Ерліха, Олега Олійника. Третій проект із Платформи молодих художників присвячено практиці спілкування глядача із твором мистецтва. Своєрідну естетичну школу «Мистецтво бачити» зібрала галеристка Марина Щербенко. За її словами, вона хотіла, щоб глядач не тільки прочитав концепцію, а й побачив, що у роботах є естетика.

Можливо, найзабавнішим є проект медіа–арту і реклами як мистецтва. Тут можна на ноутбуці зайти на свою сторінку у Facebook і програма, розроблена японцями, створить віртуальний музей, де експонатами стануть персональні дані, які всім доступні в мережі. Тож якщо набридне оглядати експозицію, можна стати предметом мистецтва.

Виставка триватиме до 24 листопада, вхід — 40 гривень.