І для чого платити більше?!

13.11.2013
І для чого платити більше?!

Пiдiгрiти чайник води в Українi й надалi коштуватиме найдешевше в Європi. (Івана ЛЮБИША–КИРДЕЯ.)

Питання підвищення газових тарифів для населення в останній час перетворилося на таке собі вузьке місце у стосунках між українським урядом та Заходом. Утiм, хоча Міжнародний валютний фонд продовжує наполягати на зростанні ціни в обмін на черговий транш кредиту «стенд–бай», світло в кінці тунелю, здається, з’явилося. Іншими словами, влада придумала схему, аби й умови МВФ виконати, і водночас уникнути зубожіння великої частини українців.

Власне — удесятеро дешевше

Президент України Віктор Янукович нещодавно заявив: його позиція у цьому питанні залишається незворотною — тарифи піднімати не будуть. «Вимоги Фонду щодо підняття тарифів за жодних умов виконані не будуть. Ми ніколи не допустимо кроків, унаслідок яких страждатимуть люди і які негативно вплинуть на матеріальне становище населення», — сказав Янукович.

На думку аналітиків, проблема, яку доводиться вирішувати сьогодні, непроста. На українців «тисне» газовий борг, несправедливо накладений кабальною газовою угодою 2009 року. Ця угода виймає з кишень пересічних людей близько 7 мільярдів доларів щороку. І саме вона нині стала одним із ключових факторів, який негативно впливає на економічну динаміку і бюджетний баланс. Фактично, державна влада була використана для формування антиукраїнського механізму, який продовжує знекровлювати вітчизняну економіку.

На тлі таких реалій уряду пропонують фактично перекласти фінансову відповідальність за критичний провал на всіх українців, розширивши частку витрат на енергоносії до чверті у загальній структурі доходів населення. Такий штучний перерозподіл на користь російської сторони неприпустимий. Особливо з урахуванням того, що зростання доходів українців перебуває під тиском несприятливої економічної ситуації у глобальній економіці, а урядові програми зi зростання власного видобутку енергоносіїв та газозаміни почали давати перші результати.

Утiм саме енергоносії продовжують залишатися критичним імпортом для України. До моменту, коли наша держава зможе сама забезпечити себе паливом, пройде щонайменше десять років. Просування у цьому напрямi разом із програмами енергоефективності та енергозбереження дозволить позбавити гостроти бюджетний процес: собівартість українського газу становить 40—80 доларів, тодi як російського — понад 400 доларів за тисячу кубометрів. Тож назагал заклики до суттєвого збільшення тарифів виглядають невиправданими і несуть вони, зокрема, ще й довготермінову дестабілізацію цінової ситуації.

На черзі шельф і сланці

Як відомо, Україна вже тривалий час веде перемовини з Росією про ціну на газ. Але цей діалог досі не увінчався успіхом. Тож влада змушена проводити диверсифікацію постачання природного газу на нашу територію. А ефективна робота у цьому напрямi, за висновками експертів, дозволить зберегти тарифи на газ для населення на нинішньому рівні.

Вже цього року ми плануємо збільшити обсяг внутрішнього видобутку до 21 млрд. кубометрів газу. Ця цифра дозволить повністю перекрити, навіть із десятивідсотковим запасом, наші внутрішні потреби. До речі, 21 млрд. кубів — це у 2,5 раза більше, ніж ми видобули торік. Таких результатів удалося досягти завдяки вдосконаленню технологічного процесу функціонування вже відкритих родовищ. І це тільки початок. Попереду в нас детальне освоєння шельфу Чорного моря, видобуток сланцевого газу. За попередніми оцінками, на території України запаси сланцевого газу становлять 4,5 трлн. кубометрів. З урахуванням цифр нашого споживання палива, цього має вистачити на 100—150 років.

Уряд продовжує виявляти активність у цьому напрямi. Наприклад, минулого тижня було укладено угоду зi світовим лідером у сфері видобутку газу і нафти — компанією Chevron — про видобуток сланцевого газу на заході нашої держави. За його рахунок влада планує продовжити тенденцію зниження залежності від російських вуглеводнів.

Ситуація із ціною імпортного блакитного палива також, у принципі, залишається стабільною. У жовтні Україна імпортувала газ за ціною 411,22 долара за тисячу кубометрів. Це всього на 4,22 долара, або на 1%, перевищило показники вересня. Таке незначне коливання не може слугувати підставою для збільшення тарифів для населення, особливо враховуючи фактори диверсифікації та власного видобутку.

Ще один шлях уникнути підвищення вартості газу для споживачів та комунальних підприємств — економія енергоресурсів. Відповідно до підрахунків уряду, витрати енергоресурсів в Україні у 2,5 раза вищі, ніж у країнах Заходу. При цьому втрати теплової енергії і питної води у зовнішніх мережах становлять 60%, а теплової енергії у житловму фонді — 30%. Іншими словами, якщо влада зуміє закрити цю «дірку», в яку витікають наші з вами гроші, то жодної необхідності підвищувати тарифи і тим самим погіршувати життя людей, просто не буде.

А ТИМ ЧАСОМ...

А тепер ми перекрили кран «Газпрому»?

За попередньою інформацією, яку НАК «Нафтогаз України» не підтвердив, але і не спростував, наша держава призупинила на невизначений час закупівлю пального у російського газового монополіста. «У тому, що «Нафтогаз» перестав купувати російський газ, нічого страшного немає. Просто наша країна починає мислити категоріями доцільності, а не політичної лояльності», — заявив експерт із газових питань Валентин Землянський.

За даними «Укртрансгазу», за десять місяців 2013 року Україна суттєво скоротила імпорт російського газу порівняно з аналогічним періодом минулого року — на 16%, до 23,3 млрд. кубометрів. Надалі ця цифра тільки зменшуватиметься.

Паралельно з цим наша держава щодоби закуповує рекордний обсяг газу з території Польщі. За даними компанії Gaz System, оператора польської газотранспортної системи, ця цифра досягла чергового рекорду — 4,7 мільйона кубометрів. Ще 3,9 млн. становлять поставки з Угорщини. До цих шляхів транспортування вуглеводнів Україна планує ще додати реверс через Румунію і Словаччину. Підписання необхідних міжурядових документів має відбутися вже найближчим часом.

Загальний же обсяг споживання газу в Україні за січень–жовтень нинішнього року становив 33,96 млрд. кубометрів, що на 7% менше, ніж торік.