Приєднаймо «житницю» до Європи

Вільнюський саміт змушує Україну активізовуватися і робити аналітичні прогнози. У разі підписання Договору про асоціативне членство Європа поставить низку вимог до української продукції. Сільське господарство і харчову промисловість експерти наразі відносять до одних із найпроблемніших і водночас найперспективніших галузей. Спеціалісти підрахували, що внаслідок прогнозованого зростання експорту до 20% та імпорту до 7% Україна зможе значно збільшити сальдо від торгівлі продукцію АПК.

Спеціалісти переконані, що наша держава в аграрному секторі може скласти серйозну конкуренцію ЄС. «У Європі сільськогосподарський сектор регулюється «вручну». 42% бюджету там витрачається на його дотування, — розповідає Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації. — Таких цифр у світі більше ніде немає. Якщо Україні не заважати, зняти з нас квоти, а в Європі скоротити дотації на 15%, то ми спроможнi витіснити їхнього виробника. Вже сьогодні, вийшовши на ринок, ми виводимо ЄС на перше місце з експорту зерна».

Утiм, якими б привабливими не були для України європейські перспективи, поки що вони залишаються недосяжними, тож блискучого прориву на європейський ринок не буде. Щоб уніфікувати стандарти, Україні знадобиться мінімум 5—10 років. Це питання має вирішуватися вже зараз. Тому найгостріше перед аграріями сьогодні стоять проблеми якості продукції та квот.

«У Європі кожне підприємство несе відповідальність за якість свого продукту. У нас за все відповідальна держава, — розповідає Марія Колесник, експерт аграрних ринків. — У нас є свої стандарти виробництва, але українське законодавство не визначає такий важливий пункт, як «безпечність» для споживача. Тож великі підприємства мають бути самі зацікавлені в тому, щоб пройти сертифікацію HACCP, світової системи, що дозволяє гарантувати виробництво безпечної продукції шляхом ідентифікації й контролю небезпечних чинників».

«На сьогоднішній день лише 12% наших підприємств відповідно сертифіковані й мають можливість постачати свою продукцію на європейський ринок, — зауважує Леонід Козаченко. — По тих позиціях, що не квотуються, у нас усе в порядку (йдеться, зокрема, про олійно–жирову галузь). Найбільші проблеми виникають із м’ясо–молочною промисловістю. 70% молока і 55% м’яса ми отримуємо «з рук». Європейські технічні регламенти вимагають, щоб ці продукти не стикалися із зовнішнім середовищем впродовж усього циклу виробництва. Наразі у нас це зробити нереально».

Можливість підтягнути якість м’яса і молока експерти вбачають лише у створенні обслуговуючих кооперативів на зразок європейських. Але і це зробити непросто. «Тут проблема полягає в ментальності наших людей. Вони думатимуть, що це — повернення до колгоспів, але насправді це зовсім не так. Кооперативи будуть лише надавати послуги», — пояснює Віталій Львов, генеральний директор Асоціації фермерів і приватних землевласників.

На можливість закриття у разі підписання угоди ринку Митного союзу експерти дивляться із здоровим оптимізмом.

«Якщо на ринку превалює політика — цей ринок не є перспективним», — вважає Марія Колесник. Утім економісти не виключають можливості і не приховують намірів «сісти на обидва стільці».

«Ми маємо зрозуміти, що економічних обґрунтувань закриття ринків Митного союзу немає. Можна лише сподіватися, що здоровий глузд переважить і ми збережемо за собою ринки Росії, Білорусі, Казахстану», — заявляє В’ячеслав Цимбал, директор департаменту європейської інтеграції Мінекономрозвитку. Якщо такий позитивний сценарій не справдиться, то існує запасний варіант. Україна шукатиме інші шляхи, розглядатиме перспективні ринки Близького Сходу, Північної Африки та Індокитаю.

Що стосується інвестиційної привабливості України, то, на думку експертів, вона зросте лише у тому випадку, якщо наше законодавство стане прозорим, зникне корупція і Україна почне подiляти європейські цінності.